Рішення № 24205351, 04.05.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" травня 2012 р. Справа № 4/5007/7/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. від 03.01.2012 р. вих. №1/06-14/02;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Київпассервіс" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Новоград-Волинський Житомирська область)

про стягнення 31710,33 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 31710,33 грн. за неналежне виконання договору №73/11 про відшкодування витрат на надання комунальних та інших послуг від 31.12.2010 р., з яких: 18703,29 грн. - основний борг, 11343,64 грн. - пеня, 230,42 грн. - 3% річних, 123,81 грн. - інфляційні, 1309,17 грн. - 7% штрафу. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

29.03.2012 р. до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 28.03.2012 р. за вих.№1/06-15/566 щодо стягнення з відповідача 19801,90 грн. основного боргу, 11343,64 грн. пені, 230,42 грн. 3% річних, 90,12грн. інфляційних та 1309,17грн. - 7% штрафу, всього 32775,25 грн. (а. с. 64, 65).

Крім того, 11.04.2012 р. до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 10.04.2012 р. за №1/06-15-1/689 про стягнення з відповідача 19195,47 грн. основного боргу, 947,76 грн. пені, 229,59 грн. 3% річних, 122,92 грн. інфляційних та 1343,64 грн. 7% штрафу, а всього 21839,38 грн. (а. с.73, 74).

Дослідивши подану заяву про уточнення позовних вимог, суд приходить до висновку, що подана заява фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст.22 Господарського процесуального кодексу України право позивача на зміну підстави або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог, відмову від позову або зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.04.2012 р.(а. с.73, 74).

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 11.04.2012 р. не виконав, причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, у судовому засіданні 11.04.2012 р. звернув увагу суду на те, що позивачем до рахунків на оплату від 15.11.2011 р. №1469 , від 15.12.2011 р. №1614, від 16.01.2012 р. №20 та від 01.02.2012 р. №75 безпідставно включено відшкодування витрат на охорону, оскільки охорона приміщень здійснювалась відповідачем самостійно. Дане пояснення відповідача позивачем не заперечувалось. Крім того, представником відповідача було надано докази часткової оплати послуг в сумі 1500,00грн., а саме: платіжні доручення №18 від 19.07.2011р. на суму 800,00грн. та № 34 від 19.09.2011р. на суму 700,00 грн. (а. с.61).

Однак, представник позивача пояснив, що кошти в загальній сумі 1500,00 грн. зараховані в рахунок попередньої заборгованості. про що вказано в непідписаному відповідачем акті звірки станом на 28.03.2012 р. (а. с. 69). .

Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

31.12.2010 р. між ДП "Київпассервіс" (балансоутримувач/позивач) та ФОП ОСОБА_2 (користувач/відповідач) укладено договір №73/11 про відшкодування витрат на надання комунальних та інших послуг (а. с. 9, 10), за умовами якого позивач надає відповідачу комунальні та інші послуги, пов'язані з обслуговуванням та утриманням частини території автостанції "Дачна", за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 142, що надана в оренду Святошинською районною радою у м. Києві для розміщення відповідачем закладу громадського харчування.

Згідно з п.1.2. договору відповідач компенсує позивачу витрати, пов'язані із забезпеченням закладу громадського харчування електроенергією, тепло- і водопостачанням, компенсує витрати, пов'язані з вивозом сміття та інші витрати, які несе позивач в зв'язку з діяльністю відповідача.

Відповідно до п.2.1. договору відповідач відшкодовує позивачу вартість комунальних та інших послуг, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням частини території автостанції, на якій розміщено заклад громадського харчування за розцінками і тарифами, що встановлюються відповідними установами.

Вартість послуг, визначених в пункті 1.1. цього договору, за домовленістю сторін, становить 1260,00грн. з урахуванням ПДВ (п.2.3. договору).

Згідно з п.2.3. договору розрахунки між сторонами проводяться щомісячно до 10 числа місяця, наступного за поточним, на підставі розрахунків, виставлених позивачем.. Відповідач компенсує комунальні та інші послуги на протязі трьох банківських днів з дати отримання рахунку; користувач самостійно отримує від балансоутримувача оформлений рахунок.

На виконання умов договору позивачем були виставлені наступні рахунки на оплату відповідачу на загальну суму 19251,11грн., а саме:

- рахунок на оплату № 349 від 15 березня 2011 р. на суму 691,49 грн.;

- рахунок на оплату № 385 від 23 березня 2011 р. на суму 1260,00 грн.;

- рахунок на оплату № 508 від 15 квітня 2011 р. на суму 464,64 грн.;

- рахунок на оплату № 554 від 26 квітня 2011 р. на суму 1260,00 грн.;

- рахунок на оплату № 653 від 16 травня 2011 р. на суму 285,37 грн.;

- рахунок на оплату № 685 від 25 травня 2011 р. на суму 1260,00 грн.;

- рахунок на оплату № 800 від 15 червня 2011 р. на суму 296,53 грн.;

- рахунок на оплату № 844 від 23 червня 2011 р. на суму 1260,00 грн.;

- рахунок на оплату № 945 від 15 липня 2011 р. на суму 601,63 грн.;

- рахунок на оплату № 970 від 25 липня 2011 р. на суму 1260,00 грн.;

- рахунок на оплату № 1072 від 26 серпня 2011 р. на суму 1260,00 грн.;

- рахунок на оплату № 1217 від 15 вересня 2011 р. на суму 802,18 грн.;

- рахунок на оплату № 1252 від 26 вересня 2011 р. на суму 1260,00 грн.;

- рахунок на оплату № 1349 від 14 жовтня 2011 р. на суму 300,82 грн.;

- рахунок на оплату № 1386 від 26 жовтня 2011 р. на суму 1260,00 грн.;

- рахунок на оплату № 1469 від 15 листопада 2011 р. на суму 684,77 грн.;

- рахунок на оплату № 1496 від 25 листопада 2011 р. на суму 1260,00 грн.;

- рахунок на оплату № 1614 від 15 грудня 2011 р. на суму 597,40 грн.;

- рахунок на оплату № 1636 від 26 грудня 2011 р. на суму 1260,00 грн.;

- рахунок на оплату № 20 від 16 січня 2012 р. на суму 666,28грн.;

- рахунок на оплату №73 від 31 січня 2012 р. на суму 1260,00грн.;

- рахунку на оплату №75 від 01 лютого 2012р. на суму 1098,61грн. (а. с.21-42, 66).

Як зазначив позивач, станом на 15.03.2012 р. відповідачем було здійснено авансове перерахування в сумі 547,82 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань утворився борг перед позивачем, який на день пред'явлення позову становив 18703,29 грн.

Разом з тим, згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 10.04.2012 р. позивач просить стягнути з відповідача 19195,47 грн. основного боргу, 947,76 грн. пені, 229,59грн. 3% річних, 122,92грн. інфляційних та 1343,64грн. 7% штрафу.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №73/11 про відшкодування витрат на надання комунальних та інших послуг є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 19074,17грн. боргу за надані комунальні послуги підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи. В частині стягнення 121,30 грн. основного боргу (послуги охорони) суд відмовляє за безпідставністю нарахування.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача, інфляційних, 3% річних, пені та 7% штрафу, господарський суд враховує наступне.

Згідно з приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня є одними з видів штрафних санкцій, яка визнається як господарська санкція у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.2.4. договору плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості з індексацією за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з уточненої позовної заяви від 1.04.2012р., позивач за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором від 31.12.2010р. просить стягнути з відповідача пеню в сумі 947,76грн., яку нараховував з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 964,64 грн., зокрема:

- в сумі 108,49 грн., нарахованої за період з 11.04.2011р. по 10.10.2011р. на суму заборгованості 1403,67 грн.;

- в сумі 134,03 грн., нарахованої за період з 11.05.2011р. по 10.11.2011р. на суму заборгованості 1724,64 грн.;

- в сумі 119,44 грн., нарахованої за період з 11.06.2011р. по 10.12.2011р. на суму заборгованості 1545,37 грн.;

- в сумі 121,60 грн., нарахованої за період з 11.07.2011р. по 10.01.2011р. на суму заборгованості 1556,53 грн.;

- в сумі 145,37 грн., нарахованої за період з 11.08.2011р. по 10.02.2012р. на суму заборгованості 1861,63 грн.;

- в сумі 83,93 грн., нарахованої за період з 11.09.2011р. по 14.02.2012р. на суму заборгованості 1260,00 грн.;

- в сумі 110,23 грн., нарахованої за період з 11.10.2011р. по 14.02.2012р. на суму заборгованості 2062,18 грн.;

- в сумі 62,88 грн., нарахованої за період з 11.11.2011р. по 14.02.2012р. на суму заборгованості 1560,82 грн.;

- в сумі 49,27грн., нарахованої за період з 11.12.2011р. по 14.02.2012р. на суму заборгованості 1761,36 грн.;

- в сумі 24,90 грн., нарахованої за період з 11.01.2012р. по 14.02.2012р. на суму заборгованості 1679,90 грн.;

- в сумі 4,50 грн., нарахованої за період з 11.02.2012р. по 14.02.2012р. на суму заборгованості 2658,07 грн.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 947,76 грн., яку просить стягнути позивач, оскільки дана сума є меншою, ніж обґрунтовано нарахована.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних (а. с. 77), зважаючи на встановлені судом обставини по справі, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 202,20 грн. за період з 11.04.2011р. по 14.02.2012р., зокрема:

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 11.04.11р. по 14.02.12р. на суму заборгованості 1403,67грн., становить 35,75 грн.,

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 11.05.11р. по 14.02.12р. на суму заборгованості 1724,64грн., становить 39,67 грн.;

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 11.06.11р. по 14.02.12р. на суму заборгованості 1545,37грн., становить 31,61 грн.;

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 11.07.11р. по 14.02.12р. на суму заборгованості 1556,53грн., становить 1,15 грн.;

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 11.08.11р. по 14.02.12р. на суму заборгованості 1861,63грн., становить 28,75 грн.;

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 11.09.11р. по 14.02.12р. на суму заборгованості 1260,00грн., становить 16,24 грн.;

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 11.10.11р. по 14.02.12р. на суму заборгованості 2062,18грн., становить 21,50 грн.;

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 11.11.11р. по 14.02.12р. на суму заборгованості 1560,82грн., становить 12,30 грн.;

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 11.12.11р. по 14.02.12р. на суму заборгованості 1761,36грн., становить 9,54 грн.;

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 11.01.11р. по 14.02.12р. на суму заборгованості 1679,90грн., становить 4,82 грн.;

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 11.02.11р. по 14.02.12р. на суму заборгованості 2658,07грн., становить 0,87 грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в сумі 202,20 грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 27,39 грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 122,92 грн. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а. с. 77 - 81), з урахуванням обставин справи, умов договору стосовно строків проведення розрахунків, а також рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 264,63 грн., нарахованих за період з квітня 2011 р. по січень 2012 р. на суму заборгованості 19074,17 грн.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню в сумі 122,92 грн., яку просить стягнути позивач, оскільки дана сума є меншою, ніж обґрунтовано нарахована.

Щодо позовних вимог Державного підприємства "Київпассервіс" в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1343,64 грн. - 7% штрафу, то господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із позовної заяви, ДП "Київпассервіс" просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 штраф в сумі 1343,64 грн. При цьому, в обґрунтування вимог щодо стягнення штрафу позивач посилається на норму ч. 2 ст. 231 ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зазначена норма визначає коло господарських правовідносин, де застосовуються уніфіковані штрафні санкції, якщо інше не передбачено законом або договором. Передбачені цією статтею штрафні санкції можуть бути застосовані за умов скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, та порушення строків виконання зобов'язання.

Частиною 2 статті 22 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

У відповідності із довідкою відділу статистики у Подільському районі м.Києва АБ №329024 від 08.12.2011р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться юридична особа - Державне підприємство "Київпассервіс", організаційно-правова форма якого - державне підприємство (а. с. 47).

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 7% штрафу є обґрунтованими, оскільки останній допустив прострочення оплати наданих послуг більш, ніж на 30 днів.

Разом з тим, перевіривши наведений позивачем розрахунок 7% штрафу, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 7% штрафу в сумі 1335,19 грн. (19074,17грн. (обґрунтована сума основного боргу) * 7% ). В частині стягнення штрафу в розмірі 8,45 грн. суд відмовляє за безпідставністю його нарахування.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати залишку заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 19074,17 грн. боргу, 947,76 грн. пені, 202,20 грн. 3% річних, 122,92 грн. інфляційних та 1335,19 грн. 7% штрафу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи.

Проте, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафу, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що докази спричинення збитків позивачем не надані, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафу на 50% до 667,60грн., тобто зменшує розмір штрафу на 667,60 грн.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення штрафу в сумі 667,60 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 19074,17 грн. основного боргу, 947,76 грн. пені, 202,20 грн. 3% річних, 122,92 грн. інфляційних та 667,60 грн. 7% штрафу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,69,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Зменшити розмір штрафу до 667,60 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (11700, Житомирська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

- на користь Державного підприємства "Київпассервіс" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 15-А, код 33348385) - 21014,65 грн., з яких 19074,17грн. - основний борг, 947,76грн. - пеня, 202,20 грн. - 3% річних, 122,92 грн. - інфляційні, 667,60 грн. - штраф, а також 1548,72 грн. сплаченого судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повний текст рішення підписано 22.05.2012 р.

Віддрукувати:

1- до справи

2, 3 сторонам (реком. з повід.)