Постанова № 24199525, 27.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2012 року справа №2а-7930/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

27 січня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Яманко В.Г., Компанієць І.Д.,

секретар Кулиш А.М.

за участі представника позивача Рибалкіної О.О.

представника відповідача Сердюкова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державного підприємства „Антрацит" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 р. в справі № 2а-7930/11/1270 за позовом Державного підприємства „Антрацит" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 р. відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства „Антрацит" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просив скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у тому, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивачем в судовому засіданні були надані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2010 р. ПАТ „Луганська вугільна компанія" та ПП „Лантан компані", у яких відображені податкові зобов'язання контрагентів по взаємовідносинам з позивачем, що спростовує висновки суду про наявність підстав для збільшення грошового зобов'язання. Крім того, позивач зазначає, що виконання договорів із зазначеними підприємствами повністю підтверджено в судовому засіданні первинними документами, а висновки суду про невідповідність сторін у актах про передачу вугілля та залізничних квитанціях про приймання вантажу є такими, що не відповідають дійсності. Також позивач зазначає, що судом першої інстанції не надана оцінка доказам щодо виконання договорів з ТОВ „ТПГ „Восток".

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Позивач Державне підприємство «Антрацит» зареєстровано виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32226065 та є платником податку на додану вартість.

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом був направлений на адресу позивача запит № 5312/10/08-217 від 28.03.2011 р., № 5941/10/08-217 від 04.04.2011 р. та № 915/10/08-217 від 20.05.2011 р. про надання податковому органу інформації та її документального підтвердження (копій первинних, бухгалтерських та інших документів), що підтверджують правомірність включення податку на додану вартість до податкового кредиту по відносинам з Приватним підприємством «Лантант Компані» та Торгово-промисловою групою «Восток» (т.2 а.с.100-102). Позивачем були направлені копії податкових накладних по взаємовідносинам з вказаними контрагентами (т.2 а.с.103-106).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

У відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 цього кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Оскільки позивачем на обов'язковий письмовий запит відповідача не були надані письмові пояснення, суд вважає, що формально орган державної податкової служби мав передбачені пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України правові підстави для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Відтак, дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП Антрацит» та наказ № 195 про призначення цієї перевірки є цілком правомірними, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи в цій частині.

На підставі наказу № 195 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ДП «Антрацит» з питання правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р., за результатами якої був складений акт № 336/08-2/32226065 від 28.04.2011 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ДП «Антрацит» вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість в грудні 2010 р. на суму 6078761 грн., п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Антрацит» занижено податок на додану вартість в січні 2011 р. в сумі 174145 грн. (т.1 а.с.242-253).

На підставі даного акту 31.05.2011 р. податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002118012 про збільшення ДП «Антрацит» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 174146 грн., в тому числі за основним платежем - 174145 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. (а.с.239 т.1) та податкове повідомлення-рішення № 0002108012 про збільшення ДП «Антрацит» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 7598451,25 грн., в тому числі за основним платежем - 6078761 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1519690,25 грн. (а.с.240 т.1).

Вказані рішення суд вважає протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП «Антрацит» укладено ряд договорів з ПАТ «Луганська вугільна компанія» на переробку вугільної продукції (рядове вугілля) та купівлі-продажу вугільної продукції. На виконання договорів у грудні 2010 р. та січні 2011 р. ПАТ «Луганська вугільна компанія» були здійсненні поставки товару. Виконання договорів обома сторонами підтверджується первинними документами, дослідженими колегією суддів, а саме, податковими накладними та актами здачі-приймання робі (надання послуг) (а.с.13-54 т. 1).

Також з матеріалів справи вбачається, що Державним підприємством «Антрацит» було укладено з Приватним підприємством «Лантан Компані» та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «Восток» ряд договорів поставки товарно-матеріальних цінностей. Виконання договорів обома сторонами підтверджується первинними документами, дослідженими судом, а саме, специфікаціями, видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами.

Отримані від контрагентів позивача податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди.

Оприбуткування позивачем отриманого від контрагентів товару та використання його у виробництві підтверджено дослідженими в судовому засіданні первинними документами.

Оплата позивачем за придбаний товар частково здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час здійснення господарських операцій у грудні 2010 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, який регулює податкові правовідносини, починаючи з 01.01.2011 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що основним видом діяльності Державного підприємства «Антрацит» є, зокрема видобування та збагачення вугілля. З метою одержання прибутку позивачем були укладені угоди з Приватним підприємством «Луганська вугільна компанія», з Приватним підприємством «Лантан Компані» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «Восток», за якими позивач придбав у цих підприємств вугільну продукцію, продукцію технічного призначення, паливно-мастильні матеріали, а також послуги з переробки вугілля. В подальшому позивачем придбані товари були використані у оподаткованих операціях в межах господарської діяльності.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, витрати позивача з придбання товарів у контрагентів є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 цього кодексу визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, видані підприємствами-контрагентами позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товарів позивачем були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Суд першої інстанції помилково дійшов до висновку щодо не підтвердження господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами, у зв'язку із ненаданням перевізних документів, відповідно до вимог Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 644 від 21.11.2000 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, оскільки вимогами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна.

Крім того, колегія суддів зауважує наступне.

Як вбачається з договору на переробку вугілля № 42 від 25.05.2010 р. між ПАТ „Луганська вугільна компанія" та ДП „Луганськантрацит", позивачем (замовником) як юридичною особою цей договір укладений в інтересах відокремлених підрозділів - шахти „Комсомольська", шахти „Партизанська", шахти „Крепінська". Умовами договору передбачено, що замовник постачає рядове вугілля на переробку безпосередньо з шахти конвеєром, залізничним транспортом, автотранспортом. Відтак, зазначення у графі „Вантажоотримувач" залізничних квитанцій ЦЗФ „Нагольчанська" передбачено п. 2.2 договору, а тому визначення у наданих документах як сторін господарських відносин шахти „Комсомольська" та ЦЗФ „Нагольчанська" відповідає умовам договору. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується посвідченнями якості переробленого вугілля, актами приймання-передачі, відомостями плати за користування вагонами тощо.

Що стосується виконання договору купівлі-продажу вугільної продукції № 325/10-01 від 15.10.2008 р., укладеному між позивачем та ПАТ „Луганська вугільна компанія", колегія суддів приймає до уваги, що факт передачі продукції підтверджений актами приймання-передачі. Часткова оплата за поставлене вугілля підтверджена банківськими документами. Як визначено специфікацією до договору, вантажоотримувачами за цим договором є Зміївська ТЕС, Трипільська ТЕС ЗАТ „Центренерго", Старобішивська ТЕС ВАТ „Донбасенерго", вантажовідправник - ВАТ ЦЗФ „Нагольчанська", що цілком відповідає умовам договору.

Також колегія суддів приймає до уваги, що поставка продукції за договорами, укладеними позивачем з ПП „Лантан компані", підтверджена первинними документами, наявними в матеріалах справи. Крім того, в матеріалах справи містяться бухгалтерські документи, які доводять оприбуткування придбаної продукції - оборотно-сальдові відомості, та подальше їх використання в господарській діяльності позивача: журнал видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за 2010 рік, в якому зазначена інформація видачу довіреностей на отримання товару відокремленим підрозділом позивача - Управлінням матеріально-технічного забезпечення; видаткові накладні, картки складського обліку матеріалів, товарно-транспортні накладні, приймальні акти, вимоги, лімітні картки, які свідчать про використання придбаного товару відокремленими підрозділами позивача.

Крім того, в ході апеляційного розгляду справи підтверджено виконання позивачем договору з ПП „Лантан компані" № 06/10-161/2 на ремонт обладнання первинними документами, які свідчать про виконання ремонтних робіт (калькуляцією, дефектним актом, актом приймання-передачі виконаних робіт, прибутковими ордерами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними про направлення матеріалів на відокремлені підрозділи, довіреностями на отримання обладнання).

Що стосується виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ „ТПГ „Восток", колегія суддів зауважує, що це також підтверджено належними доказами - довіреностями на отримання товару відокремленим підрозділом „УМТЗ", видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями про отримання цим відокремленим підрозділом позивача товару від ТОВ „ТПГ „Восток", картками складського обліку, лімітними картками на отримання товару тощо.

Відтак, у зв'язку з документальним підтвердженням здійснення господарських операцій, колегія суддів приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не приймає до уваги доводи органу державної податкової служби щодо не підтвердження в ході перевірки походження та якості товару, його транспортування та зберігання, оскільки такі доводи спростовані наявними в матеріалах справи документами.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність об'єкту оподаткування у зв'язку з тим, що угоди з купівлі-продажу товарів мають ознаки нікчемності. Відповідач при цьому вказує, що ПАТ «Луганська вугільна компанія», ПП «Лантан компані» та ТОВ ТПГ «Восток» не має майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, у вказаних контрагентів відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів. Ці обставини, на думку податкового органу, вказують на те, що господарські угоди, укладені позивачем з цими підприємствами, не спричинили реального настання правових наслідків.

На час виконання спірних договорів постачальники товару ПАТ «Луганська вугільна компанія», ПП «Лантан компані» та ТОВ ТПГ «Восток» здійснювали господарську діяльність, не були визнані банкрутами, не були ліквідовані, були платниками податку на додану вартість.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності у ПАТ «Луганська вугільна компанія», ПП «Лантан компані» та ТОВ ТПГ «Восток» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, оскільки у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, яка передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, податковим органом не надано належних доказів, які б підтверджували ці доводи.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення про збільшення суми грошового зобов'язання було прийняте законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, без урахування усіх обставин справи, що є підставою для скасування постанови та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 р. в справі № 2а-7930/11/1270 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 р. в справі № 2а-7930/11/1270 скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позов Державного підприємства «Антрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002108012, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 31.05.2011 р., про збільшення Державному підприємству «Антрацит» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 7598451,25 грн., в тому числі за основним платежем - 6078761 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1519690,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002118012, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 31.05.2011 р., про збільшення Державному підприємству «Антрацит» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 174146 грн., в тому числі за основним платежем - 174145 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Антрацит» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 (сімнадцять) грн. 53 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі

Повний текст постанови виготовлений 1 лютого 2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Яманко В.Г.

Компанієць І.Д.