Ухвала суду № 24199291, 20.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2012 року справа №2а/0570/21686/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

20 січня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Яманко В.Г., Компанієць І.Д.

секретар Беліков Д.Л.

за участю представників відповідача Петрова А.Г., Яковенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р. в справі № 2а/0570/21686/2011 за позовом Приватного акціонерного товариства „Донагроімпекс" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р. задоволений позов Приватного акціонерного товариства „Донагроімпекс" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, з Державного бюджету України на користь позивача стягнута бюджетна заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 167726 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ „Донагроімпекс". Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у неправильному застосуванні положень Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки судом не прийнято до уваги, що позивачем податковий кредит був сформований неправомірно у зв'язку з відсутністю підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету в результаті зустрічних перевірок. Крім того, апелянт зазначає про те, що на теперішній час справа щодо скасування податкового повідомлення-рішення, яким було зменшена сума бюджетного відшкодування, розглядається в касаційному порядку.

В судовому засіданні представники відповідача ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та представник відповідача ГУ ДКУ в Донецькій області до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами господарської діяльності за вересень 2007 р. у позивача утворилась від'ємна різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, у зв'язку з чим позивачем у відповідності до вимог пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 р., поданої відповідачу 22.10.2007 р., було задекларована сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 590134 грн.

Відповідачем була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку у банках за жовтень-листопад 2007 р. по декларації за листопад 2011 р., висновки якої викладені в акті перевірки № 744/23-3/25333903 від 17.04.2008 р. Перевіркою встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми податку на додану вартість, заявлену до відшкодування з бюджету по декларації за вересень 2007 р., в сумі 167726 грн. На підставі цього акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001502340/0 від 05.08.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 167726 грн., яке постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2008 р. в справі № 2а-10245/08, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2008 р., було визнане недійсним. Судові рішення у відповідності до ст. 254 КАС України набрали законної сили.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

У відповідності до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як визначалось 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 цього Закону у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оскільки правомірність формування позивачем податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили і мають преюдиціальне значення для вирішення спору, колегія суддів вважає, що податковим органом в порушення зазначених вимог не був направлений в орган Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на суми бюджетного відшкодування по податковій декларації за вересень 2007 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що строк звернення до суду з позовом про стягнення суми бюджетного відшкодування, встановлений пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якій дорівнює 1095 днів, обчислюється з моменту набрання законної сили судовим рішенням та встановленого п'ятиденного строк після цього для надання відповідного висновку органу державного казначейства.

Оскільки на час розгляду справи сума податку не відшкодована позивачу, відповідачем не наданий органу державного казначейства висновок, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги в тій частині, що в ході розгляду справи не підтверджений факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету усіма особами по ланцюгу постачання.

Згідно з п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Факт правомірності формування від'ємного значення податку на додану вартість, а відтак, й сплати позивачем постачальникам товарів (послуг) вартості товару з урахуванням податку на додану вартість, встановлений зазначеною вище постановою Донецького окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

Законодавство України, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, зокрема й Закон України „Про податок на додану вартість", не встановлювало обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий пода ток не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану ва ртість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість" платники податку особисто, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. „а" пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 цього Закону України у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

З вказаних колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України „Про податок на додану вартість", іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2010 р. у справі № 2а/0570/21686/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2010 р. у справі № 2а/0570/21686/2011 за позовом Приватного акціонерного товариства „Донагроімпекс" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 25.01.2012 р.

Головуючий судді: Шальєва В.А.

Судді: Яманко В.Г.

Компанієць І.Д.