Ухвала суду № 24196815, 17.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 р. Справа № 80964/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ «Компанія «Газ Ойл Карпати» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року у справі за позовом ТзОВ «Компанія «Газ Ойл Карпати» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001412302/0 від 15 липня 2008року, рішення ДПІ в м. Івано-Франківську №922/10/24-150/327 від 15 січня 2009року, -

ВСТАНОВИЛА :

В листопаді 2008 року ТзОВ «Компанія «Газ Ойл Карпати» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001412302/0 від 15 липня 2008року, рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 922/10/24-150/327 від 15 січня 2009року.

В позові ТзОВ «Компанія «Газ Ойл Карпати» покликається на те, що повідомлення-рішення №0001412302/0 від 15.07.2008року ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято за результатами планової документальної перевірки ТзОВ «Компанія Газ-Ойл Карпати», яка проведена з порушеннями чинного законодавства. Просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську від 15.07.2008 року № 0001412302/0, оскільки не погоджується з висновками акту про порушення товариством пп. 1.18.2 п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 та пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого встановлено заниження суми об'єкта оподаткування по податку на прибуток.

Оскаржуваною постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року в позові ТзОВ «Компанія «Газ Ойл Карпати» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001412302/0 від 15 липня 2008року, рішення ДПІ в м. Івано-Франківську №922/10/24-150/327 від 15 січня 2009року - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що перевіряючими зроблено висновок, що договори підпадають під визначення фінансового лізингу так, як ера лізингових платежів з початку строку оренди дорівнює, або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу відповідно до пп. 1.18.2 п.1.18 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями (далі - Закон).

Однак, в останньому абзаці пп. 1.18.2 п.1.18 ст.1 вищевказаного Закону вбачається, що - незалежно від того, чи відноситься лізингова операція до фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту чи ні, сторони договору можуть визначити при укладанні договору таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору. Таким чином, незалежно від того, чи укладені лізингові договори містять ознаки фінансових, відповідно до норм цього підпункту чи ні, Закон надав право сторонам самим визначати таку операцію при укладанні договору як оперативний лізинг.

Крім того, п.13.1 вищевказаних договорів оперативного лізингу передбачено, що після закінчення строку дії даного Договору, Лізингоодержувач повертає предмет лізингу Лізингодавцеві у задовільному стані з урахуванням звичайного зносу, за адресою вказаною Лізингодавцем, тобто, по договору, право власності на об'єкт лізингу залишається за Лізингодавцем. В підтвердження цього ТзОВ „Компанія Газ-Ойл Карпати" надала для судового розгляду акти повернення об'єктів лізингу Лізингодавцю.

Вищевказана техніка придбавалась для здійснення підприємством „Компанія Газ-Ойл Карпати" своєї господарської діяльності. За перевірений період підприємством реалізовано будівельних матеріалів, пиломатеріалів, лісу, та піщано-гравійної-земельної суміші всього на суму 9368,3 тис. грн. (в тому числі піщано-гравійної земельної суміші на суму 286,0 тис. грн.). Для перевезення та реалізації вищевказаних матеріалів підприємство використовувало придбані в лізинг транспортні засоби: КрАЗ, ГАЗ та фронтальний навантажувач. Крім того, іншу техніку - екскаватор пневматичний та штукатурну станцію „Компанія Газ-Ойл Карпати" надавала в оренду за відповідну оплату підприємству ТзОВ „Ексклюзив-Буд" для виконання будівельних робіт.

В підтвердження, вищевказаного на підприємстві ведуться шляхові листи вантажного автомобіля, де вказані маршрути перевезення, назва товару, а також звіти водіїв, що підставою для списання ПММ. Таким чином, відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) підприємство мало право для включення у валові витрати, витрати по оперативному лізингу.

В акті перевірки вказано що, „перевіркою встановлено розбіжності між валовими витратами, відображеними в Деклараціях з податку на прибуток підприємства, та фактичними валовими витратами згідно даних обліку підприємства, зокрема оборотно-сальдових відомостей по рахунках 20(Виробничі запаси), 28(Товари), 31 (Рахунки в банках), 3 771 (Розрахунки з іншими дебіторами), 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками), 64(Розрахунки за податками), 65 (Розрахунки за страхуванням), 661 (Розрахунки за заробітною платою), 94(інші витрати операційної діяльності) та первинних документів, внаслідок чого товариством порушено п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) „Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності." На стор. 50 акту наведені суми валових витрат по даних перевірки.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові ТзОВ «Компанія «Газ Ойл Карпати» суд першої інстанції виходив з того, що балансова вартість об'єктів лізингу склала 2767993 грн. Загальна вартість послуг лізингу склала 3225620 грн., в т.ч. ПДВ. Таким чином, у відповідності до пп. 1.18.2 п. 1.18 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", укладені позивачем договори лізингу віднесені законодавцем до фінансового лізингу.

Підпунктом 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону визначено, що оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до акту перевірки від 01.07.2008року № 6843/23-2/33162322 перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено заниження ТзОВ «Компанія Газ-Ойл Карпати» скоригованого валового доходу за 1 півріччя 2007 року в сумі - 1288290 грн., за 3 квартали 2007року - 1561231 грн., за 2007рік - 1897778 грн., за 1 квартал 2008року - 136 422 грн. Перевіркою відповідності валових доходів відображених в Деклараціях по податку на прибуток підприємств та фактичними валовими доходами встановлено розбіжності між доходами від продажу товарів (робіт, послуг) та фактичними доходами від продажу товарів (робіт, послуг) згідно даних обліку товариства, зокрема оборотно-сальдових відомостей по рахунках 36 («розрахунки з покупцями і замовниками»), 70 («дохід від реалізації»), 71 («інший операційний дохід») та первинних документів. Таким чином, перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" занижено доходи від продажу за півріччя 2007 року на суму 1084625 грн., за три квартали 2007року на суму 5017 грн., за перший квартал 2008 року на суму 599531 грн. та завищено доходи від продажу за 2007 рік на суму 640989грн. Перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення ТзОВ «Компанія Газ-Ойл Карпати» загальної суми валових витрат за перше півріччя 2007 року на суму 168657 грн., за перший квартал 2008 року на суму 449155 грн., та заниження загальної суми валових витрат за три квартали 2007 року на суму 2492480 грн., за 2007 рік на суму 2612383грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Компанія Газ-Ойл Карпати» згідно умов договорів оперативного лізингу, укладених з ТзОВ «Перша Західноукраїнська лізингова компанія» по мірі нарахування та сплати лізингових платежів відносило до валових витрат отримані послуги по лізингу всього за перевірений період в сумі 1461000 грн., в тому числі: за 2 квартал 2007 року на суму 407200 грн., за 3 квартал 2007року на суму 491400 грн., за 4 квартал 2007 року на суму 302200 грн., за 1 квартал 2008року на суму 260200 грн. Як встановлено судом, укладені лізингові договори містять ознаки фінансових, так як сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди перевищує первісну вартість об'єкта лізингу (балансова вартість - 2767993 грн., в т.ч. ПДВ, вартість послуг лізингу - 3225620 грн., в т.ч. ПДВ), відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», пп. 1.18.2 п. 1.18 ст. 1, пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно пп. 1.18.2 п. 1.18 ст. 18 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов: об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу; якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк; майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Для цілей цього підпункту під терміном "строк фінансового лізингу" розуміється строк від дати передання майна лізингоотримувачу (орендарю) до дати набуття права власності на таке майно або здійснення останнього лізингового платежу лізингоотримувачем, залежно від того, яка подія сталася раніше. Незалежно від того, чи відноситься лізингова операція до фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту чи ні, сторони договору можуть визначити при укладенні договору таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

Як вбачається з матеріалів справи балансова вартість об'єктів лізингу склала 2767993 грн. Загальна вартість послуг лізингу склала 3225620 грн., в т.ч. ПДВ. Таким чином, у відповідності до пп. 1.18.2 п. 1.18 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", укладені позивачем договори лізингу віднесені законодавцем до фінансового лізингу.

Підпунктом 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону визначено, що оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону. У разі коли вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни.

У відповідності п. 1.32 ст. 1 Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Подані суду першої інстанції позивачем письмові докази не спростовують висновків, які містяться у акті перевірки від 01.07.2008 року № 6843/23-2/33162322. За таких обставин, позивачем не спростовано доводів відповідача про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001412302/0 від 15 липня 2008року, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем винесено рішення №922/10/24-150/327 від 15 січня 2009року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів, в зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0001412302/0 від 15 липня 2008року.

У відповідності до рішення №922/10/24-150/327 від 15 січня 2009року до ТОВ «Компанія «Газ-Ойл Карпати» застосовано заходи стягнення узгодженої суми податкового боргу за рахунок активів, що перебувають у власності, а також за рахунок тих активів, прав власності по яких платник податків набуде в майбутньому.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. За податками, зборами (обов'язковими платежами), які відповідно до закону справляються з об'єктів нерухомої власності, джерелом їх самостійної оплати можуть бути активи як власника таких об'єктів нерухомої власності, так і будь-якої іншої особи, на яку покладено обов'язок сплати, яка здійснюється виключно у грошовій формі. При цьому якщо особу, відповідальну за сплату податків, зборів (обов'язкових платежів), не виявлено, податкові процедури, визначені цим Законом, застосовуються безпосередньо до об'єктів такої власності, які підпадають під податкову заставу та підлягають продажу за правилами, визначеними цим Законом. Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами. Крім цього, враховуючи правомірність прийняття податковим органом №0001412302/0 від 15 липня 2008року, а також той факт, що при винесенні рішення №922/10/24-150/327 від 15 січня 2009року відповідач діяв правомірно, підстав для визнання недійсним рішення №922/10/24-150/327 від 15 січня 2009року суд не вбачає.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Компанія «Газ Ойл Карпати» - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року у справі № 2а-5854/08 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.М. Багрій