Ухвала суду № 24193016, 18.05.2012, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/8160/2012

2/2018/2366/2012

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

"18" травня 2012 р.

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря Бломберус С.А.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти за вкладом у розмірі 2 021 457 грн. та суму процентів у розмірі 386272,66 грн. за договором банківського вкладу №30/0 від 20 квітня 2011 року.

16.05.2012 року позивач надав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на нерухоме майно, яке розташоване за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, та заборонити його відчуження до виконання рішення суду.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити в майбутньому виконання рішення. Вказаними об'єктами відповідач може у будь-який час розпорядитися.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Згідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь -якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивач не надала суду відомостей про виникнення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у п.4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем суду не доведено об'єктивну обґрунтовану необхідність забезпечення позову; не доведено причин ймовірної перестороги щодо вчинення банком зазначених в заяві дій, не обґрунтовано причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, обмежити позивача у здійсненні об'єктивного обов'язку виконувати зобов'язання по договору банківського вкладу.

Згідно ж ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п*яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий -