Рішення № 2418787, 24.11.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.08р.

Справа № 35/219-08

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів",

м. Нікополь Дніпропетровської області

до Відповідача -1- Державного підприємства "Придніпровська залізниця",

м. Дніпропетровськ

Відповідача -2- Відкритого акціонерного товариства "Алчевськкокс",

м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 5 576,49 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

від позивача - Капля Д.В., представник, дов.№17-4016 від 13.03.2007р.

від відповідача-1- Селяков О.В., юрисконсульт, дов.№62 від 01.01.2008р.

від відповідача-2- Стародубцева О.О., юрисконсульт, дов.№03 від 02.01.2008р.

СУТЬ СПОРУ :

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 23.10. до 06.11.2008р.

Позивач просить стягнути з належного відповідача вартість недостачі вантажу – 5 576,49 грн, посилаючись на комерційні акти № БН 756008/51 та №БН 756009/52 від 18.04.2008р.

Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника у випадках коли під завантаження поданий несправний вагон за своїм технічним станом і відправник не відмовився від його використання.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнає, вважає, що відповідальність повинен нести відповідач-1, оскільки відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України зобов’язаний надавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Надані залізницею під завантаження вагони мали приховану технічну несправність, яка не могла бути виявлена відправником під час звичайного огляду вагону. В зв’язку з цим просить в позові до нього відмовити.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ :

На адресу позивача 17.04.2008р. за залізничними накладними №50363181 та №50363183 в вагонах № 65282477, 65027047 надійшов вантаж – коксовий дріб’язок, вантажовідправником якого являється ВАТ "Алчевськкокс".

Під час видачі вантажу з перевіркою згідно Правил перевезень вантажів та ст.52 Статуту залізниць України (надалі Статут) була встановлена вагова недостача вантажу у вагоні №65027047 в кількості 6100 кг, у вагоні № 65282477 в кількості 4100 кг, всього - 10 200 кг, про що складено комерційні акти № БН 756008/51 та №БН 756009/52 від 18.04.2008 р.

В комерційному відношенні: навантаження з шапкою, маркування не вказано. Навантаження шапкою вище рівня бортів 30 см, над 2,3 люками мається поглиблення розміром довжиною 300 см, широтою 250 см, глибиною на всю висоту навантаження, над 1,2 люками мається поглиблення розміром довжиною 300 см, широтою 250 см, глибиною на всю висоту навантаження. В 2, 3 люках ізлом арміровочного листа, мається зазор довжиною 20 см, широтою 4 см. В 1,2 люках ізлом арміровочного листа, мається зазор довжиною 30 см, широтою 5 см. Відсутній вантаж у вагоні вміститися міг. Комерційні акти складено на підставі акту №6854 загальної форми станції Запоріжжя Ліве та техакту №9 станції Нікополь та акту №6853 загальної форми станції Запоріжжя Ліве та техакту №8 станції Нікополь.

Відповідальна вагова недостача коксового дріб’язку склала 7939 кг.

Статтею 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося не з його вини.

За приписами статті 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчується комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

З комерційних актів вбачається, що вантаж прибув з ознаками втрати вантажу у вигляді поглиблень, які були встановлені під час перевезення, про що складалися акти загальної форми. Як слідує з актів про технічний стан вагонів від 17.04.2008р. у вагонах виявлено ізлом арміровочного листа.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту вагони та контейнери, та вантажовідправник має право відмовитися від використання технічно несправного вагону.

У разі, коли технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера.

Як встановлено судом, технічна несправність вагону була виявлена на ст. Нікополь. Про витікання вантажу у зазначені зазори в актах про технічний стан вагонів від 17.04.2008р. чи інших актах не зазначено. Як слідує із довідки Вагонного депо станції Комунарськ від 10.10.2008р. вагон було відправлено технічно справним, втрати вантажу не спостерігалося, телеграм з попутних станцій з цього приводу не надходило.

З огляду на вказане, суд доходить висновку, що технічна несправність вагонів була прихованою або виникла у процесі перевезення вантажу. Залізницею також не доведено причинного зв’язку між технічною несправністю вагонів та недостачею вантажу. Отже, Відповідачем-1, як перевізником, не було виконано належним чином свого обов’язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого Позивачу, як вантажоодержувачу, була спричинена реальна шкода.

Залізниця несе відповідальність в розмірі фактичної вартості втраченого вантажу. При цьому, Статутом залізниць України не передбачено відшкодування вантажоодержувачу залізничного тарифу пропорційно нестачі вантажу.

Відповідно до Специфікації №17 від 01.04.2008р. до договору №03-70/6-747ю від 01.09.2006р. вартість 1 тони коксового дріб’язку складає 500 грн без ПДВ, вартість недостачі вантажу складає 4 763,40 грн. В решті вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки вартість недостачі ним визначена виходячи з ціни продавця, а не вантажо-відправника, та до суми позову включено частину залізничного тарифу.

Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі 4 763,40 грн за рахунок залізниці. В решті позову та в позові до відповідача-2 слід відмовити.

Позовні вимоги заявлені в межах шестимісячного строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 26.09.2008р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі відносяться на позивача та відповідача-1 пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116,117 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 307-315 Господарського кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Придніпровська залізниця - 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828 (п/р 2600830130306 у Дніпропетровському центральному відділенні «Промінвестбанк», МФО 305437) на користь Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" – 53213, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520 (п/р 26009132197001 у ЗАО КБ «ПриватБанк»м. Дніпропетровська, МФО 305299) вартість недостачі продукції – 4 763,40 грн (чотири тисячі сімсот шістдесят три грн 40 коп), витрати по сплаті державного мита - 87,11 грн (вісімдесят сім грн 11 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 100,77 грн (сто грн 77 коп).

В решті позову та в позові до відповідача-2 відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

Л.П. Широбокова

Рішення підписано 14 листопада 2008 р.