Рішення № 24184793, 17.05.2012, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

справа 2/0108/3179/11

провадження 2/108/77/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 р. м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі :

головуючого судді -Біленко Л.В.

при секретарі -Волкової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -виконавчий комітет Керченської міської ради, про усунення перешкод в користуванні жилим будинком шляхом вселення , зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на жилий будинок зі сплатою грошової компенсації, визнання права власності та виселення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні жилим будинком шляхом вселення, мотивуючи вимоги тим, що йому на праві власності належить будинок АДРЕСА_2 , але його дружина -відповідач по справі, забрала у нього ключі від будинку, перешкоджає проживати в ньому, у зв'язку з чим він вимушений проживати у матері. Просив усунути йому перешкоди в користуванні жилим будинком шляхом вселення та зобов'язати відповідача передати йому ключі від будинку.

Позовні вимоги були доповнені, позивач додатково просив поділити домоволодіння в натурі між сторонами згідно до ідеальних часток та встановити порядок користування земельною ділянкою , але зазначені додаткові позовні вимоги за заявою позивача залишені без розгляду.

Відповідач подала зустрічний позов про припинення права власності відповідача на частку в спільній частковій власності , визнання права власності на ? частку будинку та виселення відповідача. Зустрічний позов мотивований тим, що між сторонами постійно виникають конфлікти, за причини чого вона неодноразово зверталась до міліції, він псує майно , систематично порушує правила проживання, оказує на неї психологічний та фізичний вплив, спільне користування будинком неможливе. Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 має у власності інше житло -квартиру, посилаючись на ст. 365 ЦК України, просить припинити право власності відповідача на спірний будинок з виплатою йому грошової компенсації за належну йому частку будинку , визнати за нею право власності на будинок та виселити відповідача зі спірного будинку.

В судовому засіданні позивач та його представник -ОСОБА_3, діюча на підставі Договору про надання правової допомоги, первісний позов підтримали в повному обсязі, пояснили, що відповідач бажає використовувати свою частку власності в жилому будинку для особистого проживання. Зустрічний позов не визнали, мотивуючи це тим, що правових підстав для його задоволення не має, та це є порушенням права власності відповідача .

Відповідач та її представник -ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності, первісний позов не визнали, оскільки спільне проживання сторін є неможливим, а задоволення зустрічного позову вважають доцільним способом вирішення спірних відносини сторін.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 17.07.1999р. перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваним 14.10.11р. , що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу та штампами в паспортах сторін. (а.с.7, 27).

Будинок АДРЕСА_2 (далі -спірний будинок) був придбаний позивачем ОСОБА_1 в період перебування в шлюбі - 20.07.1999р., що підтверджується Договором купівлі-продажу за реєстраційним № 3-4227 від 20.07.1999р. (а.с.6).

Рішенням Керченського міського суду АРК від 10.11.2011р. спірний будинок поділений між сторонами - по ? частки жилого будинку літер «А», вбиральні літер «Г». (а.с.23)

На час розгляду справи право власності на спірний будинок зареєстровано за співвласниками на підставі Рішення Керченського міського суду АРК від 10.11.11р. (а.с.20,81).

В спірному будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_2, що підтверджується Довідкою адресно-довідкового бюро Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Керченського МУ ГУ МВС України в АРК. (а.с.9).

З тотожних пояснень сторін судом встановлено, що з позивач в спірному будинку не проживає, в останній час він проживає в квартирі своєї матері, але користується надвірними господарськими будівлями , в яких утримуються домашні тварини, яких він щоденно годує та доглядає, а також гаражем та літньою кухнею.

Ствердження відповідача, що вона не чинить позивачу перешкоди в користуванні будинком та що вхідні двері будинку завжди відчинені у зв'язку з пошкодженням всіх замків, суд не вважає переконливими, оскільки в своєму позові , в поясненнях в судовому засіданні вона наполягала на тому, що спільне користування будинком вважає неможливим у зв'язку з конфліктними стосунками сторін, що підтвердили в судовому засіданні свідки, допитані за клопотанням обох сторін. Аналогічні ствердження нею були викладені в первісному та уточнюючому позові про розірвання шлюбу та поділ сумісного майна в серпні-вересні 2011р. ( арк.4, 27 справи № 2/0108/2617/11).

Підтвердженням створення позичу перешкод в користуванні будинком суд розцінює й сам факт звернення його до суду з відповідним позовом, в вересні 2011 р. ним були подані заперечення на позовну заяву ОСОБА_2про розірвання шлюбу та поділ майна, в яких він повідомляв суд, що вона забрала ключі від будинку, що перешкоджає йому користуватись жилим приміщенням. (арк.35 справи №2/0108/2617/11). Письмовими доказами по справі підтверджується, що позивач в жовтні 2011р. звертався до міліції з цього приводу. (а.с.5).

Оскільки позивач є співвласником спірного будинку, в силу положень ст.ст. 317,318 ЦК України йому, як власникові, належить право володіння , користування та розпорядження своїм майном , при тому, що всі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується , розпоряджується своїм майном на власний розсуд. За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним , ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, крім випадків і в порядку, встановлених законом. У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Оскільки предметом спору є користування жилим будинком, за положеннями викладених правових норм вимоги позивача про усунення йому перешкод в користуванні часткою жилого будинку , яка належить йому на праві власності, для особистого проживання є такою, що ґрунтується на законі та порушення його права підлягає судовому захисту.

Вирішуючи вимоги за зустрічним позовом, суд керуючись нижчевикладеними правовими нормами, доходить наступних висновків.

Згідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку в спільній частковій власності може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників , якщо

-частка є незначною і не може бути виділена в натурі

-річ є неподільною

-спільне володіння та користування майном є неможливим

-таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї

За ч. 2 вказаної статті суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитних рахунок суду.

На виконання ч.2 ст. 365 ЦК України позивачем за зустрічним позовом внесено на депозитний рахунок 141372,50 грн., що дорівнює ? частці вартості домоволодіння.

Суд погоджується з позицією представника позивача за зустрічним позовом, що наявність всіх чотирьох обставин, встановлених ч.1 ст. 365 ЦК України, не є необхідною умовою для задоволення такої вимоги, а протилежні доводи відповідача з цього приводу вважає помилковими, оскільки саме така позиція міститься в Ухвалах Вищого спеціалізованого Суду з розгляду кримінальних та цивільних справ за аналогічними спорами.

Свої вимоги за зустрічним позовом позивач обґрунтовує двома обставинами : відповідач має інше житло -квартиру АДРЕСА_1 , та тим, що спільне проживання співвласників в спірному будинку є неможливим.

Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 належить ?? частка вищевказаної квартири, співвласницею якої є його дочка ОСОБА_6 (а.с.72), але показами свідків , які визнані ОСОБА_2, встановлено, що в цій квартирі , яка має загальну площу 48,6 кв.м., на теперішній час проживає дочка відповідача зі своєю сім'єю.

Доводи позивача за зустрічним позовом, що відповідач отримав у спадщину квартиру після смерті матері належними доказами не підтверджені. Приймаючи до уваги , що строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після її смерті ще не сплинув, зазначені ствердження позивача є передчасними та суд їх залишає поза увагою.

Суд вважає, що сам по собі факт наявності у власності відповідача ? частки квартири не може бути підставою для позбавлення його права власності на частку жилого будинку. Зокрема, суд приймає до уваги, що в надвірних будівлях спірного домоволодіння він утримує домашніх тварин , в гаражі облаштував та використовує для ремонту автомобілів майстерню, що підтвердили обидві сторони в судовому засіданні.

Суд знаходить доведеним показами свідків та письмовими доказами по справі, що в останній період між сторонами склались конфліктні відносини , пов'язані в тому числі з користуванням жилим майном та спільним проживанням, з приводу чого вони обидва звертались до правоохоронних органів із заявами, але в жодному разі кримінальна справа порушеною не була. Позивач ОСОБА_2 підтвердила в судовому засідання, що Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи нею не оскаржувались, незважаючи на отримані роз'яснення в порядку приватного обвинувачення із заявами до суду вона не зверталась.

Суд доходить висновку, що причиною конфліктів сторін є саме той факт, що з серпня 2011 р. Керченським міським судом АРК розглядаються спори між сторонами з питань розірвання шлюбу, поділу майна та користування спільною власністю, а вирішення цих спорів по суті є усуненням предмету цих конфліктів.

При цьому суд приймає до уваги, що висновком судової інженерно-технічної експертизи, яка була проведена у зв'язку із заявленням позивачем додаткового позову про поділ домоволодіння в натурі , який залишений без розгляду , встановлено, що поділ домоволодіння в натурі між співвласниками з урахуванням ідеальних часток та встановлення порядку користування земельною ділянкою є можливим, експертом запропоновано три варіанти такого розділу, які надають співвласникам можливості проживати в будинку та користуватись ним та земельною ділянкою окремо, не заважаючи один одному. (а.с. 98-166). Такий поділ домоволодіння в натурі є реальним при умові отримання дозволів на переобладнання приміщень у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим позивачем було подано заяву про залишення цієї позовної вимоги без розгляду та він повідомив суд про намір повторно звернутись до суду з таким позовом після отримання необхідних дозволів.

Отже, судовим розглядом встановлено, що підстави, з якими закон пов'язує можливість припинення права власності особи на частку у спільному майні , відсутні : частка відповідача за зустрічним позовом не є незначною, вона може бути виділеною в натурі , неможливість спільного володіння та користування майном сторін належними доказами не доведена, припинення права власності відповідача за зустрічним позовом задасть істотної шкоди його інтересам.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд повертає позивачу грошові кошти, внесені нею на депозитних рахунок суду.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 88 ЦПК України. Позивачем за первісним позовом сплачений судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 45,50 грн.,які підлягають стягненню на його користь з відповідача, судовий збір, сплачений за подачу додаткового позову, який залишений без розгляду та витрати на проведення судової експертизи, яка заявлена доказом за додатковим позовом, компенсуванню не підлягають. Витрати на правову допомогу, які за ст.. 79 ЦПК України відносяться до судових витрат, підлягають частковому компенсуванню. За Актом виконаних робіт загальна сума цих витрат становить 1000,00 грн., в тому числі : консультації та запити -100,00 грн., підготовка первісного позову - 200,00 грн., підготовка додаткового позову -100,00 грн., участь в судових процесах -600,00 грн. Приймаючи до уваги, що додатковий позов залишений без розгляду, суд вважає обґрунтованих компенсування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.4,10,11,57,60,61,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -виконавчий комітет Керченської міської ради, про усунення перешкод в користуванні жилим будинком шляхом вселення , зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити в повному обсязі.

Вселити ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_2 .

Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 комплект ключів від вхідних дверей в будинок АДРЕСА_2.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на жилий будинок зі сплатою грошової компенсації, визнання права власності та виселення відмовити в повному обсязі.

Повернути ОСОБА_2 141372,50 грн. ( сто сорок одна тисяча триста сімдесят дві грн. 50 коп.) , внесені нею на депозитний рахунок суду , в тому числі : 79214,50 грн. за квитанцією № 031D030021 від 13.01.2012р. в ПАТ Банк «Морський»(отримувач -управління ДСА України в АРК , код отримувача 26273942, банк отримувача -ГУ держказначейства України в АРК м. Сімферополь, код банку -824026, призначення платежу -Для забезпечення позову по цивільним справам), 62158,00 грн. за квитанцією № 045Н03002 від 17.05.2012р. в ПАТ Банк «Морський»(отримувач -управління ДСА України в АРК , код отримувача 26273942, банк отримувача -ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку -824026, призначення платежу -Для забезпечення позову по цивільним справам).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі -545,50 грн. (п'ятсот сорок п'ять грн.. 50 коп.) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -