Рішення № 24184244, 23.05.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0306/319/2012 провадження № 22-ц/0390/816/2012 Головуючий у 1 інстанції:Бондар В.М. Категорія: 46 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді Завидовської-Марчук О Г,

суддів - Овсієнка А.А., Осіпука В.В.

при секретарі Дуткіній Ж.П.

з участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представник органу опіки і піклування - Гупіка М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки і піклування Ковельської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 21 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 21 березня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з його дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та не перешкоджати йому у спілкуванні з дитиною.

Визначено такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1: 1) систематичні побачення за місцем його проживання або на нейтральній території в один із будніх та один з вихідних або святкових днів з 12.00 до 18.00 годин без участі ОСОБА_2; 2) дозволити ОСОБА_1, оздоровляти дочку, шляхом виїзду з нею в зони відпочинку в межах України без участі ОСОБА_2

Не погоджуючись із даним рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати як незаконне та необгрунтоване, через неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи та ухвалити нове, яким визначити систематичні побачення відповідача з дитиною за місцем його проживання в один із будніх або святкових днів тільки в її присутності.

В даному судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримала просила її задовольнити, рішення скасувати і ухвалити нове, яким встановити участь позивача у вихованні дитини з її участю.

Позивач та представник органу опіки і піклування апеляційну скаргу заперечили, просили її відхилити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті факти, що між сторонами по справі не досягнуто згоди щодо участі позивача у вихованні дочки, і що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Такі висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Судом першої інстанції правильно встановлено і це підтверджується належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи, що з 08.08.2006 року по 25.12.2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_5, яка проживає разом із матір'ю ОСОБА_2

Оскільки сторони не могли дійти згоди, щодо участі позивача у вихованні дитини, то він в грудні 2012 року звернувся в орган опіки і піклування Ковельської міської ради з заявою щодо визначення способу його участі у вихованні доньки ОСОБА_5 та спілкуванні з нею, і рішенням якого йому було дозволено приймати участь у вихованні доньки, зустрічатися та спілкуватися з нею відповідно до встановленого графіка (а.с.4).

Однак це рішення, як ствердив позивач і представник органу опіки і піклування в даному судовому засіданні відповідачкою не виконувалось.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» (далі Закон) батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції не залишив поза увагою вказані норми міжнародного і національного законодавства.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, згідно ст. 15 Закону, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, а батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Це положення також закріплене і в ст. 157 СК України, відповідно до якої на батьків, котрі проживають окремо, покладено обов'язок брати участь у вихованні дитини і мають право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до ч.2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Отже, за вказаними правовими положеннями, з врахуванням того, що позивач, як батько дитини бажає спілкуватися з донькою та приймати активну участь у її вихованні і житті, то суд дійшов правильного висновку, зобов'язавши відповідачку не чинити йому перешкоди в спілкуванні з дитиною та визначив способи участі у вихованні дитини.

За змістом ст.ст. 213-215, 221 ЦПК України рішення суду має бути зрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 8, 13 постанови № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК.

Проте, резолютивна частина рішення суду не зовсім відповідає зазначеним нормам процесуального права та роз'ясненням Пленуму ВСУ, оскільки висновки суду про встановлення графіку побачень з дитиною є нечіткими, а тому на думку колегії суддів, рішення суду буде утрудненим для виконання.

За таких обставин справи резолютивну частину рішення суду необхідно змінити, визначивши конкретні дні, в які позивач може спілкуватися з дитиною.

Оскільки позивач просив визначити будь-які дні будні і святкові, то колегія суддів, враховуючи право дитини на підтримання з батьком регулярних особистих стосунків і прямих контактів, вважає за необхідне встановити позивачу кожну середу і кожну неділю для спілкування з дитиною у визначені рішенням суду години.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про задоволення позовних вимог, оскільки ні в ході судового розгляду, ні в ході апеляційного розгляду, відповідачка не довела, що спілкування позивача з дитиною, без її участі перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Крім цього, в даному судовому засіданні, представник органу опіки і піклування, заперечуючи апеляційну скаргу, пояснив, що батько дитини характеризується позитивно, має бажання і можливість брати участь у вихованні дитини.

Таким чином, виходячи із визначених ст. 303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши перший пункт третього абзацу резолютивної частини рішення в новій редакції, а в решті рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 21 березня 2012 року в даній справі змінити.

Пункт перший третього абзацу резолютивної частини рішення викласти в такій редакції: 1) побачення за місцем його проживання або на нейтральній території щосереди і щонеділі з 12.00 до 18.00 годин без участі ОСОБА_2.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. ,

Головуючий:

Судді: