Рішення № 2418125, 24.11.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 108

РІШЕННЯ

Іменем України

24.11.2008

Справа №2-9/8087-2008

За позовом Кримського республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя”, м. Сімферополь

до відповідача Фонду майна Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь

Про спонукання укласти договір

Суддя ГС АР Крим Н.С. Пєтухова

Представники:

Від позивача – Міркін А.Л. – представник за дов. № 18 від 07.08.2008 р.

Від відповідача – Домбровська Ю.В. - представник, дов. пост. № 104-Д від 15.09.2008р.

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Фонду майна Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь про спонукання укласти договір № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08.07.2008 року в редакції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, що є монополістом з надання послуг водопостачання та водовідведення на адресу відповідача був направлений проект договору № 955 від 08.07.2008 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації. Після цього відповідачем був повернутий не підписаний з його боку проект зазначеного договору разом з протоколом розбіжностей від 22.07.2008 р. за пп. 4.2.1., 4.2.2., 4.5., 4.6., 6.2.1.,6.2.12., 6.2.14., 6.2.15., 6.2.16., 11.1.1., 11.1.9., 15.7 договору. В зв'язку з цим позивач, на підставі ч. 7 ст. 181, ст. 187 Господарського кодексу України, звернувся до суду з вказаним позовом для вирішення спору, що виник між сторонами. Також в обгрунтування своєї редакції спірних пунктів позивач посилається на їх відповідність вимогам Правил користування системами комунального водпостачання та водовідведення в містах і селищах України, що затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. та зареєстровані Міністерством юстиції України 22.07.1994 р. за № 165/374 та діяли на момент виникнення розбіжностей (на момент складення та направлення спірного проекту договору, протоколу розбіжностей до нього), Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, які затверджені Наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002 р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 р. за № 403/6691, Правил приймання стічних вод підприємств в міську систему каналізації міста Сімферополя, що затверджені Рішенням Виконавчого комітету № 469 від 26.03.2004 р. (зі змінами та доповненнями внесеними Рішенням Виконавчого комітету № 3334 від 12.12.2007 р.), Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., що діє з 01.01.2004 р., Господарського кодексу України від 16.01.2003 р., що діє з 01.01.2004 р., Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 1875-IV від 24.06.2004 р., Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” № 2918-III від 10.01.2002 р. з наступними змінами та доповненнями , Закону України “Про природні монополії", Бюджетного кодексу України, нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Мінжитлкомунгоспу України № 190 від 27.06.2008 р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. за № 936/15627 від 07.10.2008 р. та набрали чинності з 18.10.2008 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, у частості відповідач посилається на наступне: зауваження Фонду майна Автономної Республіки Крим до п.4.2.1. і до п. 4.2.2. проекту договору обґрунтовані тим, що Фонд майна Автономної Республіки Крим є бюджетною установою, у зв'язку з чим не може вносити авансових платежів, тому підставою для оплати послуг є рахунки за фактом здійснених послуг.

Пункт 4.5. проекту договору уточнено стосовно Фонду майна Автономної Республіки Крим, що є бюджетною організацією, а пропозицію, що містить порядок складання акта звіряння з небюджетними установами, пропонується виключити, тому що вона не має відносини до Фонду майна Автономної Республіки Крим.

Аналогічно, пункти 4.6, 6.2.1, 6.2.14, 6.2.15, 6.2.16, 11.1.1 стосуються абонентів житлових будинків і не мають ніякого відношення до Фонду майна Автономної Республіки Крим, у зв'язку з чим протокол розбіжностей містив пропозиції Фонду майна Автономної Республіки Крим про їхнє виключення з проекту договору.

Вважаю необгрунтованою редакцію позивача п.6.2.12 договору про право припиняти надання послуг у зв'язку з ненаданням кошторису витрат на поточний звітний рік. Запропонована Фондом майна Автономної Республіки Крим у протоколі розбіжностей редакція зазначеного пункту 6.2.12 містить обов'язок Фонду представляти щорічно кошторис витрат на поточний звітний рік.

Пункт 11.1.9 у редакції позивача в частині встановлення терміну позовної давності 5 років суперечить ст. 257 ГК України, відповідно до якої загальний термін позовної давності встановлено 3 роки, тому Фондом майна Автономної Республіки Крим запропонована редакція зазначеного пункту відповідно до ст. 257 ГК України.

Пункт 15.7 у редакції позивача, що містить одержання дозволу на скидання (вивіз) стічних вод, стосується користувачів, що вперше укладають договори на надання послуг з водопостачання і каналізації. Фонд майна Автономної Республіки Крим зазначений дозвіл має і укладає договір не вперше, тому Фондом запропонована редакція п.15.7 з урахуванням цього факту.

Фонд майна Автономної Республіки Крим не заперечує проти укладення зазначеного договору з урахуванням протоколу розбіжностей, надісланого Фондом майна Автономної Республіки Крим вих. № 03/1954 від 23.07.2008 на адресу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» до зазначеного договору.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

Встановив:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Фонду майна Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь про спонукання укласти договір № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08.07.2008 року (надалі — проект договору) в редакції позивача.

Після цього відповідачем був повернутий не підписаний з його боку проект зазначеного договору разом з протоколом розбіжностей від 22.07.2008 р.

Згідно протоколу розбіжностей від 22.07.2008 р. відповідач запропонував власну редакцію пп. 4.2.1., 4.5., 6.2.12., 11.1.9., 15.7. проекту договору та пропонує виключити пп. 4.2.2., 4.6., 6.2.1., 6.2.14., 6.2.15., 6.2.16., 11.1.1. проекту договору.

Розглянувши розбіжнсті, які виникли між сторонами за спірним проектом договору суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Підпункту 4.2.1. договору в редакції позивача не повністю відповідає приписам пп. 12.3., 12.9. Правил № 65, які діяли на момент виникнення розбіжностей та подання позову.

Згідно з підпунктом “а” п. 12.3. Правил № 65 розрахунки за воду здійснюються в такому порядку і строки: з підприємствами (за винятком ЖЕО), як правило, один раз на місяць. Проте водоканал має право вести розрахунки: - в порядку попередньої оплати, суму якої водоканал визначає за обсягами водоспоживання та воовідведення у минулому місяці, з остаточним розрахунком по закінчені місяця; - планових платежів з періодичністю, передбаченою договором сторін, з остаточним розрахунком по закінчені місяця.

Також п. 12.9. Правил № 65 передбачено, що рахунки або інші платіжні документи за воду підлягають оплаті абонентами у триденний строк після їх подачі Водоканалом.

При цьому під підприємствами в цих Правилах розуміються підприємства, установи, організації згідно п. 1.3. Правил № 65.

Таким чином, згідно змісту підпункту «а» п. 12.3., п. 12.9. Правил № 65 вбачається, що розрахунки за послуги між сторонами повинні вестися, як правило, один раз на місяць з оплатою рахунку в триденний термін. При цьому підпунктом «а» п. 12.3. Правил № 65 встановлено лише право водоканала (позивача) вести розрахунки в порядку попередньої оплати, але не встановлено обов'язку відповідача здійснювати попередню оплату.

Окрім того, згідно п. 3.7. нових Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Отже, зазначений п. 3.7 нових Правил передбачає щомісячну оплату за надані послуги (тобто не пізніше спливу останнього дня відповідного місяця).

За таких обставин погодитися з підпунктом 4.2.1. проекту договору в редакції позивача в частині обов'язку відповідача вносити попередню оплату, на думку суду, не можна.

Однак, редакція підпункту 4.2.1. проекту договору запропонована відповідачем також не в повній мірі відповідає приписам вищевказаних норм.

Зокрема, підпункт 4.2.1. проекту договору в редакції відповідача передбачає оплату протягом 15 (п’ятнадцяти) банківських днів (що дорівнює 21 календарному дню) з моменту отримання рахунку на оплату і акта за спожиті послуги.

Проте в підп. 4.2.1. проекту договору в редакції відповідача, по-перше, відсутнє посилання про те, що оплата послуг проводиться щомісячно. По-друге, законодавством, зокрема, як пп. 12.3., 12.9. Правил № 65 так і п. 3.7. нових Правил № 190, не передбачено обов'язку позивача (водоканалу) надавати разом з рахунком на оплату ще додатково акт за надані послуги.

В зв'язку з цим суд вважає, що вказаний підпункт 4.2.1. проекту договору повинен бути викладений в наступній редакції: ««Абонент» зобов'язаний здійснювати оплату за отримані послуги з водопостачання та водовідведення щомісячно протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату, але не пізніше останнього дня поточного звітного місяця. Якщо останній день поточного звітного місяця припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день «Абонент» зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги не пізніше першого робочого дня, який слідує за таким святковим, вихідним чи іншим неробочим днем. Звітним місяцем вважається місяць в якому безпосередньо надавалися послуги за цим договором.»

Підпункт 4.2.2. договору в редакції позивача слід виключити, оскільки він стосується абонента-орендаря, зокрема, обов'язку абонента-орендаря внести попередню оплату в останній місяць оренди приміщення в розмірі 100% від вартості послуг, спожитих за попередній місяць не пізніше 10 числа звітного місяця, що не відповідає підпункту «а» п. 12.3. Правил № 65, які встановлюють право водоканала вести розрахунки в порядку попередньої оплати, але не обов'язок абонента вносити попередню оплату. До того ж відповідач є власником приміщень за якими йому надаються послуги.

Пункт 4.5. проекту договору в редакції позивача регулює питання проведення звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем. Однак даний пункт стосується не тільки абонентів — бюджетних організацій, якою є відповідач, але ще і абонентів, які не є бюджетними організаціями, яким не є відповідач.

При цьому п. 4.5. проекту договору в редакції відповідача також не відповідає законодавству, оскільки передбачає проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами зі складенням акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» істотною умовою договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, порядок контролю та звіту сторін.

При цьому діючим законодавством не передбачено при звірці взаємних розрахунків складення акту виконаних робіт, оскільки відповідна сторона не виконує певні роботи для іншої згідно договору підряду, а лише проводиться звірка стану розрахунків між сторонами.

На підставі цього суд вважає п. 4.5. проекту договору повинен бути викладений в такій редакції: «Звірка розрахунків між «Водоканалом» та «Абонентом» проводиться один раз на місяць зі складанням акту звірки взаєморозрахунків.»

Пункт 4.6. проекту договору в редакції позивача також підлягає виключенню, оскільки стосується абонентів, місцем здійснення господарської діяльності яких є квартири жилого фонду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю в цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, які мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів і з метою отримання прибутку, є підприємницькою, а суб'єкти підприємницької діяльності — підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без цілі отримання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Отже, суд виходить з того, що по-перше відповідач не здійснює господарської діяльності (тобто діяльності у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру), оскільки є органом влади Автономної Республіки Крим (бюджетною установою), а по-друге відповідач знаходиться в нежитловій (адміністративній) будівлі, яка не є квартирою.

Підпункт 6.2.1 договору в редакції позивача не в повній мірі ґрунтується на п. 11.8 Правил № 65, які діяли на момент виникнення розбіжностей.

Згідно п. 11.8 Правил № 65 підприємства зобов'язані один раз на квартал, а абоненти-громадяни 2 рази на рік подавати Водоканалу довідку про кількість проживаючих, орендарів та інших водокористувачів, що споживають воду з мережі абонента, зелені насадження та поливальну площу.

При цьому під підприємствами в цих Правилах розуміються підприємства, установи, організації згідно п. 1.3. Правил № 65.

Окрім того, згідно вищевказаному п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» істотною умовою договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, порядок контролю та звіту сторін.

На думку суду надання відповідачем позивачу довідок про кількість споживаної води (витрату води) власне відповідачем, а також орендарями, водокористувачами, що споживають воду з мережі відповідача (а такі можуть з'явитися і в майбутньому) є реалізацією припису п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тобто формою контролю та звіту відповідача.

Отже, виключення підпункту 6.2.1. проекту договору взагалі, як це пропонує відповідач в протоколі розбіжностей суперечить вказаному п. 7. ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

В зв'язку з цим підпункт 6.2.1. проекту договору слід викласти в такій редакції: «Надавати «Водоканалу» довідки про витрати води «Абонентом» і орендарями «Абонента» (якщо такі є), іншими водокористувачами (якщо такі є), які споживають воду з мережі «Абонента» і не перейшли на прямі розрахунки з «Водоканалом».».

Підпункт 6.2.12. проекту договору повинен залишатись в редакції позивача, виходячи з наступного.

Зазначений пункт в редакції позивача передбачає обов'язок відповідача (який є бюджетною установою) надати кошторис (виписку з кошторису) в місячний строк від дати прийняття бюджету, з якого проводиться фінансування витрат відповідача, в якому (кошторисі) вказано розмір витрат на оплату послуг з водопостачання та водовідведення. В разі ненадання такого документу позивач залишає за собою право відмовитися від надання послуг відповідачеві до дати надання кошторису на оплату послуг з водопостачання та водовідведення.

В свою чергу, редакція підп. 6.2.12., запропонована відповідачем в протоколі розбіжностей передбачає надання кошторису (виписки з нього) з вказанням розміру витрат на оплату послуг з водопостачання та водовідведення в місячний термін з дня затвердження кошторису.

Однак, можлива така ситуація, коли кошторис на відповідний рік відповідачу своєчасно не затвердять, що призведе до неможливості з боку позивача визначити на яку суму надавати послуги відповідачеві, а також призвести до того, що відповідач фактично отримає послуг більше ніж в змозі сплатити згідно витратам, передбаченим на ці цілі кошторисом. До того ж позивач позбавлений якоїсь можливості дізнатися, коли ж саме затвердять кошторис відповідачу. Сповіщення про затвердження кошторису знаходиться тільки в компетенції відповідача, який може через певні обставини несвоєчасно сповістити позивача про затвердження кошторису.

Тому суд вважає обґрунтованою редакцію підпункту 6.2.12. проекту договору саме позивача, яка передбачає надання кошторису або виписки з нього протягом місяця від дати прийняття відповідного бюджету (який є нормативним актом та доводиться до відома в установленому порядку та прийняття якого можна відстежити через офіційні засоби масової інформації), а не з моменту затвердження кошторису для відповідача про що позивач може дізнатися виключно від відповідача.

Окрім того, згідно ч. 5, 6, 7, 8 ст. 51 Бюджетного кодексу України (надалі — БК України) розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами. Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Отже, за змістом вказаної ст. 51 БК України для здійснення платежів за послуги водопостачання та водовідведення відповідач (який є розпорядником бюджетних коштів) повинен мати затверджений кошторис, в якому вказуються видатки відповідача на оплату послуг з водопостачання та водовідведення. У випадку якщо відповідач не надає позивачу кошторис (або надає його з затримкою, якщо його кошторис не затверджують довгий час) позивач, як зазначено вище, фактично позбавляється можливості дізнатися в якому розмірі надавати послугу відповідачеві. В такому випадку може скластися ситуація коли відповідач фактично отримає послуг більше, ніж на суму, передбаченою кошторисом і буде не в змозі сплатити повну суму отриманих послуг за відсутності відповідних бюджетних коштів, необхідних на оплату послуг позивача. Крім того згідно вказаній статті Бюджетного кодексу доки у відповідача не буде затвердженого кошторису на відповідний період, то будь-яке зобов'язання зі сплати відповідних коштів не буде бюджетним, а тому не підлягатиме оплаті.

Також згідно з п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” істотною умовою договору на надання житлово-комунальних послуг” є загальна вартість цих послуг.

Отже, наявність кошторису (або виписки з нього) є підтвердженням загальної вартості послуг, які будуть надані споживачеві, зокрема, в разі пролонгації договору на наступний рік.

Підпункт 6.2.14. проекту договору в редакції позивача слід виключити, оскільки він також стосується абонентів-орендарів, яким не є відповідач, оскільки він є власником нерухомості за якою здійснюється надання послуг з водопостачання та водовідведення.

До того ж відносини між абонентом-орендарем та відповідним орендодавцем певних об'єктів нерухомості не стосуються відносин між позивачем та відповідачем у цій справі. Орендодавець не підписує спірний договір відповідно до ст. 207 ЦК України, не є його стороною (учасником), оскільки не існує як такий.

Підпункт 6.2.15 договору в редакції позивача не в повній мірі відповідає вимогам діючого законодавства.

Так, на момент виникнення розбіжностей, зазначений пункт 6.2.15. проекту договору в редакції позивача узгоджувався з ч.1 п. 4.1, п. 4.2 Правил № 65, згідно яким абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Абонент повинен придбати й встановити водолічильник, який буде перебувати у нього на балансі й обслуговуванні. Абонент повинен виконувати усі рекомендації Водоканалу, спрямовані на поліпшення якісного обліку води в його мережі. У разі відмови абонента виконати ці рекомендації його водокористування вважається безобліковим і витрата води розраховується згідно з п.9.6 цих Правил. Типорозмір водолічильника визначається Водоканалом.

В свою чергу п. 9.6 Правил передбачено такий порядок визначення витрат води: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

В свою чергу з новими Правилами № 190 зазначений пункт проекту договору узгоджується частково.

Згідно пп. 3.1, 4.4., 5.1. нових Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Підключення нових об'єктів до систем централізованого водопостачання та водовідведення виконується за наявності проектів, розроблених і узгоджених згідно з нормами проектування та цими Правилами. Установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником.

Тобто, виходячи зі змісту вищезазначених норм, якщо відповідач має засіб обліку, це не скасує вимог вищевказаних пунктів, оскільки в майбутньому можливо створення чи придбання відповідачем нових об'єків нерухомості водопровідні вводи яких також необхідно буде приєднати до систем водопостачання та водовідведення та встановити на них водолічільники.

Проте згідно пп. 5.25., 5.26. нових Правил № 190 для контролю витрат води споживачів, які не мають засобів обліку (це стосується і того випадку коли засіб обліку на один об'єкт є, а на новий, наприклад ще немає) виробник (позивач) має право встановити на вводах контрольні засоби обліку. Тривалість роботи контрольних засобів обліку має бути не менше ніж 15 днів. Витрати води споживачами, що не мають засобів обліку, визначаються за середньодобовими даними, розрахованими відповідно до показів контрольного засобу обліку до установки засобу обліку.

Отже, у випадку не встановлення водоміру, в тому числі за новим об'єктом, абоненту може бути нараховано за водопостачання та водовідведення за середньодобовими даними за показами контрольного засобу обліку до встановлення абонентом засобу обліку за своїм об'єктом (в тому числі за новим об'єктом нерухомості), але не за пропускною здатністю труби вводу, як раніше передбачав п. 4.2. Правил № 65.

При цьому згідно п. 5.5. нових Правил № 190 приймання в експлуатацію вузла обліку і реєстрація водомірів здійснюється за участю представника виробника (позивача).

Таким чином, погодитися з первинною редакцією позивача даного пункту в повній мірі не можна, як неможливо і виключенням підпункту 6.2.15. проекту договору взагалі, як пропонує це відповідач у протоколі розбіжностей, оскільки це суперечить приписам вказаних норм.

В зв'язку з цим підпункт 6.2.15. проекту договору має бути викладений в наступній редакції: “«Абонент» зобов'язаний встановити водомір(и), в тому числі при підключені нового(их) об'єкта(ів) до систем централізованого комунального водопостачання та/або водовідведення, в місці приєднання до міського водопроводу і на власних джерелах водопостачання (якщо є). У разі невстановлення водоміру витрата води і обсяг стоків визначається відповідно до діючого законодавства України.

«Абонент» попередньо зобов'язаний сповістити «Водоканал» про дату, час і місце встановлення водоміру для його опломбовування, при цьому час і дата не повинні підпадати на вечірній, нічний час і (або) вихідні, святкові дні. Встановлення і опломбовування водомірів проводиться в порядку і способом, встановленими нормативно-правовими актами України, а також розпорядними документами, виданими «Водоканалом». При невиконанні «Абонентом» вимог цього пункту, при розрахунку за спожиту воду і водовідведення, показники водоміра не враховуються і розрахунок кількості води і стічних вод проводиться відповідно з діючим законодавством України.

Підпункт 6.2.16 та пункт 15.7 проекту договору повинні залишатись в редакції позивача, оскільки вони відповідають вимогам Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, що затверджені Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р. та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 р. за № 403/6691 (надалі – Правила приймання стічних вод України) та п. 6.2 Правил приймання стічних вод підприємств в міську систему каналізації м. Сімферополя, що затверджені Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 469 від 26.03.2004 р., погодженим з Держекоінспекцією по Центрально-Кримському регіону та СЕС м. Сімферополя (зі змінами та доповненнями внесеними Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 3334 від 12.12.2007 р.), в подальшому Місцеві правила приймання.

Відповідно до п. 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України дані правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі – Підприємства).

Згідно з п. 1.5 Правил приймання стічних вод України на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів (далі - Інструкція) Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (далі - місцеві Правила приймання), у яких установлюються допустимі концентрації (далі - ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію.

До того ж віповідно до п. 1.6 Правил приймання стічних вод України місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України. Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

Відповідно до змісту п. 6.2 Правил приймання стічних вод підприємств в міську систему каналізації м. Сімферополя, що затверджені Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 469 від 26.03.2004 р., погодженим з Держекоінспекцією по Центрально-Кримському регіону та СЕС м. Сімферополя (зі змінами та доповненнями внесеними Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 3334 від 12.12.2007 р.) передбачено, що підприємства, які вперше приєднуються до міської системи каналізації, а також приєднані до неї і/або які мають вигрібні ями, для укладення договору про приймання стічних вод подають до Водоканалу не менше ніж за місяць до початку скидання стічних вод або скінчення строку попереднього договору, зокрема наступні документи: схему або план всіх об'єктів “Абонента” в масштабі 1:500 з нанесенням внутришньоплощадочних мереж водопроводу та каналізації, випусків в міську систему каналізації з позначенням контрольних колодязів.

Для отримання дозвілу на скидання (вивезення) стічних вод (додаток 7) абонент надає, зокрема, паспорт водного господарства (додаток 8) та паспорт водного господарства субабонентів (строк дії три роки).

Абонент не має права скидати стічні води без отримання дозвілу на скидання стічних вод. За скидання стічних вод без дозвілу (або скінчення строку його дії), абонент оплачує повищений тариф до оформлення відповідного дозвілу, згідно п. 8.2 цих місцевих Правил. В свою чергу останнім абзацом п. 8.2 місцевих Правил приймання передбачено, що у разі відсутності дозвілу на скидання стічних вод (або скінчення строку його дії) підприємство (відповідач) оплачує водоканалу в п’ятикратному розмірі встановленого тарифу за весь обсяг скинутих стічних вод за час відсутності дозвілу.

Наявність дозволу на скидання (вивезення) стічних вод до міської каналізації відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів.

Підпункту 11.1.1 договору в також повинен залишатись в редакції позивача і не підлягає виключенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В свою чергу під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вже зазначалося вище згідно з п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, оскільки забезпечення зобов’язання направлено на стимулювання його належного виконання, враховуючи те, що обов'язок відповідача відносно сплати пені передбачений Законом “Про житлово-комунальні послуги”, розмір пені, передбачений п. 11.1.1 проекту договору не перевищує встановлений законодавством рівень, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, суд вважає, що п. 11.1.1 проекту договору підлягає залишенню в редакції позивача.

Відносно підпункту 11.1.9. проекту договору, то він приймається в редакції відповідача, оскільки відповідає приписам глави 19 Цивільного кодексу України щодо позовної давнсоті в три роки.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 3, 5, 9, 11, 15 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 1875-IV від 24.06.2004 р. (надалі — Закон “Про житлово-комунальні послуги”) істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, зокрема, є:

- вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;

- порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

- умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;

- перелік форс-мажорних обставин.

Проте, раніше укладений з відповідачем договір № 955 від 23.01.2004 р. на водопостачання та водовідведення не містить істотних умов, зазначених в пп. 3, 5, 9, 11, 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме: переліку форс-мажорних обставин; складові тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, порядок перерахунку плати за житлово-комунальні послуги; визначення точок розподілу в яких передається послуга споживачу; умови доступу до приміщень (будівель) відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що раніше укладений з відповідачем договір № 955 від 23.01.2004 р. на водпостачання та водовідведення не відповідає приписам закону "Про житлово-комунальні послуги".

Зазначений Закон "Про житлово-комунальні послуги" набрав чинності 30.07.2004 р.

Згідно з п. 1 "Прикінцевих положень" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" цей закон набуває чинності з дня його опублікування (тобто з 30.07.2004 року). Договори про надання житлово-комунальних послуг, укладенні до набрання чинності цим законом (тобто до 30.07.2004 року), мають бути приведені у відповідність з ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.

Отже, раніше підписаний з відповідачем договір № 955 від 23.01.2004 р. на водопостачання та водовідведення було укладено до набрання чинності Законом "Про житлово-комунальні послуги" (тобто до 30.07.2004 року) та не було приведено у відповідність з зазначеним законом, зокрема вищенаведеними п.п. 3, 5, 9, 11, 15 ч. 1 ст. 26 цього закону до 01.01.2006 року. Таким чином, зазначений договір № 955 від 23.01.2004 р. на водопостачання та водовідведення втратив силу на підставі прямої вказівки п. 1 "Прикінцевих положень" Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

На відміну від раніше укладеного договору новий проект договору № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08.07.2008 р., що є предметом цього спору, містить всі істотні умови передбачені ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Отже, на час розгляду даної справи існує лише єдиний новий проект договору, який є предметом спору.

Загальний порядок укладання господарських договорів встановлений статтею 181 Господарського кодексу України.

Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» №2918-ІІІ від 10.01.2002 р. (з наступними змінами та доповненнями) послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

До того ж згідно п. 2.1. нових Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" ( 2918-14 ) та "Про житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ).

При цьому, згідно з положеннями Закону України «Про природні монополії», зокрема, ст. 5 зазначеного закону, позивач відноситься до природних монополістів, які надають послуги з водопостачання та водовідведення.

Як зазначено вище згідно з ч. 7 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Також, як встановлено судом, відповідач на порушення ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України не підписав новий проект договору № 955 від 08.07.2008 р. на водопостачання та водовідведення.

Однак у випадку не підписання договору відповідачем дана норма ч. 4 ст. 181 ГК України не передбачає такого наслідку як укладення договору в редакції позивача тощо.

Навпаки, згідно зі змісту ч. 7 ст. 181 ГК України позивач, як монополіст, повинен при надходженні до нього протоколу розбіжностей відповідача (незалежно від того підписаний договір відповідачем чи ні) звернутися у суд з позовом.

Саме на виконання приписів вказаної норми ч. 7 ст. 181 ГК України позивач і звернувся з первинним позовом до відповідача.

При таких обставинах, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| оформлене відповідно до ст. 84 ГПК| України і підписано 24.11.2008 р.

З огляду на викладене|з врахування, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Фонд майна Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, код ЄДРПОУ 00036860) укласти з Кримським республіканським підприємством “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, код ЄДРПОУ 20671506) договір № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08 липня 2008 року в редакції Кримського республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя”, окрім підпунктів 4.2.1., 4.2.2., пунктів 4.5., 4.6., підпунктів 6.2.1., 6.2.12., 6.2.14., 6.2.15., 6.2.16., 11.1.9., 15.7, які викласти у наступній редакції:

- Підпункт 4.2.1. договору № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08 липня 2008 року викласти в наступній редакції:

«4.2.1. «Абонент» зобов'язаний здійснювати оплату за отримані послуги з водопостачання та водовідведення щомісячно протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату, але не пізніше останнього дня поточного звітного місяця. Якщо останній день поточного звітного місяця припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день «Абонент» зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги не пізніше першого робочого дня, який слідує за таким святковим, вихідним чи іншим неробочим днем. Звітним місяцем вважається місяць в якобу безпосередньо надавалися послуги за цим договором.»;

- Підпункт 4.2.2. договору № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08 липня 2008 року виключити;

- Пункт 4.5. договору № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08 липня 2008 року викласти в наступній редакції:

«4.5. Звірка розрахунків між «Водоканалом» та «Абонентом» проводиться один раз на місяць зі складанням акту звірки взаєморозрахунків.»

- Пункт 4.6. договору № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08 липня 2008 року виключити;

- Підпункт 6.2.1. договору № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08 липня 2008 року викласти в наступній редакції:

«6.2.1. Надавати «Водоканалу» довідки про витрати води «Абонентом» і орендарями «Абонента» (якщо такі є), іншими водокористувачами (якщо такі є), які споживають воду з мережі «Абонента» і не перейшли на прямі розрахунки з «Водоканалом».»;

- Підпункт 6.2.12. договору № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08 липня 2008 року викласти в редакції позивача.

- Підпункт 6.2.14. договору № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08 липня 2008 року виключити;

- Підпункт 6.2.15. договору № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08 липня 2008 року викласти в наступній редакції:

“6.2.15. «Абонент» зобов'язаний встановити водомір(и), в тому числі при підключені нового(их) об'єкта(ів) до систем централізованого комунального водопостачання і/або водовідведення, в місці приєднання до міського водопроводу і на власних джерелах водопостачання (якщо є). У разі невстановлення водоміру витрата води і обсяг стоків визначається відповідно до діючого законодавства України.

«Абонент» попередньо зобов'язаний сповістити «Водоканал» про дату, час і місце встановлення водоміру для його опломбовування, при цьому час і дата не повинні підпадати на вечірній, нічний час і (або) вихідні, святкові дні. Встанволення і опломбовування водомірів проводиться в порядку і способом, встановленими нормативно-правовими актами України, а також розпорядними документами, виданими «Водоканалом». При невиконанні «Абонентом» вимог цього пункту, при розрахунку за спожиту воду і водовідведення, показники водоміра не враховуються і розрахунок кількості води і стічних вод проводиться відповідно до діючого законодавства України.”;

- Підпункт 6.2.16. договору № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08 липня 2008 року викласти в редакції позивача;

- Підпункт 11.1.1. договору № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08 липня 2008 року викласти в редакції позивача;

- Підпункт 11.1.9. договору № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08 липня 2008 року викласти в редакції відповідача;

- Пункт 15.7. договору № 955 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 08 липня 2008 року викласти в редакції позивача.

3. Стягнути з Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, код ЄДРПОУ 00036860) на користь Кримського республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, п/р 2600113192 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 20671506) 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.