Рішення № 24178044, 28.03.2012, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

справа 2/0108/3267/11

провадження №2/108/108/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р.м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі :

головуючого судді - Біленко Л.В.

при секретарі - Волкової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «Приватбанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом , мотивуючи свої вимоги тим, що 28.12.2005 р. за кредитним договором № SIК0АК00330589 відповідач отримала кредит у розмірі 115859,13 грн. до 27.12.2012р., зобовязалась повернути кредит та сплатити відсотки в строки та в порядку, передбачені договором, але свої зобовязання вона виконувала не в повному обсязі, станом на 19.08.2011р. її заборгованість становить 226735,04 грн. , в тому числі : за кредитом 75738,99 грн., по процентам 85950,68 грн., по комісії 3712,22 грн. , пеня за несвоєчасне виконання зобовязань 61333,15 грн. Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

Оскільки представником відповідача було подано заяву про застосування строку позовної давності в частині стягнення заборгованості по пені, представник позивача позовні вимоги в частині суми пені зменшив до 41149,54 грн., загальну заборгованість визначив в сумі 206551,33 грн. (а.с.89).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 , діючий на підставі довіреності, зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі , надав пояснення за ними.

Відповідач в судове засідання не зявилась, її представник ОСОБА_4, діючий на підставі Договору про надання правової допомоги, позов визнав частково, а саме : визнав суму заборгованості за тілом кредиту та комісії, розмір нарахованих відсотків за користування кредитом та суму пені не визнав на підставі того, що позивачем в односторонньому порядку з 01.02.2009р. була збільшена процентна ставка за користування кредитом, що заборонено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

Вислухавши позиції представників сторін, дослідивши обставини по справі, перевіривши їх доказами, надавши доказам правової оцінки, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.12.2005р. між сторонами укладений Кредитний договір № SIK0AK00330589 , згідно до п.1.1. якого ОСОБА_1 зобовязався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування на поточний рахунок на строк до 27.12.2012р. включно у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 81410,00 грн. - на купівлю автомобілю, 34449,14 грн. на сплату страхових платежів , зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,75% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,12 % від суми кредиту щомісячно, комісії за дострокове погашення кредиту. (а.с.8-9). Пунктом 1.1. Договору встановлений період сплати платежів з 28 до 03 числа кожного місяця.

Виходячи з підстав та предмету позову, судом встановлений характер правовідносин сторін та визначені правові норми, які регулюють ці правовідносини, які суд застосовує при вирішенні спору.

Згідно до ст.1054 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки. Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений у зобовязанні строк ( термін).

У відповідності до ст.ст. 610,629 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В судовому засіданні представник відповідача визнав факт отримання відповідачем кредиту, а також прострочення нею сплати платежів, тому ці обставини у відповідності до положень п.1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Представником відповідача визнана сума заборгованості відповідача зі сплати тіла кредиту та по комісії. Приймаючи до уваги, що згідно до ч.2 ст. 31 ЦПК України відповідач має право протягом усього часу розгляду справи в тому числі визнати позов частково, керуючись ч.4 ст. 174 ЦПК України, суд приймає визнання позову відповідачем в зазначеній частині .

Погоджуючись з наявністю правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по процентам та пені, представник відповідача не визнав та вважає неправомірними розрахунки з цих видів заборгованості, надані позивачем.

Надавши правової оцінки суперечливим позиціям сторін з приводу розрахунків заборгованості по процентам та пені, суд доходить наступного.

Згідно до умов п.1.1. Кредитного договору сторонами при укладанні договору визначена процентна ставка за користування кредитом у розмірі 1,75 в місяць, що становить 21% річних. (а.с.8).

Як убачається з розрахунку заборгованості по процентам, наданого позивачем, до 01.02.2009р. проценти за користування кредитом нараховувались, виходячи зі ставки - 21% річних, а проценти на прострочену заборгованість - за ставкою 46,24%, як це передбачено кредитним договором. (а.с.4-7). В судовому засіданні представник відповідача погодився з розрахунками позивача щодо суми процентів , нарахованих до 01.02.2009р., будь-яких заперечень з цього приводу заявлено не було.

Розрахунком заборгованості підтверджується, що з 01.02.2009р. проценти за користування кредитом нараховувались за підвищеною ставкою 27,84% річних, а проценти на прострочену заборгованість за ставкою 59,92%. (а.с.6).

Перевіряючи доводи представника відповідача щодо неправомірного підвищення позивачем процентної ставки за кредитом, суд встановив наступне.

Згідно до п. 2.3.1. Кредитного договору ОСОБА_1 має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні конюнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 1-% у порівнянні з курсом долару США до гривні , встановленого НБУ на момент укладання даного договору ; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті ( по статистиці НБУ). При цьому ОСОБА_1 надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки. (зв.бік а.с.8).

Листом, датованим 25.12.2008р., ОСОБА_1 повідомив відповідача , що у звязку з настанням обставин, передбачених п. 2.3.1. Договору, з 01.02.2009р. відсоткова ставка за кредитним договором складатиме 27,84% на рік, відсоткова ставка/пеня у разі невиконання грошових зобовязань змінюється відповідно до зміни відсоткової ставки по кредиту, у звязку з чим у разі незгоди зі змінами кредитного договору відповідачу запропоновано до 20.01.2009р. звернутись у відділення банку, надати письмове повідомлення про незгоду та погасити заборгованість, а також зазначено, що у разі згоди позичальника, для вираження якої не потрібні будь-які дії з боку позичальника, відсоткова ставка буде підвищеною автоматично з 01.02.2009р.(а.с.94).

З реєстру рекомендованих поштових відправлень, наданих позивачем, убачається, що вищезазначений лист був відправлений відповідачці 08.01.2009р. з м. Дніпропетровська. (а.с.95).

Викладені обставини, суд оцінює, приймаючи до уваги, що 12.12.2008 р. прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»(далі Закон № 661-VI) , яким Цивільний Кодекс України доповнено ст. 1056-1 , відповідно до ч. ч. 2, 3 якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Зазначеним Законом статтю 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" доповнено двома новими частинами , зі змісту яких убачається, що фінансовим установам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом, забороняється вимагати дострокового погашення несплаченої частини боргу за кредитом та розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори у разі незгоди позичальника із пропозицією фінансової установи збільшити процентну ставку або інший платіж, передбачений кредитним договором або графіком погашення боргу.

Законом № 661-VI передбачено, що він набирає чинності через 10 днів з дня його опублікування. За відомостями , розміщеними на офіційному сайті Верховної Ради України, офіційне опублікування Закону мало місце 30.12.2008р., тобто він набрав законної чинності 09.01.2009р.

Національним Банком України після прийняття Закону №661-VI, але до набрання ним законної чинності, оприлюднений Лист від 05.01.2009р. № 40-210/34-62, яким розяснено суть змін до діючого законодавства та зазначено, що відповідні зміни Верховною Радою України внесені з метою захисту прав та законних інтересів клієнтів банківських установ та припинення практики одностороннього змінення умов укладених кредитних договорів.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що лист про одностороннє підвищення процентної ставки Банком виготовлений вже після прийняття Закону № 661-VI, надісланий відповідачу після його офіційного опублікування , напередодні набрання ним законної сили, а дата настання події - одностороннє підвищення процентної ставки , позивачем визначена - 01.02.2009р., тобто коли вже набрала законної сили заборона для вчинення таких дій.

Встановивши вказані обставини, суд погоджується з позицією представника відповідача, що підвищення процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку банком здійснено неправомірно.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що загальна сума заборгованості відповідача по процентам , заявлена позивачем , підлягає перерахуванню зі застосуванням процентних ставок, визначених умовами Кредитного договору : 21% річних поточна ставка та 46,24% - прострочена ставка та за власними розрахунками суду заборгованість по процентам підлягає зменшенню та загалом вона становить 68005,25 грн.

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача пені, суд доходить наступного.

Згідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією , заставою, притриманням, завдатком. За ст. 549 ЦК України різновидами неустойки є пеня та штраф.

Згідно до п.4.1. Кредитного договору при порушенні позичальником зобовязань щодо сплати відсотків та комісії, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 договору, банк має право нараховувати, а Позичальник зобовязується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менш ніж 1 грн., за кожний день прострочки.

Отже, оскільки судовим розглядом встановлено порушення відповідачем зобовязань за кредитним договором, які визнані її представником в судовому засіданні, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені .

Щодо розрахунку загальної суми пені, яку позивач просить стягнути з відповідача, то заявлена сума не може бути прийнята судом у звязку з наступним.

Згідно до ч.ч.1,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін виникає спір.

Погодившись з позицією представника відповідача щодо річного строку позовної давності, позивач надав суду розрахунок пені за період з 11.10.2010р. до 11.10.2011р. , але суд вважає, що цій строк визначений позивачем помилково. Позовна заява , датована позивачем 11.10.2011р., була відправлена до суду з м. Дніпропетровську тільки 24.10.2011р. та надійшла до суду 26.10.2011р., що підтверджується відповідним штампом на конверті поштового відправлення та штампом вхідної кореспонденції на самому позові, а відтак визначення річного терміну , за який нарахована пеня, починаючи саме з 11.10.2010р. є безпідставним. (а.с.1,16).

З самого розрахунку, наданого позивачем, убачається, що він здійснений з урахуванням підвищеної процентної ставки, що визнано судом неправомірним. (а.с.90).

Отже, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача пені , позивач не надав суду належний розрахунок її суми, як й не надав суду зрозумілі та конкретні відомості про методику розрахунку пені, зокрема представник позивача не обґрунтував в судовому засіданні причини нарахування пені не за кожний місяць, як це передбачено кредитним договором, а за різні періоди часу - від 01 до 24 днів, тощо. (а.с.90). Наданий розрахунок не дозволяє суду перерахувати суму пені зі застосуванням іншої процентної ставки.

Суд не приймає також й розрахунок пені, наданий представником відповідача, оскільки доказів про його обґрунтованість та достовірність суду не надано, а посилання на те, що цей розрахунок здійснений спеціалістом кредитного відділу іншого банку, належними доказами не доведено, тому суд їх не приймає до уваги.

При таких обставинах, суд діючи в межах повноважень, визначених Конституцією та Законами України, виконуючи властиві йому повноваження, здійснюючи судочинство на засадах змагальності сторін та диспозитивності , не отримавши належного розрахунку в обґрунтування позовних вимог та позбавлений можливості самостійно здійснити такий розрахунок, залишає вимогу позивача про стягнення з відповідача пені без задоволення.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує, керуючись ст.88 ЦПК України, згідно до якої стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,10,11,57,60,61,174, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «Приватбанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «Приватбанк » (Р\Р 29092829003111, МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором : заборгованість по тілу кредиту 75738,99 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 68005,25 грн., заборгованість по комісії 3712,22грн., а всього стягнути 147456,46 грн. (сто сорок сім тисяч чотириста пятдесят грн.46 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «Приватбанк » (Р\Р 64993919400001, МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570) у відшкодування судових витрат 1820,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять грн..00 коп.) .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим . Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь в справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя