Ухвала суду № 241765, 23.08.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

23.08.2006 р.                                                               Справа № А-10/195-8/294

                                                                                                           К/с № 5-205/05

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Нечитайла О.М.,

суддів:                       Костенко М.І.,

                                   Маринчак Н.Є.,

                                   Сергейчук О.А.,

                                   Шипуліна Т.М.

при секретарі            Буряк І.В.

за участю представників:

позивача–                    Остап’юк М.П. дов. від 29.12.2005р. № 01-06/ЮС

відповідача  –      не з’явився

розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції в місті Івано – Франківську

на рішення господарського суду Івано – Франківської області від 24 лютого 2005 року

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 травня 2005 року

у справі №         А-10/196-8/294

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Івано – Франківський локомотиворемонтний завод”доДержавної податкової інспекції в місті Івано - Франківськупровизнання недійсним податкового повідомлення – рішення

В С Т А Н О В И В :

Відкритого акціонерного товариства “Івано – Франківський локомотиворемонтний завод” (далі по тексту – позивач, Товариство) звернулось до господарського суду Івано – Франківської області з позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано – Франківську (далі по тексту – відповідач, ДПІ у м. Івано – Франківську) про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень №0007332312/0 від 26.10.2004р. і №0006862312/0 від 14.09.2004р. та стягнення з відповідача 28 607грн.

Рішенням господарського суду Івано – Франківської області від 24 лютого 2005 року позов Товариства задоволено частково - визнано недійсним податкові повідомлення – рішення ДПІ в м. Івано – Франківську від 26.10.2004р. №0007332312/0 та від 14.09.2004р. №0006862312/0. В частині стягнення 28 607 грн. позов Товариства залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04 травня 2005р. рішення господарського суду Івано – Франківської області від 24.02.2005р. залишено без змін.

Ухвалені у справі судові рішення мотивовані тим, що контролюючим органом застосовано санкції з порушенням визначених Господарським кодексом України строків.

ДПІ в м. Івано – Франківську, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подала касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позивачу в позові відмовити.

В касаційній скарзі відповідач посилається на норму ч. 1 ст. 4 ГК України, якою встановлено, що не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участі суб’єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно – господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.

Окрім того, відповідач стверджує, що судами порушено п. 1 ст. 238 Господарського кодексу України посилаючись при цьому на те, що навіть виходячи з самого визначення адміністративно – господарських санкцій, наведеного в цій нормі, оскільки пеня за несвоєчасне повернення валютної виручки в Україну не є заходом організаційно – правового або майнового характеру, спрямованим на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, а є видом застосування відповідальності за порушення в сфері ЗЕД.

Товариством подано письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, де наведено доводи в обґрунтування прохання ухвалені у справі судові рішення залишити без змін.

Відповідач у судове не з’явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС України не скористався, про причини не явки суду не зазначив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. 

Заслухавши доповідь судді – доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, заперечень позивача, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено наступне.

ДПІ в м. Івано – Франківську проведено перевірку дотримання Товариством  вимог законодавства України з питань валютного регулювання та валютного контролю при здійсненні зовнішньо – економічної діяльності за період з 01.01.2003р. по 30.06.2004р., за результатами якої було складено акт №909/23-4-13655435 від 26 жовтня 2004р.

Перевіркою встановлено порушення Товариством ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та, на підставі ст. 4 вказаного Закону, нараховано пеню в сумі 28 964 грн.

26.10.2004р. ДПІ в м. Івано – Франківську прийнято податкове повідомлення – рішення №0007332312/0, яким Товариству, на підставі висновків акту перевірки №909/23-4-13655435 від 26.10.2004р., визначено суму податкового зобов’язання за платежем “пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД” у сумі 28 964 грн.

ДПІ в м. Івано – Франківську проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003р. по 30.06.2004р., з питань валютного регулювання та валютного контролю при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2003р. по 30.06.2004р., за результатами якої було складено акт перевірки №797/23-1-13655435 від 10.09.2004р.

Перевіркою встановлено порушення Товариством вимог ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та, на підставі ст. 4 вказаного Закону нараховано пеню в сумі 57 452 грн.

14.09.2004р. ДПІ в м. Івано – Франківську прийнято податкове повідомлення – рішення №0006862312/0, яким Товариству, на підставі висновків акту перевірки №797/23-1-13655435, визначено суму податкового зобов’язання за платежем “пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД” в сумі 28 607 грн.

В акті перевірки №909/23-4-136-55435 від 26.10.2004р. контролюючим органом зазначено порушення позивачем Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а саме – згідно з контрактом №7 від 14.05.1999р. нерезидентом “MerchantMarineL.L.S.” щодо позивача несвоєчасно виконані зобов’язання по оплаті виконаних робіт.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що вивізні вантажно – митні декларації про вивіз товару (відремонтованих колісних пар) по даному контракту були оформлені 31.08.2000р.

В акті перевірки №797/23-1-13655435 від 10.09.2004р. контролюючим органом описано порушення Товариством вимог Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а саме – позивачем за період з 01.01.2003р. по 30.06.2004р. здійснено експортні операції з декількома нерезидентами. Загальний обсяг експортних операцій в розриві звітних періодів склав: 1 кв. 2003р. – 27 600 дол. США; 2 кв. 2003 р. – 33 500 дол. США; 3 кв. 2003 р. – 75 500 дол. США; 4 кв. 2003р. – 211 380 дол. США; всього за 2—3р. – 347 980 дол. США; за 2004р. – 261 499 дол. США.

Статтею 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 Закону України “Про здійснення розрахунків в іноземній валюті “(у відповідній редакції) встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до ст.. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу ( ст.. 241 Господарського кодексу України )

Вищий адміністративний суд України, враховуючи системний аналіз положень Господарського кодексу України вважає безпідставним посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що положення статті 250 зазначеного Кодексу, якою регламентовано строки застосування адміністративно – господарських санкцій, не підлягають застосуванню у даному спорі.

Так, статтею 250 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що контролюючим органом застосовано санкції з порушенням визначеного Господарським кодексом України строку, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині визнання недійсними податкових повідомлень – рішень.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що місцевий та апеляційний господарські суди повно з’ясували обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ,-

У Х В АЛ И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано – Франківську на рішення господарського суду Івано – Франківської області від 24.02.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2005 р. у справі № А-10\195-8\294 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Івано – Франківської області від 24.02. 2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05 2005 року у справі №А-10/195-8/294 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не  може бути оскаржена , крім випадків передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя:                                                         Нечитайло О.М.,

Судді:                                                                                           Костенко М.І.,

                                                                                                      Маринчак Н.Є.,

                                                                                                      Сергейчук О.А.,

                                                                                                      Шипуліна Т.М.