Ухвала суду № 24176484, 15.05.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

15 травня 2012 року справа № 5020-3/173За заявою Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне

підприємство № 2" Севастопольської міської Ради

про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2010,

у справі № 5020-3/173:

за позовом Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини

"Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі

Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси",

ідентифікаційний код 25726790

(99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 11, офіс 97)

до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне

підприємство № 2" Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 22287686

(99023, м. Севастополь, вул. Ген. Мельника, 1-А)

про стягнення заборгованості в сумі 346 814,94 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

стягувач (ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі міського управління "Севастопольекоресурси") -явку уповноваженого представника не забезпечив;

заявник-боржник (КП "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" СМР) -ОСОБА_1 -представник, довіреність від 01.01.2012.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 11.11.2010 з Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської Ради на користь Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України стягнуто 346 814,94 грн, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 3 468,15 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн /том 1, арк. с. 71-74/.

09.04.2012 Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської Ради звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою про надання розстрочки виконання вказаного судового рішення.

Ухвалою від 07.05.2012 заява боржника про надання розстрочки виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2010 у справі № 5020-3/173 прийнята до розгляду; судове засідання призначено на 15.05.2012.

У засіданні суду 15.05.2012 представник боржника (заявника) виклала зміст вимог заяви, просила заяву задовольнити.

Стягувач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, проте до його початку через канцелярію суду надав відзив на заяву про надання розстрочки виконання рішення суду, відповідно до якого у задоволенні вказаної заяви просить відмовити у зв'язку із її необґрунтованістю. Також стягувач заявив клопотання про розгляд заяви про розстрочення виконання судового рішення у відсутність його представника.

Присутня в судовому засіданні представник заявника-боржника заперечувала проти прийняття цього відзиву та врахування викладених в ньому заперечень, посилаючись на те, що відзив наданий особою, яка не є стягувачем.

Суд відхилив наведені доводи боржника, оскільки з матеріалів справи убачається, що ідентифікаційні коди Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України (позивач) та Міського управління "Севастопольекоресурси" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, який подав відзив на заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, є тотожними (25726790), а отже це одна й та сама особа.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника боржника, суд встановив відсутність підстав для задоволення заяви про надання розстрочки виконання судового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

У пункті 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Боржник обґрунтовує необхідність надання розстрочки виконання судового рішення своїм скрутним фінансовим становищем, що пов'язано із заборгованістю населення міста Севастополя з оплати за надані комунальні послуги, встановленням тарифів, які є нижче собівартості послуг, та відсутністю дотацій з місцевого бюджету на покриття збитків підприємства.

На підтвердження необхідності надання розстрочки виконання рішення суду від 11.11.2010 боржником надані: наказ начальника цивільної оборони міста Севастополя № 20 від 21.09.2009 "Про заходи щодо недопущення зриву в роботі житлово-комунального господарства по забезпеченню нормальних умов життєдіяльності населення міста в осінньо-зимовий період 2009-2010 років" /том 1, арк. с. 98-103/, постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-1858/09/2770 від 24.03.2010 /том 1, арк. с. 104-111/, рішення Севастопольської міської Ради № 9919 від 13.04.2010 "Про внесення змін до рішення міської Ради від 12.09.2006 № 650 "Про реалізацію тарифної політики в сфері житлового господарства" /том 1, арк. с. 112-114/, постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-1709/10/2703 від 29.03.2011 /том 1, арк. с. 115-120/, рішення Севастопольської міської Ради № 653 від 19.04.2011 "Про встановлення КП "РЕП № 2" Севастопольської міської Ради тарифів на послуги по утриманню житлових будинків та прибудинкових територій (квартирна плата) для населення" /том 1, арк. с. 121-127/, постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-1503/11/2770 від 20.07.2011 /том 1, арк. с. 128-133/.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку наданим заявником (боржником) документам в сукупності з викладеними доводами у заяві про розстрочку виконання судового рішення, суд зазначає, що зазначені документи не є тими доказами, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим, в контексті положень статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Так само, скрутне фінансове становище боржника не є винятковою обставиною, а являється результатом його господарської діяльності.

Також, як правильно зазначив стягувач, знаходження боржника у важкому фінансово-господарському становищі не може бути підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статей 45, 115 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

На думку суду, заява боржника порушує конституційний принцип обов'язковості судового рішення та спрямована на ухилення від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що суперечить статті 124 Конституції України, статтям 45, 115 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд звертає увагу боржника на те, що рішення суду від 11.11.2010 набрало законної сили 27.11.2010, а отже підлягало виконанню з 28.11.2010. Проте, за 1,5 роки боржником сплачено лише 41 000,00 грн (двома платежами, останній -майже рік тому), що об'єктивно можна вважати штучним розстроченням його виконання.

До того ж, обґрунтування надання розстрочки виконання рішення скрутним матеріальним становищем боржника зроблено на теперішній час, а заява про розстрочення -на 36 місяців, хоча до того часу фінансовий стан боржника може змінитись.

Таким чином, заява боржника про розстрочення виконання судового рішення є необґрунтованою, а саме розстрочення відповідає лише інтересам заявника, але порушує права стягувача на отримання присудженої йому суми коштів.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської Ради про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2010 у справі № 5020-3/173.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської Ради про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2010 у справі № 5020-3/173 за позовом Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської Ради про стягнення 346 814,94 грн, -відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко