Рішення № 24176480, 16.05.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 р. Справа № 5024/433/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, С. Нова Збур'ївка Голопристанського району Херсонської області

до Відповідача-1: приватного підприємця ОСОБА_3, м. Херсон

Відповідача-2: державного підприємства "Одеська залізниця", м. Одеса

відповідач-3: Круглоозерська сільська рада, с.Круглоозерка Голопристанського району Херсонської області

третя особа на стороні позивача: колективне виробничо-комерційне підприємство "Побутсервіс", м. Гола Пристань Херсонської області

про встановлення права земельного сервітуту

за участю коменданта бази відпочинку "Вагонник" ОСОБА_4 вод. посв. НОМЕР_3 від 28.11.1997 р.

представників сторін:

від позивача - представник ОСОБА_5 дов. № 230 від 01.03.2011 р.; представник ОСОБА_6 дов. № 331 від 26.04.2010 р.

від відповідача-1: не прибув

від відповідача-2: ю/к ОСОБА_7 дов. № 31 від 03.01.2012 р.

від відповідача-3: не прибув

від третьої особи - не прибув

Приватний підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити право користування - особистий безстроковий земельний сервітут на земельних ділянках площею 0,7650 га та 0,4324 га, що розташовані у с. Більшовик Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, землекористувачами яких є відповідно приватний підприємець ОСОБА_3 - база відпочинку "Славутич" (відповідач-1) та державне підприємство "Одеська залізниця" (відповідач-2) - база "Вагонник" вагонного депо станції Херсон, для чого надати право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху асфальтової дороги, по якій пролягає межа бази відпочинку "Славутич" з базою "Вагонник", яка фактично використовується цими базами, що розмежовує земельні ділянки відповідачів.

Позивач доповнив позовні вимоги та просив встановити право користування - особистий безстроковий платний земельний сервітут на земельних ділянках площею 0,7650 га та 0,4324 га, що розташовані у с. Більшовик Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, землекористувачами яких є відповідно приватний підприємець ОСОБА_3 - база відпочинку "Славутич" та державне підприємство "Одеська залізниця" - база "Вагонник" вагонного депо станції Херсон, для чого надати право проходу пішоходам та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху асфальтової дороги по якій пролягає межа бази відпочинку "Славутич" з базою "Вагонник", яка фактично використовується цими базами, що розмежовує земельні ділянки відповідачів, згідно плану схеми проїзду до бази "Морська Крепость", а саме: по асфальтованій дорозі від воріт з вул. Чорноморська, с.Більшовик до воріт виїзду до набережної Чорного моря вдовж 248,3 м., та ширину 3-3,5 м., площею 744,9 кв. м. - 869,05 кв. м., та земельної ділянки від воріт до набережної, праворуч до бази відпочинку "Морська Крепость" вдовж 12 м. та ширину 5 м., площею 60 кв. м., який належить ПП ОСОБА_3

Ухвалою від 07 квітня 2011 року виключено Круглоозерську сільську раду Голопристанського району Херсонської області з числа третіх осіб на стороні позивача і залучено її до участі у справі в якості відповідача-3 та залучено до участі у розгляді в якості третьої особи на стороні позивача колективне виробничо-комерційне підприємство "Побутсервіс".

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.04.2011р. провадження у справі №5024/433/2011 було зупинено в зв'язку з призначенням судової землевпорядної експертизи.

Для вирішення експерту було поставлено наступні питання:

- чи можливо встановити особистий безстроковий платний земельний сервітут на земельних ділянках площею 0,7650 га та 0,4324 га, що розташовані у с. Більшовик Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, землекористувачами яких є відповідно приватний підприємець - ОСОБА_3 - база відпочинку "Славутич", та Державне підприємство "Одеська Залізниця" - база "Вагонник" вагонного депо станції Херсон, для чого надати право проходу пішоходам та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху асфальтованої дорогі, по якій пролягає межа бази відпочинку "Славутич" з базою «Вагонник», яка фактично використовується цими базами, що розмежовує земельні ділянки відповідачів, згідно Плану-Схеми проїзду до бази "Морська-Крепость", а саме: по асфальтованої дорогі від воріт вул. Чорноморська с. Більшовик до воріт виїзду до набережної Чорного моря вдовж 248,3 м., та ширину 3-3,5 м., площею 744,9 кв. м. - 869,05 кв. м., та земельної ділянки від воріт до набережної, праворуч до бази відпочинку "Морська Крепость" вдовж 12 м. та ширину 5 м., площею 60 кв. м., який належить ПП ОСОБА_3;

- чи існує необхідність встановлення земельного сервітуту, для забезпечення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , якщо так то за рахунок яких земельних ділянок і якої площі;

- чи існують інші варіанти встановлення земельного сервітуту, окрім запропонованого позивачем та викладеному у першому запитані;

- чи можуть бути порушені, при встановленні земельного сервітуту, права та інтереси відповідачів у справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02 червня 2011р. ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.04.2011р. про зупинення провадження у справі №5024/433/2011 залишено без змін.

Від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз 25.04.2012р. надійшов висновок №11718/23 судової землевпорядної експертизи.

Згідно отриманого висновку, на 1-3 питання визначено, що на розгляд суду пропонується єдиний можливий варіант проїзду на територію б/в " Славутич",б/в " Вагонник" і б/в " Морська крепость" по існуючій асфальтній дорозі через існуючі в'їздні ворота з боку по вул. Чорноморській. Варіант організації проїзду на територію зазначених баз передбачає можливість проїзду на території усіх трьох баз, автотранспорту, у т.ч. екстрених служб (карет меддопомоги, машин пожежної охорони), а також спецтехніки, асинізаторних машин та забезпечує можливість зв'язку між частинами земельної ділянки б/в "Вагонник". Варіант передбачає демонтаж огорожі вбудованої по асфальтній дорозі, а також огорожі перешкоджаючого використанню в'їздних воріт та територію б/в 2 Морська крепость" (додаток № 2). По запропонованому варіанту межі описані наступним чином:

- від фасадної межі по бровці існуючого асфальтного проїзду орієнтованій на ділянку, б/в "Славутич" по напрямку до задньої межі довжиною 249,2 м;

- поворот направо по прямій лінії довжиною 13,4 м до перетину з межею земельної ділянки б/в "Морська крепость";

- поворот наліво по зовнішній межі земельної ділянки б/в " Морська крепость" довжиною 5 м;

- поворот наліво по напрямку до земельної ділянки б/в "Вагонник" довжиною 16,5 м;

- поворот наліво по наружній бруківці існуючого асфальтного проїзду орієнтованою на ділянку б/в "Вагонник" до перетину з фасадною межею довжиною 254,2 м.

Площа ділянки загального користування складає 893 м. кв., із яких:

- 480 м. кв. із площі ділянки б/в " Славутич";

- 413 м. кв. із площі б/в " Вагонник".

Графічний варіант організації проїзду загального користування відображено у додатку № 1.

Ухвалою від 26 квітня 2012 року провадження у справі №5024/433/52011 було поновлено.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач-1 в судове засідання не прибув через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку зі знаходженням у лікарні. Також представник відповідача-1 просить відкласти розгляд справи у зв'язку з його перебуванням за межами Херсонської області. Дані клопотання судом відхилені. Відповідач-1 до зупинення провадження у справі надавав відзив на позов в якому проти позову заперечує, посилаючись на ті обставини, що позивачем було порушено процесуальні норми звернення до господарського суду, передбачені нормами ЦК України, ГПК України, а саме невжиття позивачем заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) земельної ділянки.

Таким чином, позиція відповідача-1 щодо заявлених вимог суду відмова, та з урахуванням закінчення процесуальних строків для розгляду даної справи, суд відхиляє клопотання про відкладення справи.

Відповідач-2 проти позову заперечував, оскільки, на його думку, встановлення земельного сервітуту за висновками судової експертизи порушить його право землекористування земельною ділянкою, яку він використовує на законній підставі. Письмовий відзив на позов відповідач-2 не надав.

Відповідач-3 належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи. заслухавши представників позивача та відповідача-2, суд

в с т а н о в и в:

Договором оренди земельної ділянки від 29.03.2005 року, що укладений між Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та ОСОБА_1, передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,0991 га із забудованих земель запасу Круглоозерської сільської ради населеного пункту села Більшовик під розміщення критого літнього бару та придбаних будівель малих архітектурних форм, що підтверджено актом прийому-передачі земельної ділянки від 29.03.2005 р.

Відповідач-1, та відповідач-2 є землекористувачами суміжних земельних ділянок, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 29.03.2005 року, кадастровим планом земельної ділянки, яка передана позивачу в оренду, планами земельних ділянок відповідачів.

З пояснень позивача слідує, що з квітня 2009 року відповідачами безпідставно заборонено йому та його відвідувачам прохід та проїзд по дорозі, якою розмежовуються їх земельні ділянки, до переданої позивачу третьою особою в оренду земельної ділянки, оскільки на їх думку, це буде створювати незручності для їх відпочиваючих.

Поряд з цим, позивач зазначає, що доступ до наданої йому в оренду земельної ділянки можливий лише по дорозі, яка розмежовує земельні ділянки відповідачів, яка має ширину до 3 - метрів.

Відповідно до ч. І ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; ... з) інші земельні сервітути.

Відповідно до статті 100 ЗК України передбачено порядок встановлення земельних сервітутів; Частина 1. Власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Частина 2. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Частина 3. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку. Стаття 401 ЦК України дає поняття користування чужим майном Частина 1. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Частина 2. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Стаття 402 ЦК України регламентує встановлення сервітуту. Частина 1. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Частина 2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Частина 3. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до п. 2.31 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.05.11 № 6 " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 ЦК України (статті 401 - 406), главою 16 ЗК України (статті 98 - 102).

Господарським судам для визначення правильності обрання позивачем способу захисту порушеного права необхідно розмежовувати встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов).

У зв'язку з цим слід звернути увагу господарських судів на те, що основним критерієм у відповідному розмежуванні є наявність або відсутність протиправного характеру дій відповідача За відсутності протиправного характеру дій відповідача виключається можливість задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном. У такому разі позивач для задоволення потреби у доступі до свого нерухомого майна повинен вжити заходів для встановлення земельного сервітуту або іншим способом отримати право користування земельною ділянкою.

За змістом частини першої статті 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають.

Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідачів з пропозицією погодити порядок доступу до земельної ділянки через земельні ділянки відповідачів у справі - суміжних землекористувачів, що підтверджено доданими копіями заяв-звернень позивача до Круглоозерської сільської ради від 19.11.09, до ПП ОСОБА_3 від 19.11.09, повторно до Круглоозерської сільської ради від 09.04.10, ДП "Одеська залізниця" від 09.04.10, ПП ОСОБА_3 від 09.04.10.

Позивач отримав відповідь від ДП "Одеська залізниця" листом від 14.07.10 № 718-1/631 про відмову в наданні згоди із-за технічних міркувань. Круглоозерська сільська рада листом від 08.12.09 № 2-12/963 повідомила, що проїзд можливий через базу відпочинку "Вагонник" та базу "Славутич". Дороги загального користування між земельними ділянками ПП ОСОБА_3 та ДП "Одеська залізниця" не передбачено. ПП ОСОБА_3 письмової відповіді не надав. Позивач пояснив, що в усному порядку в наданні згоди щодо проїзду та проходу по земельній ділянці, користувачем якої є ПП ОСОБА_3, він відмовив.

У зв'язку з відмовою суміжних землекористувачів та власника земельної ділянки у добровільному порядку надати згоду на встановлення земельного сервітуту, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд дійшов до висновку, що між сторонами виник спір, позивач правомірно звернувся до господарського суду з позовом та вірно визначив спосіб захисту, оскільки суд не розглядає відмову відповідачів як дії, що містять протиправний характер.

За п. 2.33 згаданої постанови пленуму відповідно до частини першої статті 402 ЦК України та частини першої статті 100 ЗК України суд може винести рішення про встановлення сервітуту, умови якого визначаються судом з урахуванням обставин справи.

Згідно з частиною третьою статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки.

Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Судом встановлено в ході розгляду справи, що позивачем до звернення до суду вживались заходи щодо користування земельною ділянкою за домовленістю сторін, однак, як зазначено вище відповідачі ухилися від добровільного врегулювання порядку землекористування.

За п. 2.34 постанови пленуму обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

Судом встановлено за результатами судової експертизи, що запропонований варіант за судовою експертизою є єдиним забезпечення усіх трьох баз відпочинку користування земельними ділянками без порушення прав, визначених земельним законодавством для кожного із них.

За п. 2.35. згаданої постанови пленуму у вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача.

Судом встановлено, що до висновків судової експертизи додано графічний план можливого проходу та проїзду до земельної ділянки позивача через земельні ділянки відповідачів.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягаю задоволенню.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Встановити безстроковий земельний сервітут із площі ділянки бази відпочинку "Славутич" 480 м2 , та 413 м2 із площі бази відпочинку "Вагонник" шляхом проходу та проїзду автотранспортними засобами у т.ч. екстрених служб (карет меддопомоги, машин пожежної охорони), а також спецтехніки, асинізаторних машин на територію б/в " Славутич", б/в "Вагонник" і б/в "Морська крепость" по існуючій асфальтній дорозі через існуючі в'їздні ворота з боку по вул. Чорноморській. Для цього демонтувати огорожі вбудованої по асфальтній дорозі, а також огорожі перешкоджаючої використанню в'їздних воріт та територію б/в "Морська крепость". Межі земельного сервітуту визначені наступним чином:

- від фасадної межі по бровці існуючого асфальтного проїзду орієнтованій на ділянку, б/в " Славутич" по напрямку до задньої межі довжиною 249,2 м;

- поворот направо по прямій лінії довжиною 13,4 м до перетину з межею земельної ділянки б/в "Морська крепость";

- поворот наліво по зовнішній межі земельної ділянки б/в " Морська крепость" довжиною 5 м;

- поворот наліво по напрямку до земельної ділянки б/в "Вагонник" довжиною 16,5 м;

- поворот наліво по наружній бруківці існуючого асфальтного проїзду орієнтированою на ділянку б/в "Вагонник" до перетину з фасадною межею довжиною 254,2 м.

Площа ділянки загального користування складає 893 м", із яких:

- 480 м2 із площі ділянки б/в " Славутич";

- 413 м" із площі б/в " Вагонник".

Зазначена організація проїзду на територію зазначених баз передбачає можливість проїзду на території усіх трьох баз, автотранспорту та забезпечує можливість зв'язку між частинами земельної ділянки б/в "Вагонник".

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (73000 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (75631 АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 28 грн. 33 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 78 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65000, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19, ідентифікаційний код 01071315) на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (75631 АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 28 грн. 33 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 78 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення 21.05.12

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України