Рішення № 24176404, 14.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2012 р.Справа № 5017/955/2012

За позовом Прокурора м. Іллічівська Одеської області в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради Одеської області в особі Комунального підприємства „Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська".

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 6302,99грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від прокуратури: Ракович Д.М. -посвідчення;

Від позивача: ОСОБА_4 -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 14.05.2012р. приймали участь представники:

Від прокуратури: Ракович Д.М. -посвідчення;

Від позивача: ОСОБА_4 -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Прокурор м. Іллічівська Одеської області в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради Одеської області в особі Комунального підприємства „Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди нежилого приміщення №501 від 01.12.2008р.; зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 повернути комунальному підприємству „Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 20,3кв.м. та стягнення заборгованості в розмірі 6302,99грн., яка складається з основної заборгованості по орендної платі в розмірі 6215,50грн., пені в сумі 73,56грн. та 3%річних в розмірі 13,93грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2012р. порушено провадження по справі №5017/955/2011.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням від 24.04.2012р. відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.05.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01.12.2008р. між Комунальним підприємством „Міська управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" (Орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення №501 (далі договір).

Згідно п.1.1 договору Орендодавець передає у строкове платне використання нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 20,3 кв.м, (далі Об'єкт оренди) за адресою АДРЕСА_2 -підвал, а саме: технічні площі 20,3 кв.м., а Орендар зобов'язується прийняти цей Об'єкт оренди, своєчасно сплачувати оренду плату, а після припинення дії цього договору повернути Об'єкт оренди в належному стані.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що термін дії договору встановлюється з 01.12.2008р. по 31.10.2011р.

Позивач зазначає, що на підставі п.7.2 договору, строк дії договору був продовжений до 31.10.2012р.

Приміщення вважається прийнятим Орендарем з моменту підписання цього договору та складання акту приймання -передачі, де передбачається, що приміщення передане Орендарю в належному і придатному для використання стані і відповідає вимогам які звичайно пред'являються (п.1.4 договору).

Судом встановлено, що 01.12.2008р. за актом приймання-передачі майна, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування орендоване майно.

Відповідно до умов п. 3.1 договору, орендна плата нараховується за весь фактичний строк оренди, що розпочинається з дати підписання акту прийому передач Об'єкта оренди та завершується датою повернення Об'єкта оренди Орендодавцю. Орендна плата за перший місяць оренди встановлюється з розрахунку на 1 кв.м. у сумі 34,93 грн. у т.ч. ПДВ. В подальшому орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати попереднього місяця на індекс інфляції цього місяця (п.3.2 договору). Орендні платежі підлягають щомісячній сплаті до кожного 28 числа поточного місяця, за який проводиться оплата. (п.3.3 договору).

За даними Комунального підприємства „Міська управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором оренди щодо оплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача за розрахунком позивача, за період з лютого 2011р. по березень 2011р., травень 2011р., з липня 2011р. по жовтень 2011р. та грудень 2011р. виникла заборгованість по сплаті орендної плати на загальну суму 6215,50грн. Даний факт підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

Враховуючи несплату орендарем плати за користування приміщенням, Комунальне підприємство "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська", відповідно до ст.782 ЦК України, направило на адресу Орендаря повідомлення від 17.01.2012р. за №60 з вимогою щодо виконання зобов'язання, а саме, з проханням погашення заборгованості у сумі 6215,50 грн.

Проте зазначена вимога була залишена відповідачем без уваги.

Дії відповідача щодо несплати орендної плати Прокурор м. Іллічівська вважає порушенням інтересів територіальної громади в особі Іллічівської міської ради та Комунального підприємства „Міська управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська", у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права та вимагає стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства „Міська управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" заборгованості по орендній платі у сумі 6215,50грн., пені в сумі 73,56грн. та 3%річних в розмірі 13,93грн., розірвання договору оренди нежилого приміщення №501 від 01.12.2008р. та зобов'язання повернути Комунальному підприємству „Міська управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" займане нежитлове приміщення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення в ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", де зазначено, що прокуратура виконує функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № З-рп/99 у справі про представництво інтересів держави в судочинстві зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів, чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця загроза є підставою для порушення справи в суді.

Пунктом 1 статті 5 Бюджетного кодексу України, визначено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до п.2 вказаної статті Кодексу, бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та об'єднань.

Крім того, відповідно до пп.49 п.2 ст.29 цього Кодексу, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів.

На підставі вищевикладеного та зважаючи на те, що несплата підприємством боргу за оренду комунального майна може призвести до невиконання дохідної частини місцевого бюджету, соціальних програм тощо, порушує інтереси територіальної громади, яку представляє Іллічівська міська рада, прокуратурою міста подана позовна заява в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради, яка є засновником комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська".

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Зазначене цілком кореспондується зі ст.651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В абзаці другому пункту 13 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна".

У відповідності до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості та не спростовано відповідачем, суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, в порушення вищезазначених приписів закону та договору, постійно не дотримувалося встановлених строків внесення орендної плати, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, яка цілком кореспондується зі ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 нежилого приміщення загальною площею 20,3кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, позовні вимоги в частині зобов'язання звільнити вищезазначене приміщення підлягають задоволенню.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно до п. п.1,2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, у відповідача наявна заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 501 від 01.12.2008р. станом на грудень 2011р. включно, яка становить 6215,50 грн., про стягнення якої і просить позивач. Враховуючи, що доказів сплати вказаної заборгованості відповідач, в порядку ст.33 ГПК України, не надав, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до п. п. 5.1 зазначеного договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.7 договору за несвоєчасне внесення орендної плати, на рахунок Орендодавця сплачується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки.

Як вбачається з матеріалів справи, за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди № 501 від 01.12.2008р. позивачем нараховано до сплати фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 73,56грн. пені. Розглянувши здійснені позивачем розрахунки суми пені, господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 73,56грн. за порушення грошових зобов'язань за договором оренди № 501 від 01.12.2008р.підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 13,93грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 трьох відсотків річних в сумі 13,93грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №501 від 01.12.2008р., укладеного між Комунальним підприємством "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.

3.Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (68001, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) повернути нежитлове приміщення, загальною площею 20,3кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, Комунальному підприємству "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська" (68003, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 33, код 03363789) на умовах зазначених у договорі оренди від 01.12.2008р.

4.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (68001, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська" (68003, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 33, код ЄДРПОУ 03363789) 6215 (шість тисяч двісті п'ятнадцять)грн. 50 коп. -заборгованості по орендній платі, 73 (сімдесят три) грн. 56 коп. -пені та 13 (тринадцять) грн. 93коп. -3% річних.

5.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (68001, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, рахунок № 31210206783008, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації: 22030001) судовий збір у розмірі 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн.50 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний тектс рішення складено 18.05.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.