Рішення № 24176319, 15.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.12 Справа№ 5015/1030/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», м. Львівдо відповідача:Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Львівпро:стягнення 6052,99 грн. Суддя Артимович В.М.

При секретарі Савчин І.О.

Представники сторін:

від позивача: Заяць Н.Я.- представник;

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», м. Львів, надалі - позивач, до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Львів, надалі -відповідач, про стягнення коштів в сумі 6052,99 грн., в т.ч. 5649,00 грн. основного боргу, 267,25 грн. штрафу, 136,74 грн. пені.

Ухвалою суду від 19.03.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 09.04.2012 р.

27.03.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи ряду документів на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

09.04.2012 р. відповідач подав на розгляд суду відзив на позов та клопотання про відкладення розгляду справи. У відзиві на позов відповідач зазначає про те, що повідомляв позивача про намір розірвати договір оренди. При цьому, борг визнає частково, посилаючись на те, що фактично приміщення було в користування виключно до 12 грудня 2011 року і відповідно, оплата повинна бути проведена за період з 01 грудня по 12 грудня 2011 року.

Через канцелярію на розгляд суду 17.04.2012 р. позивач подав письмові пояснення у справі, у яких, зокрема, вказує, що жодних письмових звернень від відповідача про розірвання договору та з проханням видати рахунок на оплату орендної плати не надходило. Рахунок за грудень 2011 року належно вручений відповідачу, на підтвердження чого є підпис продавця відповідача у відомості про отримання рахунків.

27.04.2012 р. на розгляд суду позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з перебуванням представника позивача у службовому відрядженні.

Ухвалою суду від 04.05.2012 р. розгляд справи відкладено на 15.05.2012 р.

В засідання суду 15.05.2012 р. з'явились представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті спору. Відповідач позовні вимоги визнає на суму 2 186 грн. 71 коп.

В судовому засіданні 14.05.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 18.05.2012 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем і відповідачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 01.02.2011 р. укладено договір № І-2.12/11 оренди нежитлових приміщень. Відповідно до п. 1.1 договору позивач, як орендодавець, передає, а відповідач, як орендар, приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення в комплексі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення магазину одягу. Площа орендованих приміщень становить 53,8 кв.м.

Відповідно до п. 2.2 договору місячна орендна плата на момент укладення договору становить 5649 грн. разом з ПДВ. Вартість комунальних (крім електроенергії), експлуатаційних, маркетингових та інших витрат на обслуговування нежитлових приміщень включається до орендної плати та окремо відшкодуванню не підлягає. Оплата послуг постачання електричної енергії здійснюється згідно показів приладів обліку і сплачується протягом семи календарних днів з моменту виставлення рахунку (п. 2.4 договору).

Розрахунки по сплаті орендної плати проводяться в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок сторони-1 (орендодавця): за перший місяць оренди здійснюється протягом трьох днів з моменту підписання стороною-2 (орендарем) акту прийому-передачі приміщення для користування, а за поточний місяць оренди в день отримання стороною-2 рахунків, але не пізніше 10 числа кожного місяця за поточний місяць.

Згідно п. 3.1 договору договір набуває чинності з моменту укладення та діє до 31.12.2011 р.

Факт передачі майна у користування підтверджується актом прийому-передачі майна від 15.02.2011р., який підписаний представниками обох сторін і скріплений круглою печаткою позивача у справі, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач надавав відповідачу рахунки на сплату орендних платежів, про що свідчать долучені до справи копії рахунків-фактур за період з лютого 2011 року по грудень 2011 року та докази їх надання відповідачу. Проплата за лютий -листопад 2011 р. підтверджена банківськими виписками, що знаходяться в матеріалах справи.

Претензія позивача за № 22/03/12 від 22.03.2012 р. про сплату боргу залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов"язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 2.6 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється не пізніше 10 числа кожного місяця за поточний місяць.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, про те, що фактично орендоване приміщення перебувало в користуванні відповідача виключно до 12.12.2011 р. і, відповідно, оплата повинна бути проведена за період з 01.12.2011 р. по 12.12.2011 р., не беруться судом до уваги як безпідставні, оскільки умовами договору, зокрема, п. 3.5, передбачено наступне: „якщо сторона-2 виявить бажання розірвати достроково договір оренди, то вона повинна письмово повідомити про це сторону-1 за два місяці до розірвання договору". Проте, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили направлення позивачу у справі повідомлення про дострокове розірвання договору оренди.

Отже, господарське зобов'язання, яке виникло між позивачем та відповідачем згідно договору оренди в силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України має бути належним чином виконане відповідно до вказівок закону та договору.

Таким чином, до стягнення з відповідача правомірно підлягає основний борг за грудень 2011 р. в сумі 5649,00 грн.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку прострочення сплати орендної плати та інших платежів сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від несплаченої в строк суми, а також відсотки за користування чужими коштами у розмірі 0,083 % від вартості орендної плати та інших платежів за кожний день прострочки в оплаті, за весь час користування коштами належними до оплати стороні-1.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несплату орендної плати у сумі 136,74 грн. та процентів за користування чужими коштами, помилково названих в позивачем штрафом, в сумі 267,25 грн. є підставними і обґрунтованими.

В ч. 1 ст. 4-3 ГПК України закріплений принцип змагальності, який є визначальним принципом господарського процесу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг не погасив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства „Інтергал-Буд" ТзОВ„Фірма „Інтергал", м. Львів, задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства „Інтергал-Буд" ТзОВ„Фірма „Інтергал" ( 79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2; код ЄДРПОУ 32568603) 5649,00 грн. основного боргу, 267,25 грн. відсотків за користування чужими коштами, 136,74 грн. пені, 1609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. ст. 116, 117 ГПК України.

Суддя Артимович В.М.