Рішення № 24176299, 21.05.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.12 Справа № 5/5014/879/2012

За позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Луганській області, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос", м. Антрацит Луганської області, -

про стягнення 922,64 грн.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -начальник юридичного відділу, - довіреність №1/20/875 від 11.10.11 року;

від відповідача -представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 860,12 грн. та пені за період з 30.09.10 року по 04.07.11 року у сумі 62,52 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій №152, укладеного між сторонами 03.01.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 24.04.12 року до 08.05.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та не виконанням вимог ухвали в частині надання витребуваних документів.

Справа до розгляду була призначена суддею господарського суду Луганської області Васильченко Т.В.

У зв'язку з переведенням судді Васильченко Т.В. за указом Президента України від 24.04.2012 до господарського суду м. Києва справу відповідно до ст. 21 ГПК України передано на розгляд судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 08.05.12 року до 21.05.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 21.05.12 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

08.05.12 року він подав заяву про уточнення позовних вимог (вих. №б/н від 08.05.12 року) (а.с.47-48), якою ставить суд до відома про припущену описку у розрахунку заборгованості, а саме: у викладенні сум щодо виконаних робіт, які складають 262,18 грн. за кожний місяць у період з вересня 2010 року по грудень 2010 року (тобто всього 1048,72 грн.), що підтверджується актами виконаних робіт до договору №152 від 03.01.09 року. У вересні 2010 року відповідач частково погасив заборгованість у сумі 188,60 грн., - з огляду на що за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року у нього мається основний борг у сумі 860,12 грн. (1048,72 грн. -188,60 грн.) (розрахунок заборгованості додано до справи).

З огляду на те, що заява відповідає приписам ст.22 ГПК України, судом її прийнято та враховано під час вирішення спору по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;30;43-44;55 та ін.), у т.ч. письмовими повідомленнями оператора поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача ухвал суду про порушення провадження по справі та про відкладення її розгляду.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, факт належного повідомлення відповідача про дату судових слухань, керуючись ст.ст.43,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, -на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

03.01.09 року між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління МНС України у Луганській області (далі -Аварійно-рятувальна служба) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос" (далі -ТОВ "Агрос", -об'єкт) у простій письмовій формі укладено договір №152 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, відповідно до якого аварійно-рятувальна служба організовує та здійснює аварійно-рятувальне обслуговування об'єкту з метою своєчасного реагування та виконання профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямований на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій (п.1.1).

Сторони домовилися, що вартість функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби становить 6050,81 грн. на рік; оплата здійснюється за фактичними витратами на виконання аварійно-рятувальних робіт на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо), до 5-го числа місяця, наступного за звітним; вартість робіт може змінюватися за взаємною згодою сторін (п.4.1); плата здійснюється щомісячно шляхом перерахування коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком (п.4.2).

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.5.1); за порушення терміну оплати об'єкт сплачує на користь аварійно-рятувальної служби пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства (п.5.3).

Договір вступає в силу з 01.01.2009 року (п.6.1); зміни до нього вносяться лише письмово за згодою сторін (п.6.4) (а.с.14-15;16).

Зі змісту договору вбачається, що термін його дії не встановлено.

24.03.10 року сторони уклали додаткову угоду №3 до нього, відповідно до якої внесли зміни до пунктів 4.1 та 4.2 договору, встановивши, що з 01.04.10 року по 31.12.10 року вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення становить 3146,16 грн. на рік (п.4.1), яка підлягає сплаті щомісячно, рівними частками у розмірі 262,18 грн. (п.4.2).

30.12.10 року сторони за договором уклали додаткову угоду №4 про дострокове припинення дії вищезгаданого договору (а.с.18).

Позивач на підтвердження виконання умов договору зі свого боку надав до справи підписані обома сторонами та скріплені їх печатками акти виконання умов договору №152 від 03.01.09 року за період з вересня 2010 року по грудень 2010 року на загальну суму 1048,72 грн. (а.с.19-22).

Відповідно до умов пунктів 4.1 та 4.2 договору плата за кожним актом повинна бути внесена не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, - тобто на день звернення позивача з цим позовом до суду вона за кожним з актів є такою, що настала.

З огляду на те, що відповідач лише частково (на суму 188,60 грн.) вжив заходів до оплати вартості отриманих послуг, загін 30.11.11 року за вих. №1/20/1053 спрямував на його адресу претензію на суму 860,12 грн., з вимогою про сплату боргу у встановлений законом строк (а.с.23), яку відповідач отримав 19.12.11 року (а.с.25), - але не вжив заходів до погашення боргу, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Позивач на суму основного боргу за період з 30.09.2010 року по 31.12.2010 року (відповідно до періодів виникнення права на нарахування пені) нарахував пеню у сумі 65,52 грн. (а.с.27), яку, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Уклавши основний договір, сторони набули низку прав та обов'язків.

Договір, укладений між сторонами по справі, належить до договорів про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Відповідно до ч.1 ст. 903 Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

З обставин справи вбачається, що відповідач припустився неналежного виконання умов договору, -тобто порушив зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, в тому числі і розрахунку позивача, відповідач, станом на 05.10.11 року повинен був сплатити на користь позивача 1685,85 грн., але не зробив цього, - у зв'язку з чим утворилася заборгованість у названій сумі, наявність якої підтверджена матеріалами справи.

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

В силу ч. 1 ст. 906 Кодексу збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач відповідно до вимог чинного законодавства та умов п.5.3 договору ставить питання про стягнення з відповідача пені у сумі 114,80 грн.

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Суд вважає, що позивач вірно визначив суму заявленої до стягнення пені.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу для стягнення пені встановлено спеціальний -річний -термін позовної давності.

Як зазначено у частині 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

З обставин справи відомо. що відповідач не надав до справи таку заяву, а тому у суду відсутні фактичні та правові підстави для застосування у даному випадку скороченого терміну позовної давності для стягнення пені, - тобто вона підлягає стягненню з відповідача у заявленій позивачем сумі.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає приписам ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,525-527,530,610-614, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос", ідентифікаційний код 25353780, яке знаходиться за адресою: місто Антрацит, вул. Петровського, 45А Луганської області, - на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Луганській області, ідентифікаційний код 08588599, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. 30 років Перемоги, 51-б, - основний борг у сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 12 коп., пеню у сумі 62 (шістдесят дві) грн. 52 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.05.12 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -22 травня 2012 року.

Суддя А.П.Середа