Рішення № 24176030, 15.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/3247-2012 15.05.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про стягнення 38 935,79 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 01/230-446 від 31.10.2011 р.)

від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15 травня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 38 935,79 грн., з яких 26 652,84 грн. сума основної заборгованості, 4 850,82 грн. сума пені, 5 223,96 грн. сума інфляційних витрат, 2 208,17 грн. три відсотки річних а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-03 від 27.12.2005 року в частині сплати позивачу часток у перестрахових відшкодуваннях.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/3247-2012, слухання справи призначено на 03.04.2012 року.

03.04.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 03.04.2012 року надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 03.04.2012 року, розгляд справи було відкладено на 13.04.2012 року, у зв'язку з неявкою позивача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 13.04.2012 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті спору, в яких заперечив проти заявлених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду від 13.04.2012 року, розгляд справи було відкладено на 24.04.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

13.04.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 03.04.2012 року.

24.04.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 24.04.2012 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 15.05.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 15.05.2012 року представник позивача надав письмові та усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.05.2012 року не з'явився.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2005 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (перестрахувальник) та Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" (перестраховик) було укладено договір № 91-017/06-03 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2. Договору цей договір встановлює умови взаємовідносин при здійсненні сторонами облігаторного (обов'язкового) перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум. Предметом цього Договору є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком на засаді ексцеденту сум частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах "Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 06" та змін та доповнень до Правил страхування.

Дія цього Договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені перестрахувальником зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами) (пункт 1.3. Договору).

Пунктом 2.2. Договору сторони передбачили, що перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі на засаді ексцеденту сум з пропорційним розподілом суми есцеденту між перестраховиками.

Згідно з пунктом 2.13. Договору основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних рахунків -бордеро премій, щомісячних рахунків - бордеро збитків та щоквартального переліку збитків, які заявлені, але не сплачені.

Відповідно до пункту 3.2.1. Договору перестрахувальник зобов'язаний, на умовах, викладених в розділі 2 цього Договору, передавати перестраховику в перестрахування частину відповідальності за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору.

Пунктом 3.2.2. Договору встановлено, що перестрахувальник зобов'язаний один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, на ступного за звітним, надавати перестраховику рахунок - бордеро премій та рахунок - бордеро збитків.

Перестраховик, протягом 5 - ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро премій та рахунку - бордеро збитків, зобов'язаний підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу перестрахувальника. Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку бордеро - збитків та пакетів документів на виплату страхових відшкодувань, перестраховик зобов'язаний сплатити перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування, зазначену в такому рахунку-бордеро збитків (пункти 34.2, 3.4.3 Договору).

На виконання умов Договору, між позивачем та відповідачем було підписано рахунок - бордеро збитків № 19 за липень 2007 року, у відповідності до умов якого перестраховик зобов'язаний відшкодувати перестрахувальнику свої частки страхового відшкодування збитків, а саме:

- п. 3 рахунку - бордеро збитків № 19 - ОСОБА_2, договір страхування № 06\02-010-00378 - частка перестраховика склала 1 587,94 грн.;

- п. 5 рахунку - бордеро збитків № 19 - ОСОБА_3, договір страхування № 06\05-133-1410 - частка перестраховика склала 7 143,31 грн.;

- п. 13 рахунку - бордеро збитків № 19 - ОСОБА_4, договір страхування № 06-VR/09-118-01885 - частка перестраховика склала 980,64 грн.;

- п. 14 рахунку - бордеро збитків № 19 - ОСОБА_5, договір страхування № 06\16-139-00043 - частка перестраховика склала 3 008,66 грн.;

- п. 16 рахунку - бордеро збитків № 19 - ОСОБА_6, договір страхування № 06-Z/05-133-29440 - частка перестраховика склала 3 456,22 грн.;

- п. 17 рахунку - бордеро збитків № 19 - ОСОБА_7, договір страхування № 06\01-008-00296 - частка перестраховика склала 2 034,38 грн.;

- п. 21 рахунку - бордеро збитків № 19 - ОСОБА_8, договір страхування № 06\22-124-00316 - частка перестраховика склала 3 186,99 грн.;

- п. 24 рахунку - бордеро збитків № 19 - ОСОБА_9, договір страхування № 06\05-133-19740 - частка перестраховика склала 1 856,94 грн.;

- п. 25 рахунку - бордеро збитків № 19 - ОСОБА_10, договір страхування № 06\05-133-14080 - частка перестраховика склала 3 397,76 грн.;

Всього по вищезазначеним пунктам рахунку - бордеро збитків частка відповідача складає 26 652,84 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, в частині сплати позивачу частки у сумі страхового відшкодування, згідно з Договором, позивач, 31.03.2011 року направив на адресу відповідача лист за вих. № 03/698, з вимогою сплатити частки у сумах страхового відшкодування згідно з рахунком - бордеро збитків № 19 за липень 2007 року.

Відповідач отримав вищезазначений лист 04.04.2011 року, про що свідчить відбиток печатки підприємства відповідача та підпис уповноваженої особи на вказаному листі.

Проте, за твердженням позивача, станом на день розгляду даної справи, відповідач, в порушення умов Договору та чинного законодавства України, свої зобов'язання щодо сплати частки у сумах страхового відшкодування згідно з рахунком - бордеро збитків № 19 за липень 2007 року не виконав.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 26 652,84 грн. суми основного боргу, 4 850,82 грн. пені, 5 223,96 грн. інфляційних витрат, 2 208,17 грн. три відсотки річних.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на заяву про зарахування зустрічних вимог № 1705\1/3-10 від 14.07.2010 року, в якій, за твердженням відповідача, між сторонами було зараховано 180 422,38 грн. однорідних вимог, у тому числі тих, які заявлені у позовній заяві.

Окрім того, відповідач звернувся до суду з заявою про застосування спеціальних строків позовної давності в частині стягнення з відповідача 4 850,82 грн. пені, 5 223,96 грн. інфляційних витрат, 2 208,17 грн. три відсотки річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з предмету Договору, судом встановлено, що Договір № 91-017/06-03 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум від 27.12.2005 року за своєю правовою природою є договором перестрахування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про страхування" перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до частини 1 статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було підписано рахунок - бордеро збитків № 19 за липень 2007 року, у відповідності до умов якого перестраховик зобов'язаний відшкодувати перестрахувальнику свої частки страхового відшкодування збитків на загальну суму 26 652,84 грн.

Відповідно до п. 3.4.3. Договору перестраховик, протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку бордеро - збитків та пакетів документів на виплату страхових відшкодувань, зобов'язаний сплатити перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування, зазначену в такому рахунку-бордеро збитків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання згідно з Договором виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо сплати частки у сумах страхового відшкодування згідно з рахунком - бордеро збитків № 19 за липень 2007 року не виконав.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на заяву про зарахування зустрічних вимог № 1705\1/3-10 від 14.07.2010 року як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів направлення позивачу вказаної заяви та отримання останньої Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант".

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, враховуючи те, що судом встановлено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати належної частки в порядку перестрахування за договором облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-03 від 27.12.2005 року на суму 26 652,84 грн., а також те, що відповідачем в розумінні статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не надані жодні належні докази, які б спростовували позовні вимоги, або підтверджували належне виконання зобов'язання за договором, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 26 652,84 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 850,82 грн. пені, 5 223,96 грн. інфляційних витрат та 2 208,17 грн. три відсотки річних.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 4 850,82 грн. пені, то суд відмовляє в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування спеціальних строків позовної давності в частині стягнення з відповідача 4 850,82 грн. пені, 5 223,96 грн. інфляційних витрат та 2 208,17 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про наявність заборгованості відповідача по Договору, позивач міг та мав довідатись у день виникнення такої заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи, строк позовної давності в один рік щодо сплати пені розпочинається з 01.06.2009 року та закінчується 30.05.2010 року

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 850,82 грн. пені.

Водночас, суд відхиляє прохання відповідача про застосування строку позовної давності в один рік щодо сплати 5 223,96 грн. інфляційних витрат та 2 208,17 грн. три відсотки річних, оскільки, стаття 258 Цивільного кодексу України встановлює застосування спеціальної позовної давності лише до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" 3% річних на загальну суму 2 208,17 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" інфляційних втрат на загальну суму 5 223,96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 11, код ЄДРПОУ 31241449) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26; код ЄДРПОУ 32382598) 26 652 (двадцять шість тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 84 коп. основної заборгованості, 5 223 (п'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 96 коп. інфляційних втрат, 2 208 (дві тисячі двісті вісім) грн. 17 коп. 3% річних, 1 409 (одну тисячу чотириста дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Стасюк

Дата підписання повного

тексту рішення 18.05.2012 року