Рішення № 24175920, 17.05.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 р. Справа № 5010/398/2012-20/29 Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Доцяк О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: ТзОВ"Золотий екватор",

вул. Кременецька, 38, м.Луцьк, Волинська область,43010.

до відповідача: Приватне підприємство "АКРАГОЛД",

вул.Федьковича,7/61,м.Івано- Франківськ,76018.

про: стягнення 23 244,80грн. - заборгованості, 1 612,21грн.- пені, 172,98грн. - інфляційних втрат, 312,78грн. - 3% річних.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, (довіреність №33 від 06.01.12р.);

Від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - Приватного підприємства "АКРАГОЛД" заборгованість в сумі 45 342,77грн., з яких: 43 244,80грн. - основний борг, 1 612,21грн.- пеня, 172,98грн. - інфляційні втрати, 312,78грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні, використовуючи своє право надане йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду клопотання № 3299/2012-с вх від 17.05.12р., в якому просить суд, зменшити позовні вимоги в частині стягнення 20 000,00грн. - основного боргу, просить суд, стягнути з відповідача 23 244,80грн. - заборгованості, 1 612,21грн.- пені, 172,98грн. - інфляційних втрат, 312,78грн. - 3% річних.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси.

При цьому, суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.012.11р., п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.10р. №01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги (зменшені) вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Генерального договору поставки нафтопродуктів № Н05105 від 15.08.11р., згідно умов якого, Продавець/позивач передав у власність Покупцю/відповідачу, по видатковій накладній №3534 від 22.12.11р. паливо дизельне (зимове) - 4 640 літрів на загальну суму 43 244,80грн.;

- неналежне виконання відповідачем умов п.6 Додатку №15 від 22.12.11р. до Договору, яким встановлено порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 23 244,80грн.;

- п. 6.2.1. Договору на підставі якого відповідачу нараховано 1 612,21грн.- пені;

- положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі якого, відповідачу нараховано 172,98грн. - інфляційних втрат, 312,78грн. - 3% річних.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.04.12р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи той факт, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" (Продавець/позивач) та Приватним підприємством "АКРАГОЛД" (Покупець/відповідач) укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів № Н05105 від 15.08.11р.

Згідно п.1.1. Договору, Продавець зобов"язується поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в Додатках до даного договору, в подальшому товар, а Покупець зобов"язується прийняти товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору.

Додатком №15 від 22.12.11р. до Договору, сторони встановили, що Продавець зобов"язується поставити, а Покупець прийняти партію товару: паливо дизельне - 4 640 літрів. Продавець зобов"язується поставити товар в термін до 22.12.11р. Ціна за одиницю товару становить: 9,32грн., т.ч. ПДВ - 20%. Партія товару постачається на умовах СРТ- перевезення оплачено до с. Кадобна, Калуський р-н. Вантажоодержувач даної партії товару - Приватне підприємство "АКРАГОЛД". Розрахунки за дану партію товару Покупець здійснює у безготівковій формі протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договірних відносин, Продавець/позивач передав, а Покупець/відповідач прийняв на підставі довіреності №1555 від 22.12.11р. по видатковій накладній №3534 від 22.12.11р. паливо дизельне (зимове) - 4 640 літрів на загальну суму 43 244,80грн.

Однак в порушення п.6 Додатку №15 від 22.12.11р. до Договору, відповідач не розрахувався в повному обсязі за отриманий товар і як наслідок виникла заборгованість що складає 23 244,80грн. (20 000,00грн. відповідачем сплачено).

Наявність заборгованості, за отриманий товар, визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків за березень 2012р.

Позивачем доведено перед судом, факт наявності у відповідача заборгованості за отримане паливо дизельне (зимове) в сумі 23 244,80грн.

Станом на 17.05.2012р. в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаної заборгованості.

Генеральний договір поставки нафтопродуктів № Н05105 від 15.08.11р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи той факт, що відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 23 244,80грн. - боргу за поставлений товар, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 172,98грн. - інфляційних втрат, 312,78грн. - 3% річних.

З огляду на ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2.1 Договору, передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.

За таких обставин, враховуючи 6.2.1 Договору та вище зазначені норми права, суд приходить до висновку, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 1 612,21грн.- пені.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судові засідання не з"явився позовні вимоги не спростував.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 23 244,80грн. - заборгованості, 1 612,21грн.- пені, 172,98грн. - інфляційних втрат, 312,78грн. - 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові

витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 204, 509, 526, 527, 530, 549, 599, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу, ст.ст. 33, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", вул. Кременецька, 38, м. Луцьк, Волинська область, 43010, до відповідача Приватного підприємства "АКРАГОЛД", вул.Федьковича,7/61,м.Івано- Франківськ,76018, про стягнення 23 244,80грн. - заборгованості, 1 612,21грн.- пені, 172,98грн. - інфляційних втрат, 312,78грн. - 3% річних - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "АКРАГОЛД", вул.Федьковича,7/61, м.Івано- Франківськ,76018 (код 34844459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", вул.Кременецька, 38, м.Луцьк, Волинська область, 43010, (код 37425075) - 23 244,80грн. (двадцять три тисячі двісті сорок чотири грн. 80коп.) - заборгованості, 1 612,21грн. (одну тисячу шістсот дванадцять грн. 21 коп.) - пені, 172,98грн. (сто сімдесят дві 98грн.) - інфляційних втрат, 312,78грн. (триста дванадцять грн. 78коп.)- 3% річних, 1 609,50грн. (одну тисячу шістсот дев"ять грн. 50коп.) - судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.12р.

Суддя С.Кобецька