Рішення № 24175738, 16.05.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.12 р. Справа № 5006/19/17/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання (помічнику судді) Перекрестній О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Дінікс-компані», м. Горлівка Донецької області

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 6 456 684,17 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

16.05.2012р. з 13.30 год. по 13.40 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство „СЕБ Банк", м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Дінікс-компані», м. Горлівка Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 6 456 684,17 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №04-Г від 24.05.2007р. в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв'язку з чим нараховує до стягнення штрафні санкції.

Ухвалою суду від 26.03.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/19/17/2012.

23 квітня 2012р. через канцелярію суду позивачем надано заяву №2-10/174 від 23.04.2012р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 6 615 609,96 грн., яка складається з простроченої заборгованості за відсотками в сумі 802 967,83 грн., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 4 309 688,87 грн., строкової заборгованості за кредитом станом на 09.04.2012р. в сумі 125 000,00 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів в сумі 1 377 953,26 грн.

Оскільки відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає справу №5006/19/17/2012 з урахуванням заяви позивача 2-10/174 від 23.04.2012р.

В судовому засіданні 16.05.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги у збільшеному розмірі. Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 27.03.2012р. Приватне підприємство «Дінікс-компані» зареєстровано за адресою: 84637, м. Горлівка Донецької області, пр. Перемоги, 103. Аналогічні відомості щодо місцезнаходження відповідача містяться у позовній заяві.

За змістом ч.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги наявні в матеріалах справи повідомлення №№07017833, 00403288 про отримання ухвал суду представником відповідача, суд робить висновок про належне виконання обов'язку повідомити його про час та місце розгляду справи №5006/19/17/2012.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

Встановив:

24 травня 2007р. між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» (далі - кредитодавець) та Приватним підприємством «Дінікс-компані» (далі - позичальник) був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №04-Г (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.1.1, кредитодавець при наявності вільних кредитних ресурсів, зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами) зі сплатою 20% річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному Тарифами комісійних винагород по наданню кредитів, які містяться в додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, в межах максимального ліміту заборгованості до 6 000 000,00 грн., з графіком змін максимального ліміту заборгованості, наведеному в п.1.1.1 кредитного договору.

Згідно з п.1.1.3, кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом встановлюється 24.05.2012р. на умовах, визначених цим договором. Цільовим призначенням кредиту є поповнення обігових коштів (п.1.2).

За умовами п.2.1, видача траншів кредиту на цілі, визначені п.1.2 цього договору, проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника за його письмовою заявою або оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку №20636003000537 в Донецькій філії «Факторіал-Банк» в межах траншів, визначених п.п.1.1.1 цього договору.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щоденно, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Розрахунковий період починається з останнього робочого дня місяця, що передує поточному, і закінчується передостаннім робочим днем поточного місяця або днем, що передує дню кінцевого погашення кредиту в повній сумі. Сплата процентів позичальником здійснюється позичальником не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та у день повернення кредиту в повній сумі на рахунок №20681003000537 в Донецькій філії «Факторіал-Банк». Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п.п.2.4-2.6 кредитного договору).

Відповідно до п.4.2, у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, прострочення строків повернення кредиту та штрафних санкцій, визначених в п.п.1.1.2, 1.1.3, 2.5, 2.7, 2.12, 2.15, 2.16, 3.2.5, 3,3.5-3.3.8, 4.4, 5.4 цього договору та Тарифами, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором за кожен день прострочення, від суми несплаченої заборгованості. При цьому сплата пені не звільняє позичальника від виконання зобов'язань за цим договором.

Згідно з п.7.3, цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №04-Г від 24.05.2007р., сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину, відсутні докази його припинення або визнання у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний кредитний договір наразі є чинним, дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом п.1.1 статуту Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк», нова редакція якого затверджена рішенням загальних зборів акціонерів від 17.02.2010р. (протокол №52), ПАТ «СЕБ Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного банку «Факторіал-Банк». З урахуванням викладеного, кредитором за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №04-Г від 24.05.2007р. наразі виступає ПАТ «СЕБ Банк».

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом дії договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №04-Г від 24.05.2007р. банк на виконання п.п.1.1-1.1.1 надавав позичальнику грошові кошти в режимі кредитної лінії (а.с.а.с.36-44), проте останній взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, отримані кошти в повному обсязі не повернув, проценти за користування ними своєчасно не сплачував.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На підставі приписів наведеної норми, 26.01.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією №2-10/2804, в якій вимагав погасити в повному обсязі заборгованість за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №04-Г від 24.05.2007р., яка станом на 08.11.2011р. склала 6 299 998,32 грн. У відповіді на вищевказану претензію (а.с.50) відповідач повідомив про відсутність значних обігових коштів, необхідних для погашення кредитної заборгованості, зазначивши про ймовірне направлення грошових коштів на часткове погашення заборгованості в кінці березня-початку квітня поточного року.

Як зазначає позивач, наразі позичальником не повернуті отримані в межах кредитної лінії грошові кошти в сумі 4 434 688,87 грн., не сплачені відсотки за користування ними в сумі 802 967,83 грн. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №5006/19/17/2012 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у відповідача заборгованості у зазначених сумах.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем на підставі п.4.2 кредитного договору за період з 02.06.2009р. по 08.04.2011р. нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 1 052 881,02 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків в сумі 325 072,53 грн.

Судом проаналізовано надані позивачем розрахунки штрафних санкцій та встановлено його виконання за підсумком, що збільшується, внаслідок чого порушені приписи ч.6 ст.232 ГК України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо правомірності стягнення пені, нарахованої протягом шести місяців від дня, коли кредитні зобов'язання мали бути виконані позичальником, тому задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій в обґрунтованій частині, а саме - про стягнення з відповідача пені за порушення строків повернення кредиту в сумі 230 851,59 грн., стягнення пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 107 363,79 грн.

Пояснення позивача №2-10/206 від 15.05.2012р., в яких зазначено, що пункт 4.2 договору не містить обмежень строку нарахування пені, суд відхиляє з наступних підстав.

Судом враховано, що у відповідності до ч.3 ст. 549 пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За приписами ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, яка нараховується за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Визначений законодавцем принцип розрахунку штрафної санкції за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені, який передбачає її обчислення за кожний день прострочення , уточнюється послідующими приписами ст. 232 ГК України. Частина 6 ст.232 ГК України, за методом правового регулювання носить диспозитивний характер, а саме , встановлює необхідність припинення нарахування штрафних санкцій (у тому числі пені) за прострочення виконання зобов'язання, але надає учасникам господарських відносин можливість відступити від встановлених законом обмежень допускаючи

штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до п.2 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відтак, правовою підставою для застосування іншого строку нарахування пені, ніж передбачено законом, є відповідні умови, узгоджені сторонами у договорі.

Проте виходячи зі змісту п.4.2 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №04-Г від 24.05.2007р. та беручи до уваги те, що сторонами у договорі чітко не було визначено, з якого моменту та по який час має здійснюватись нарахування штрафних санкцій (неустойки), суд дійшов висновку про правомірність застосування до спірних правовідносин в частині нарахованої пені приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Аналогічну за змістом правову позицію з цього приводу викладено в постанові Вищого господарського суду України від 04.10.2011р. по справі № 5002-19/1327-2011.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 611, 612, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.1, 4, 21-22, 28, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк», м. Київ до Приватного підприємства «Дінікс-компані», м. Горлівка Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 6 615 609,96 грн. - задовольнити частково.

Стягнути Приватного підприємства «Дінікс-компані» (84637, м. Горлівка Донецької області, пр.Перемоги, 103, ЄДРПОУ 30585302) на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10, ЄДРПОУ 14351016, МФО 300175) заборгованість за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №04-Г від 24.05.2007р., а саме: заборгованість за кредитом в сумі 4 434 688,87 грн., заборгованість за відсотками в сумі 802 967,83 грн., пеню в сумі 338 215,38 грн., судовий збір в сумі 54 261,76 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

У судовому засіданні 16.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 21.05.2012р.

Суддя Демідова П.В.