Постанова № 24175325, 17.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 5004/2319/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаріцької А.О.,суддів:Поліщука В.Ю. (доповідач), Міщенка П.К.,за участю представників:від позивача:ОСОБА_4 -представник (довіреність від 17.05.2011 року); ОСОБА_5 -представник (довіреність від 17.05.2011 року);від відповідача:не з'явились;розглянувшикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД,на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 1 березня 2012 року,у справі № 5004/2319/11 Господарського суду Волинської області,за позовомКомпанії "Сканія Кредит АБ" (Швеція, Содертал'є),до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД (м. Луцьк),про стягнення заборгованості, -в с т а н о в и в :

У листопаді 2011 року Компанія "Сканія Кредит АБ" звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД (далі за текстом -ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД) про стягнення боргу за Договором фінансового лізингу № 69-05719 від 16.04.2008 року в розмірі 922 889 грн. 53 коп., у тому числі: суму заборгованості по лізингових платежах -571 379 грн. 97 коп., суму неустойки -351 509 грн. 56 коп., а також витрати по оплаті державного мита в сумі 9 228 грн. 90 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року у справі № 5004/2319/11 (суддя -Дем'як В.М.) позовні вимоги задоволено частково; присуджено до стягнення з ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД на користь Компанії "Сканія Кредит АБ" 571 379 грн. 97 коп. - основного боргу, 5 713 грн. 79 коп. -в якості відшкодування витрат по оплаті державного мита; в решті позову відмовлено. Зазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано ст. ст. 525, 526, 628, 629 ЦК України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 року у справі № 5004/2319/11 (головуючий суддя -Бригинець Л.М., судді: Демидюк О.О., Щепанська Г.А.) апеляційну скаргу Компанії "Сканія Кредит АБ" задоволено; рішення Господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року в частині відмови у стягненні неустойки в сумі 351 509 грн. 56 коп. скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким присуджено до стягнення з ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД на користь Компанії "Сканія Кредит АБ" 351 509 грн. 56 коп. -неустойки. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема, тим, що вимоги позову в цій частині (про стягнення неустойки, згідно ст. 785 ЦК України) є законними та обґрунтованими.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 року ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій скаржник просить скасувати зазначену постанову в частині стягнення неустойки 351 509 грн. 56 коп. та залишити в цій частині в силі рішення Господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року. При цьому, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 764, 785 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.2012 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, порушено касаційну провадження у справі та призначено її до розгляду за участі уповноважених представників сторін.

17.05.2012 року від Компанія "Сканія Кредит АБ" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач проти касаційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду -без змін, як законну та обґрунтовану.

В судовому засіданні касаційної інстанції представники позивача проти касаційної скарги заперечили за наведених у відзиві на неї підстав, просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду -без змін.

Відповідач уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направив, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги був повідомлений належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини.

16.04.2008 року Компанія "Сканія Кредит АБ" та ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД уклали Договір фінансового лізингу № 69-05719 (далі за текстом -Договір фінансового лізингу), за умов якого Компанія "Сканія Кредит АБ" (за Договором -власник) передала ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД (за Договором -лізингоодержувач) у лізинг наступні транспортні засоби: 1) Scania R 114 LA 4x2NA380, шасі № XLER4X20004510778; 2) Scania R 114 LA 4x2NA380, шасі № VLUR4X20009088585 (за Договором -товари).

Відповідно до ст. 2 Договору фінансового лізингу, загальна сума: 81 000,00 Євро, на якій базуються лізингові платежі, без урахування будь-яких податків, зборів тощо. Строк лізингу: період близько 2-х років (8 платежів), який розпочинається з дати поставки і закінчується через три місяці після дати сплати восьмого лізингового платежу, і на вказану дату товари повертаються власникові (позивачу). Всі платежі здійснюються у євро.

03.11.2008 року сторони судового спору уклали Додаткову угоду до Договору фінансового лізингу, відповідно до умов якої, у зв'язку з реструктуризацією боргу лізингоодержувача, починаючи з 14.11.2008 року, розмір та строк сплати лізингових платежів та залишкової вартості (опціону) змінено; з 14.08.2009 року по 13.08.2010 року розмір платежу становив 1000,00 євро, а з 15.09.2010 року по 13.05.2011 року - 5312,00 євро.

Пунктом 16 Загальних умов, які є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу, передбачено, що позивач має право негайно розірвати Договір фінансового лізингу шляхом надсилання відповідачу письмового повідомлення у випадку, між іншим, якщо на банківський рахунок позивача у Стокгольмі неповністю переказано будь-який платіж, який підлягає сплаті за цим договором, протягом 14 днів з дати, коли такий платіж стає належним до оплати.

Згідно п. 15 Загальних умов, лізинг товарів автоматично завершується після закінчення строку лізингу. Після завершення лізингу товарів з будь-якої причини (наприклад, невиконання) відповідач повинен повернути позивачу на вказану ним адресу у Європі товари без обтяжень і у доброму робочому стані (за винятком звичайного зношення).

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо сплати лізингових платежів починаючи з 14.05.2010 року (всього ним не було здійснено 13 лізингових платежів) на загальну суму 51808,00 євро, позивач Листом-вимогою від 17.06.2011 року відмовився (фактично) від Договору фінансового лізингу, вимагаючи у відповідача сплатити заборгованість з лізингових платежів та повернути до 01.08.2011 року предмети лізингу.

Несплата відповідачем заборгованості та неповернення предметів лізингу стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

В силу ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору та сплата неустойки.

Законом України "Про фінансовий лізинг" (ст. ст. 7, 10) встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі, та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Тобто, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, в силу положень закону та умов Договору фінансового лізингу, Загальних умов, цей Договір фінансового лізингу може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення лізингодавцем одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, господарськими судами було встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Лист-вимогу позивача від 17.06.2011 року, яким позивач відмовився від Договору, вимагаючи у відповідача сплатити заборгованість та повернути до 01.08.2011 року товари за Договором фінансового лізингу, відповідач отримав 21.06.2011 року.

Таким чином, Договір фінансового лізингу № 69-05719 від 16.04.2008 року є розірваним з 01.08.2011 року внаслідок односторонньої відмови позивача.

Частиною 2 ст. 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених Параграфом 6 Глави 58 "Найм (оренда)" ЦК України та законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В силу ч. 1 ст. 219 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що на взаємовідносини сторін спору можливо поширити дію ст. 785 ЦК України, згідно з ч. 2 якої, якщо наймач (у цьому випадку лізингоодержувач -відповідач) не виконує обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки після припинення дії Договору -01.08.2011 року відповідач не повернув позивачу предмети фінансового лізингу, то позивач за достатніх підстав звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості та передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки, нарахованої за період з 01.08.2011 року по 01.11.2011 року у розмірі 351 509 грн. 56 коп., висновку про що правомірно дійшов апеляційний господарський суд.

Враховуючи вказане, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарського суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що, під час розгляду справи апеляційним господарським судом, яким скасовано частково рішення місцевого господарського суду та присуджено до стягнення заявлену позивачем суму неустойки у розмірі 351 509 грн. 56 коп., фактичні обставини справи були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарського суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови господарського суду апеляційної інстанції, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, які містяться в оскаржуваній постанові.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 1 березня 2012 року у справі № 5004/2319/11 Господарського суду Волинської області залишити без змін.

Головуючий суддяА.О. Заріцька судді:В.Ю. Поліщук П.К. Міщенко