Постанова № 24172058, 15.05.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 № 25/111-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Сітайло Л.Г.

Алданової С.О.

за участю секретаря Дімакової Г.О.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. від 09.09.2011 р.)

Сурая М.А. -директора

від відповідача ОСОБА_4 (дов. № 7 від 05.09.2011 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Риск»

на рішення

господарського суду Київської області

від 23.12.2011 р.

у справі № 25/111-11 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Манад» (далі ТОВ «Манад»)

до Селянського (фермерського) господарства «Риск»

(далі СФГ «Риск»)

про стягнення 2 396 596,81 грн. та зобов'язання вчинення

дій

за зустрічним позовом Селянського (фермерського) господарства «Риск»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Манад»

про визнання недійсними договорів

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Київської області від 23.12.2011 р. по справі № 25/111-11 первісний позов задоволено частково: зобов'язано СФГ «Риск» виконати у спосіб, визначений у договорах та додаткових угодах до них, договірні зобов'язання в натурі на користь ТОВ «Манад» за наступними договорами: за договором № 10 від 25.04.2009 р. здійснити поставку 108 тонн 035 кілограм зерна ячменю; за договором № 1 від 23.10.2009 р. здійснити поставку 151 тони 786 кілограм зерна кукурудзи; за договором № 14 від 30.03.2010 р. здійснити поставку 45 тонн 455 кілограм зерна кукурудзи; за договором № 16 від 01.08.2010 р. здійснити поставку 54 тонн 304 кілограм насіння соняшнику; за договором № 7 від 01.09.2010 р. здійснити поставку 13 тонн 776 кілограмів зерна кукурудзи. З СФГ «Риск» стягнуто на користь ТОВ «Манад»: за договором поставки № 1 від 23.10.2009 р. 53 884,03 грн. штрафу та 11 638,95 грн. пені; за договором поставки № 14 від 30.03.2010 р. 25 227,52 грн. штрафу, 5 449,15 грн. пені; за договором № 16 від 01.08.2010 р. 209 277,68 грн. штрафу, 11 191,56 грн. пені; за договором поставки № 7 від 01.09.2010 р. 26 482,98 грн. штрафу, 5 720,32 грн. пені; за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 01/12 від 01.12.2009 р. - 241 447,81 грн. основного боргу, 241 447,81 грн. штрафу; за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 8 від 25.10.2010 р. - 60 000 грн. основного боргу, 60 000 грн. штрафу, а також 9 517,67 грн. державного мита 93,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4 345,00 грн. витрат за проведення судової експертизи. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в первісному позові відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити. В обрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті судового рішення порушено ч. 1 ст. 61 Конституції України, ст. 509 ЦК України щодо застосування цивільно-правової відповідальності двічі за одне й теж саме порушення. Одночасно місцевим судом не застосовано заявленої за клопотанням відповідача спеціальної позовної давності по нарахованим позивачем штрафним санкціям. Позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку нарахованих штрафних санкцій. Крім цього, місцевим судом порушено вимоги ст.ст. 42, 81-1 ГПК України, адже відмовлено в клопотанні про призначення повторної почеркознавчої судової експертизи й відповідно безпідставно відмовлено в задоволенні зустрічного позову тощо.

В судових засіданнях представник апелянта доводи своєї скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в первісному позові відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити за наведених у скарзі підстав.

Представники позивача доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню за таких обставин.

Так, 23.08.2011 р. ТОВ «Манад» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до СФГ «Риск» про стягнення 2 396 596,81 грн. боргу та штрафних санкцій, а також зобов'язання відповідача виконати в натурі та в повному об'ємі договори поставки товару (насіння ячменю, соняшника, кукурудзи), зокрема: № 10 від 25.04.2009 р., № 1 від 23.10.2009 р., № 7 від 01.09.2010 р., № 14 від 30.03.2010 р., № 16 від 01.08.2010 р.. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідачем в порушення умовам укладених між сторонами договорів поставки № 10 від 25.04.2009 р., № 1 від 23.10.2009 р., № 7 від 01.09.2010 р., № 14 від 30.03.2010 р., № 16 від 01.08.2010 р. не поставлено товар в повному обсязі в установлений строк. Претензію позивача щодо поставки товару в повному обсязі залишено без задоволення. Крім цього, позивач просив стягнути на підставі п.п. 7.1., 7.2 укладених договорів поставки 1 031 812,35 грн. штрафу та 152 558,64 грн. пені, а також на підставі п. 7.4 договорів 503 817,81 грн. упущеної вигоди та на підставі п. 3.1 договору № 16 від 01.08.2010 р. 105 548,39 грн. різницю в ціні. Одночасно позивач також просив стягнути заборгованість та штрафні санкції за укладеними між сторонами договорами № 01/12 від 01.12.2009 р., № 8 від 25.10.2010 р. про надання поворотної фінансової допомоги тощо.

08.09.2011 р. СФГ «Риск» звернулось до господарського суду Київської області з зустрічним позовом до ТОВ «Манад» про визнання недійсними договорів поставки : № 10 від 25.04.2009 р. та додаткової угоди до нього № 1 від 01.08.2009 р.; № 1 від 23.10.2009 р. та додаткової угоди до нього № 1 від 26.11.2009 р.; № 14 від 30.03.2010 р.; № 16 від 01.08.2010 р. та додаткової угоди до нього № 1 від 29.11.2010 р.; № 7 від 01.09.2010 р. та додаткових угод до нього № 1 від 23.09.2010 р., № 2 від 25.09.2010 р., № 3 від 25.09.2010 р., № 4 від 27.09.2010 р., № 5 від 29.09.2010 р., № 6 від 30.09.2010 р., № 7 від 04.10.2010 р., № 8 від 05.10.2010 р., № 9 від 06.10.2010 р., № 10 від 07.10.2010 р., № 11 від 08.10.2010 р., № 12 від 10.10.2010 р., № 13 від 11.10.2010 р.. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржені договори від імені СФГ «Риск» підписано не головою господарства, а невідомою особою. На підтвердження своїх вимог просив призначити судову почеркознавчу експертизу по справі тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість первісних позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виконати в визначений договорами та додатками до них спосіб зобов'язання в натурі на користь ТОВ «Манад» за наступними договорами : за договором № 10 від 25.04.2009 р. здійснити поставку 108 тонн 035 кілограм зерна ячменю; за договором № 1 від 23.10.2009 р. здійснити поставку 151 тони 786 кілограм зерна кукурудзи; за договором № 14 від 30.03.2010 р. здійснити поставку 45 тонн 455 кілограм зерна кукурудзи; за договором № 16 від 01.08.2010 р. здійснити поставку 54 тонн 304 кілограм насіння соняшнику; за договором № 7 від 01.09.2010 р. здійснити поставку 13 тонн 776 кілограмів зерна кукурудзи. Одночасно суд вважав законними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача за договором поставки № 1 від 23.10.2009 р. 53 884,03 грн. штрафу та 11 638,95 грн. пені; за договором поставки № 14 від 30.03.2010 р. 25 227,52 грн. штрафу, 5 449,15 грн. пені; за договором № 16 від 01.08.2010 р. 209 277,68 грн. штрафу, 11 191,56 грн. пені; за договором поставки № 7 від 01.09.2010 р. 26 482,98 грн. штрафу, 5 720,32 грн. пені; за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 01/12 від 01.12.2009 р. 241 447,81 грн. основного боргу, 241 447,81 грн. штрафу; за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 8 від 25.10.2010 р. 60 000 грн. основного боргу, 60 000 грн. штрафу, а відтак їх задовольнив, в іншій частині первісних позовних вимог відмовив. В задоволенні зустрічного позову відмовив повністю.

Так, задовольняючи первісний позов, місцевий суд посилався на те, що факт не поставки продукції за договором № 10 від 25.04.2009 р. в кількості 108 тонн 035 кілограм зерна ячменю; за договором № 1 від 23.10.2009 р. в кількості 151 тони 786 кілограм зерна кукурудзи; за договором № 14 від 30.03.2010 р. в кількості 45 тонн 455 кілограм зерна кукурудзи; за договором № 16 від 01.08.2010 р. в кількості 54 тонн 304 кілограм насіння соняшнику; за договором № 7 від 01.09.2010 р. в кількості 13 тонн 776 кілограмів зерна кукурудзи підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем за первісним позовом. Тому місцевий суд вважав обґрунтованим позовні вимоги про зобов'язання відповідача поставити позивачу вищезгадану продукції за договорами в повному обсязі.

Позивач на підставі п.п. 7.1., 7.2 укладених договорів поставки просив суд стягнути з відповідача 1 031 812,35 грн. штрафу та 152 558,64 грн. пені. Перевіривши надані позивачем за первісним позовом розрахунки, місцевий суд на підставі ст.ст. 549, 551, 627 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України, з врахуванням встановленої ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальної позовної давності щодо нараховання штрафних санкцій за договором № 10 від 25.04.2009 р., а також тяжкого фінансового стану відповідача та його клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, дійшов висновку про необхідність стягнення зменшеного розміру штрафних санкцій до 50 % : за договором поставки № 1 від 23.10.2009 р. 53 884,03 грн. штрафу та 11 638,95 грн. пені; за договором поставки № 14 від 30.03.2010 р. 25 227,52 грн. штрафу та 5 449,15 грн. пені; за договором № 16 від 01.08.2010 р. 209 277,68 грн. штрафу та 11 191,56 грн. пені; за договором поставки № 7 від 01.09.2010 р. 26 482,98 грн. штрафу та 5 720,32 грн. пені, по договору № 10 від 25.04.2009 р. в позові про стягнення штрафу та пені відмовити.

Позивач також просив суд стягнути за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 01/12 від 01.12.2009 р. 241 447,81 грн. основного боргу й 241 447,81 грн. штрафу, а також за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 8 від 25.10.2010 р. 60 000 грн. основного боргу й 60 000 грн. штрафу.

Місцевим судом встановлено наявність несплаченої заборгованості відповідача за первісним позовом за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 8 від 25.10.2010 р. в розмірі 60 000 грн.. Місцевим судом на підставі п. 4.2. цього Договору вважав здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок штрафу в розмірі 60 000,00 грн. арифметично вірним, а тому рахував, що стягненню підлягає 60 000 грн. основного боргу й 60 000 грн. штрафу.

Крім цього, місцевим судом встановлено наявність несплаченої заборгованості відповідача за первісним позовом за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 01/12 від 01.12.2009 р. в розмірі 241 447,81 грн., що визнано відповідачем за первісним позовом в наданій суду заяві від 15.12.2011 р.. Здійснивши перерахунок штрафу за цим договором, місцевий суд дійшов висновку про необхідність стягнення за цим Договором 241 447,81 грн. основного боргу й 241 447,81 грн. штрафу.

Відмовляючи в стягненні упущеної вигоди в розмірі 503 817,81 грн., заявленої позивачем за первісним позовом на підставі п. 7.4 договорів № 1 від 23.10.2009 р., № 14 від 30.03.2010 р., № 16 від 01.08.2010 р., місцевий суд з врахуванням положень ст.ст. 22, 623 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України вважав, що позивачем за первісним позовом не надано належних доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідача за його позовом, вини останнього, шкідливого результату такої поведінки та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, тому вимоги як необґрунтовані та недоведені належними доказами залишив без задоволення тощо.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення на підставі п. 3.1 договору № 16 від 01.08.2010 р. 105 548,39 грн. різниці в ціні, місцевий суд дійшов висновку, що жодних доказів встановлення процентного співвідношення в укладених договорах в розумінні ст. 32 ГПК України місцевому суду не надано.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд посилався на висновок судово-почеркознавчої експертизи № 11291/11-32 від 17.11.2011 р., згідно якого підписи від імені ОСОБА_5 на спірних договорах та додаткових угодах до них виконано особою чоловічої статі, ОСОБА_5, 1959 року народження, у звичних умовах, звичному стані, неспотвореним почерком, звичною для письма рукою. Одночасно експертами встановлено, що відбитки печатки СФГ "Риск" (ідентифікаційний код 20623424), в представлених на дослідження документах нанесено печаткою СФГ "Риск" (ідентифікаційний код 20623424). З огляду на наведене та інші докази по справі, місцевий суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 33 ГПК України позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин, на які він посилався в обґрунтуванні зустрічної позовної заяви. Відмовлено місцевим судом й в клопотанні позивача за зустрічним позовом про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи за відсутності підстав для ії призначення тощо.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача за первісним позовом, зокрема : поставити за договором № 16 від 01.08.2010 р. 54 тонн 304 кілограм насіння соняшнику; за договором № 7 від 01.09.2010 р. - 13 тонн 776 кілограмів зерна кукурудзи, а також у стягненні пені за договорами поставки та визначенні розміру штрафів за договорами № 14 від 30.03.2010 р. та № 16 від 01.08.2010 р. за таких обставин.

Так, апеляційним судом встановлено, що 01.08.2010 р. між сторонами у справі укладено договір поставки № 16 (далі Договір № 16), за умовами п. 1.1 якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця зерно кукурудзи врожаю 2010 р. (далі товар) в кількості 124 тонни 680 кілограм +/- 10% за вибором покупця, а покупець зобовязався прийняти і оплатити товар. Натомисть місцевим судом було помилково невірно зазначено товар, який відповідач зобов'язаний поставити за Договором № 16, а саме: насіння соняшнику замість зерно кукурудзи врожаю 2010 р.. Згадана описка має бути виправленою, адже змінює зміст зобов'язань відповідача по справі за Договором № 16.

Крім цього, 01.09.2010 р. між тими ж сторонами укладено договір поставки № 7 (далі Договір № 7), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 р. (далі товар) в кількості 356 тонн 856 кілограм +/- 10% за вибором покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар.Додатковими угодами № 1-13 до Договору № 7 визначено також товар - насіння соняшника врожаю 2010 р. Отже місцевим судом також невірно вказано товар, який відповідач зобов'язаний поставити за Договором № 7, а саме : зерно кукурудзи замість насіння соняшника врожаю 2010 р, наведене має бути виправлено, так як змінює зміст зобов'язань відповідача по справі за Договором № 7.

Щодо кількості поставленого за договорами поставки товару № 10 від 25.04.2009 р., № 1 від 23.10.2009 р., № 14 від 30.03.2010 р., № 16 від 01.08.2010 р., № 7 від 01.09.2010 р. апеляційний суд погоджується із висновками місцевого суду.

Як вище згадувалось, місцевим судом задоволено первісні позовні вимоги щодо стягнення за договорами поставки : № 1 від 23.10.2009 р. 53 884,03 грн. штрафу та 11 638,95 грн. пені; № 14 від 30.03.2010 р. 25 227,52 грн. штрафу та 5 449,15 грн. пені; № 16 від 01.08.2010 р. 209 277,68 грн. штрафу та 11 191,56 грн. пені; № 7 від 01.09.2010 р. 26 482,98 грн. штрафу та 5 720,32 грн. пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, штраф і пеня є формами одного й того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки, пеня застосовується у разі несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Сторони погодили, зокрема: в п. 7.1 Договорів поставки, що за недопоставку товару в строк на підставі п. 5.1. Договору, продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 100 % від вартості непоставленого товару на поточний рахунок останнього протягом десяти робочих днів після настання відповідної дати тощо. Одночасно п. 7.2 Договорів поставки сторони встановили, що за порушення строків поставки товару продавець сплачує штрафні санкції в розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

Таким чином апеляційний суд вважає. що за несвоєчасне виконання продавцем зобов'язань за вищезгаданих Договорами - недопоставку товару в певний строк передбачено подвійне стягнення неустойки в різних формах, що суперечить загальним принципам Цивільного законодавства - ч. 3 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 61 Конституції України.

Посилання місцевого суду в мотивувальній частині судового рішення на положення ст.ст. 6, 627 ЦК України й те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту тощо, на думку апеляційного суду є помилковими, адже згідно ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Тому апеляційний суд вважає підставним стягнення з відповідача за первісним позовом лише штрафів за несвоєчасну поставку товарів за Договорами, в стягненні пені на підставі п. 7.2 Договорів поставки судове рішення слід скасувати та в цій частині позову відмовити.

Так, апеляційним судом встановлено, що 25.04.2009 р. між сторонами укладено договір поставки № 10 (далі Договір № 10), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця зерно ячменю врожаю 2009 року (далі товар) у кількості 908 тонн 824 кілограми +/- 10% за вибором покупця, а покупець зобовязався прийняти і оплатити товар. Відповідно до п. 3.1. Договору № 10, ціна товару за Договором складає 566,67 грн. без ПДВ, сума ПДВ складає 113,33 грн., за умови, що якість товару відповідає встановленим п. 2.1. Договору вимогам. За погодженням сторін ціна може бути переглянутою, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору й є його невід»ємною частиною.

Договором № 10 (п. 3.2.) встановлено, що загальна сума по Договору складає 618000,00 гривень (з ПДВ). Згідно п. 5.1. цього Договору № продавець зобовязався поставити товар у повному обсязі в строк до 30.09.2009 р.. За недопоставку товару в строк продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 100% від вартості недопоставленого товару на поточний рахунок останнього протягом десяти робочих днів після настання відповідної дати та сплачує грошові кошти за непоставлений товар на поточний рахунок покупця у десятиденний термін від цієї дати (п. 7.1. Договору № 10).

01.08.2009 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 10, якою переглянули кількість поставки та ціну товару, виклали п. п. 1.1., 3.1. Договору в наступній редакції: "Продавець зобовязується передати у власність покупця зерно ячменю врожаю 2009 року у кількості 857 тонн 355 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар". "Ціна товару за Договором складає 607,73 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 121,55 грн., за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в п. 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невід'ємною частиною Договору".

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних відповідачем за первісним позовом частково поставлено товар за Договором № 10 в кількості 749 тонн 32 кг, отже недопоставлено - 108 тонн 035 кг. За наведених вище положень п. 7.1 Договору № 10 апеляційний суд вважає, що штраф становитиме 78 787,77 грн. (108 тонн 035 кг*729,28 грн.).

Разом з тим, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема: до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Апеляційний суд в врахуванням заяви відповідача за первісним позовом про застосування наслідків спливу спеціального строку позовної давності, а також обставин справи, зокрема: що строк позовної давності за Договором № 10 в частині вимог про стягнення штрафу за недопоставку товару в строк в розмірі 100% від вартості непоставленого товару сплинув до звернення позивача з позовом до суду, дійшов висновку про відмову в стягненні 78 787,77 грн. штрафу за Договором № 10. Наведене було враховано й місцевим судом при прийнятті рішення по суті спору.

30.03.2010 р. між сторонами укладено договір поставки № 1 (далі Договір № 1), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця зерно кукурудзи врожаю 2009 р. (далі товар) у кількості 350 тонн 795 кілограм +/- 10% за вибором покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар. Відповідно до п. 3.1. Договору № 1, ціна товару складає 916,67 грн. без ПДВ, сума ПДВ складає 183,33 грн., за умови, що якість товару відповідає встановленим п. 2.1. Договору вимогам. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору й є його невід»ємною частиною.

Договором № 1 (п. 3.2.) встановлено, що загальна сума за Договором складає 385 875,00 грн. (з ПДВ). Згідно п. 5.1. Договору № 1, продавець зобов'язався поставити товар у повному обсязі в строк до 12.12.2010 р.. За недопоставку товару в цей строк продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 100% від вартості недопоставленого товару на поточний рахунок останнього протягом десяти робочих днів після настання відповідної дати та сплачує грошові кошти за непоставлений товар на поточний рахунок покупця у десятиденний термін від цієї дати (п. 7.1. Договору № 1).

26.11.2009 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 1, якою переглянуто кількість поставки та ціну товару, викладено п. п. 1.1., 3.1. Договору в наступній редакції: "Продавець зобов'язується передати у власність покупця зерно кукурудзи врожаю 2009 року у кількості 543 тонн 486 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар". «Ціна товару за Договором складає 591,67 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 118,33 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невід'ємною частиною Договору".

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних відповідачем за первісним позовом частково поставлено товар за Договором № 1 в кількості 391 тонна 700 кг, отже недопоставлено 151 тонн 786 кг. Тому апеляційний суд вважає, що штраф за Договором № 1 становить 107 768,06 грн. (151 тонна 786 кг*710,00 грн.).

30.03.2010 між сторонами укладено договір поставки № 14 (далі Договір № 14), за умовами п. 1.1 якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця зерно кукурудзи врожаю 2010 р. (далі товар) у кількості 45 тонн 455 кілограм +/- 10% за вибором покупця, а покупець зобовязався прийняти і оплатити товар. Відповідно до п. 3.1. Договору № 14 ціна товару складає 916,67 грн. без ПДВ, сума ПДВ складає 183,33 грн., за умови, що якість товару відповідає встановленим п. 2.1. Договору вимогам. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору й є його невід»ємною частиною.

Договором № 14 (п. 3.2.) встановлено, що загальна сума за Договором складає 500 000,00 грн. (з ПДВ). Згідно п. 5.1. Договору № 14 продавець зобов'язався поставити товар у повному обсязі в строк до 05.10.2010 р.. За недопоставку товару в строк продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 100% від вартості недопоставленого товару на поточний рахунок останнього протягом десяти робочих днів після настання відповідної дати та сплачує грошові кошти за непоставлений товар на поточний рахунок покупця у десятиденний термін від цієї дати (п. 7.1. Договору № 14).

З матеріалів справи видно, що товар не поставлено відповідачем за первісним позовом у визначений Договором № 14 строк, наведене останнім не заперечувалось, фактично не поставлено товар в кількості 45 тонн 455 кілограм. Таким чином, на підставі п. 7.1 Договору № 14 апеляційний суд вважає, що штраф становить 50 000,5 грн. (45 тонн 455 кілограм *1100,00 грн.).

Як вище згадувалось, 01.08.2010 р. між сторонами укладено договір № 16 ( далі Договір № 16), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця позивача зерно кукурудзи врожаю 2010 року (далі товар) у кількості 124 тонни 680 кілограм +/- 10% за вибором покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 16 ціна товару складає 1215,05 грн. без ПДВ, сума ПДВ складає 243,01 грн., за умови, що якість товару відповідає встановленим п. 2.1. Договору вимогам. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору й є невід»ємною частиною.

Договором № 16 (п. 3.2.) встановлено, що загальна сума за Договором складає 181 790,98 грн. (з ПДВ). Згідно п. 5.1. Договору № 16 продавець зобов»язався поставити товар у повному обсязі в строк до 07.10.2010 р..

За недопоставку товару в строк продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 100% від вартості недопоставленого товару на поточний рахунок останнього протягом десяти робочих днів після настання відповідної дати та сплачує грошові кошти за непоставлений товар на поточний рахунок покупця в десятиденний термін від цієї дати (п. 7.1. Договору № 16).

29.11.2010 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 16, якою переглянули кількість поставки та ціну товару, виклали п.п. 1.1., 3.1., 3.2. Договору в наступній редакції: "Продавець зобов'язується передати у власність покупця зерно кукурудзи врожаю 2010 року у кількості 450 тонн 500 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар". "Ціна товару за Договором складає 902,78 грн. без ПДВ, сума ПДВ складає 180,55 грн., за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невід'ємною частиною Договору".

Разом з тим строк поставки товару за згаданою Додатковою угодою № 1 не змінено, тому апеляційним судом при визначенні штрафу не може бути враховано умови Додаткової угоди № 1 від 29.11.2010 р., адже строк поставки за Договором № 16 встановлено до 07.10.2010 р..

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних видно, що відповідачем за первісним позовом частково поставлено товар за Договором № 16 в кількості 64 тонни 140 кг й недопоставлено в строк 60 тонни 540 кг. З врахуванням п. 7.1 Договору № 16, апеляційний суд вважає, що штраф за цим Договором становить 88 270, 95 грн. (60 тонн 540 кг*1458,06 грн.).

01.09.2010 р. між сторонами укладено Договір № 7, за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року (далі товар) в кількості 356 тонн 856 кілограм +/- 10% за вибором покупця, а покупець зобовязався прийняти і оплатити товар. Відповідно до п. 3.1. Договору № 7 ціна товару за Договором складає 3 055,98 грн. без ПДВ, сума ПДВ складає 611,20 грн. за умови, що якість товару відповідає встановленим п. 2.1. Договору вимогам. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору й є його невід'ємною частиною.

Договором № 7 (п. 3.2.) встановлено, що загальна сума по Договору складає 1 308 655,00 грн. (з ПДВ). Згідно п. 5.1. Договору № 7 продавець зобов'язався поставити товар у повному обсязі в строк до 25.10.2010 р..

За недопоставку товару в строк продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 100% від вартості недопоставленого товару на поточний рахунок останнього протягом десяти робочих днів після настання відповідної дати та сплачує грошові кошти за непоставлений товар на поточний рахунок покупця у десятиденний термін від цієї дати (п. 7.1. Договору № 7).

Після укладення наявних в матеріалах справи Додаткових угод № 1-12 до Договору № 7, 11.10.2010 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 13 до Договору № 7, якою остаточно погоджено кількість поставки та ціну товару, зокрема: викладено п. п. 1.1., 3.1. Договору в наступній редакції: "Продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 343 тонни 656 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар". "Ціна товару за Договором складає 3204,00 грy/ без ПДВ, сума ПДВ складає 640,80 грн., за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невід'ємною частиною Договору".

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних видно, що відповідачем за первісним позовом частково поставлено товар за Договором № 7 в кількості 329 тонн 88 кг, недопоставлено в строк 13 тонн 776 кг. Враховуючи положення п. 7.1 Договору № 7 апеляційний суд вважає, що штраф за цим Договором становить 52 965,96 грн. (13 тонн 776 кг*3 844,8 грн.).

Разом з тим, приймаючи рішення господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України має право зменшувати в виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.

Ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання божника; майновий стан сторін, які беруть участь в зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на вищенаведені положення закону, з врахуванням відсутності доказів на підтвердження факту, що внаслідок порушення відповідачем за первісним позовом строків поставки товару позивачу за цим позовом завдано матеріальних збитків, апеляційний суд вважає, що співвідношення розміру штрафних санкцій до стягнення з відповідача за первісним позовом не є співрозмірними. Заслуговують на увагу з цього приводу й факти зобов'язання відповідача за первісним позовом виконати в натурі в повному обсязі Договори поставки, за якими заявлено до стягнення штрафи в розмірі 100 %, а також тяжкий фінансовий стан СФГ «Риск» й клопотання останнього про зменшення розміру штрафних санкцій. Тому місцевий та апеляційний суди дійшли висновку про необхідність зменшення штрафів за Договорами № 1, № 14, № 16, № 7 на 50 %. Таким чином, з відповідача за первісним позовом слід стягнути за Договором № 1 - 53 884,03 грн. штрафу, за Договором № 14 - 25 000,25 грн. штрафу, за Договором № 16 - 44 135, 48 грн. штрафу, за Договором № 7 - 26 482,98 грн. штрафу.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову про стягнення пені за Договорами поставки, а також штрафу за Договором № 14 в розмірі 227,27 грн., штрафу за Договором № 16 в розмірі 165 142, 2 грн. з прийняттям в цій частині нового - про відмову в позові повністю. В решті рішення слід залишити без змін. Відповідно апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Крім цього, як згадувалось вище, місцевим судом помилково зобов'язано відповідача за первісним позовом виконати у спосіб, визначений в Договорах та додаткових угодах до них, договірні зобов'язання в натурі на користь ТОВ «Манад», зокрема: поставити за Договором № 16 від 01.08.2010 р. 54 тонни 304 кг насіння соняшнику, за Договором № 7 - 13 тонн 776 кг зерна кукурудзи. Наведене має бути виправлено, адже призведе до виконання відповідачем непередбачених Договорами зобов'язань по поставці товару.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Риск» задовольнити частково, рішення господарського суду Київської області від 23.12.2011 р. по справі № 25/111-11- скасувати частково.

Прийняти в цій частині нове рішення : зобов'язати Селянське (фермерське) господарство "Риск" (07631, Київська область, Згурівський район, с. Турівка, вул. Тичини, 6, ідентифікаційний код 20623424) виконати у спосіб, визначений у договорах та додаткових угодах до них, договірні зобовязання в натурі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Манад" (м. Київ, вул. Щербакова 60б, кв. 88, ідентифікаційний код 32670436) : за договором поставки № 16 від 01.08.2010 р. здійснити поставку 54 тонн 304 кілограм зерна кукурудзи; за договором поставки № 7 від 01.09.2010 р. здійснити поставку 13 тонн 776 кілограм насіння соняшнику.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» до Селянського (фермерського) господарства «Риск» про стягнення штрафу : за договором поставки № 14 від 30.03.2010 р. в розмірі 227,27 грн.; за договором № 16 від 01.08.2010 р. в розмірі 165 142, 2 грн. відмовити повністю.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» до Селянського (фермерського) господарства «Риск» про стягнення пені : за договором поставки № 1 від 23.10.2009 р. в розмірі 11 638,95 грн.; за договором поставки № 14 від 30.03.2010 р. в розмірі 5 449,15 грн.; за договором № 16 від 01.08.2010 р. в розмірі 11 191,56 грн.; за договором поставки № 7 від 01.09.2010 р. в розмірі 5 720,32 грн. відмовити повністю.

В решті рішення господарського суду Київської області від 23.12.2011 р. по справі № 25/111-11 залишити без змін.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Риск» (07631, Київська область, Згурівський район, с. Турівка, вул. Тичини, 6, ідентифікаційний код 20623424) до Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Риск» (07631, Київська область, Згурівський район, с. Турівка, вул. Тичини, 6, ідентифікаційний код 20623424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» (м. Київ, вул. Щербакова 60б, кв. 88, ідентифікаційний код 32670436) 7 523 (сім тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 49 коп. державного мита, 74 (сімдесят чотири) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» (м. Київ, вул. Щербакова 60б, кв. 88, ідентифікаційний код 32670436) на користь Селянського (фермерського) господарства «Риск» (07631, Київська область, Згурівський район, с. Турівка, вул. Тичини, 6, ідентифікаційний код 20623424) 1 068 (одна тисяча шістдесят вісім) грн. 57 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 25/111-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Сітайло Л.Г.

Алданова С.О.

21.05.12 (відправлено)