Рішення № 24172023, 17.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 5023/1629/12

вх. № 1629/12

Суддя господарського суду Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Ямщикова М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 2198 від 16.08.2011р.;

відповідач - не з'явився

розглянувши справу за позовом ПП "Компанія "Надежда", смт. Машівка

до ТОВ компанія "Актив - Оіл", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 147 754,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Надежда", м. Полтава звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Оіл", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 147754,50 грн., з яких: 99 579,94 грн. - сума основного боргу, 24 894,98 грн. - штраф, 7738,59 грн. - пеня, 15 540,99 грн. - 30 % річних та просить покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог, позивача посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 224/Г про постачання скрапленого газу від 25.05.2011р.

Ухвалою господарського суду від 05 квітня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.04.2012р. о 16:20 год.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду № 325 від 25.04.2012р. у зв'язку з відпусткою судді Потапенко В.І. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5023/1629/12.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області 25.04.2012р. справу призначено для розгляду судді Пономаренко Т.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 квітня 2012 року розгляд справи відкладався до 17 травня 2012 року о 10:15 год. у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконанням вимог ухвали суду щодо подання витребуваних судом документів.

У призначеному 17.05.2012р. судовому засіданні представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав пояснення (вх. №10188), які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, при причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вх. №1712) станом на 28.04.2012 року, в якому зазначено місцезнаходження відповідача -61123, м. Харків, вул. Сумська, 126, літ. "5-А". Саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене суд вважає, що відповідач - ТОВ Компанія «Актив-Оіл» належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року №475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів, покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

25.05.2011 р. між позивачем - Приватним підприємством "Компанія "Надежда" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанією "Актив-Оіл" (покупець) було укладено договір постачання скрапленого газу № 224/Г, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупця скраплений вуглеводневий газ марки СПБТ ДСТУ 4047-2001 (товар), а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 2.2. договору, покупець оплачує товар за ціною та на умовах, встановлених постачальником в додаткових угодах до даного договору. В разі проведення поставки товару, не підписавши додаткової угоди у встановлений строк на дану партію товару, покупець зобов'язаний провести розрахунок на протязі двох банківських днів з дати отримання товару.

Відповідно до п. 2.3. договору, ціна товару за 1 тонну визначається за даними прайс-листа ПП "Компанія "Надежда".

Пунктом 4.3. договору сторонами була встановлена відповідальність за порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатками до нього у вигляді сплати покупцем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Відповідно до п. 4.4. договору, у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості протягом п'яти робочих днів з дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

Відповідно до п. 4.4. договору, у разі прострочення покупцем терміну здійснення взаєморозрахунку, передбаченого договором або додатковою угодою до договору, покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами.

Протягом дії договору постачальник відвантажував покупцю товар, про що між сторонами за договором укладалися відповідні додаткові угоди на кожну окрему партію товару, якими були визначені умови оплати (а.с.23-25).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки скрапленого газу за вказаним вище договором підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № ТП0021860 від 30.08.2011р.; № ТП0023589 від 06.09.2011р.; №ТП0023591 від 07.09.2011р.

На дату подання позовної заяви до господарського суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 99 579,94 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання скрапленого газу №224/Г від 25.05.2011р., зокрема:

- додаткової угоди №ТП0021860 від 30.08.2011р. на постачання товару на суму 24816,00 грн.;

- додаткової угоди №ТП0023589 від 06.09.2011р. на постачання товару на суму 45792,00 грн.;

- додаткової угоди №ТП0023591 від 07.09.2011р. на постачання товару на суму 37723,00 грн.

16.02.2012р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (вих. №330) та вимога про сплату заборгованості (вих. №330/1) з пропозицією перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборгованість за договором постачання скрапленого газу з урахуванням штрафу.

Відповіді на претензію на адресу позивача від відповідача не надходило.

Таким чином, станом на 26.03.2012р., відповідно до розрахунку суми заборгованості з урахуванням пені, інфляційних, 3 % річних та штрафу, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання по договору постачання скрапленого газу №224/Г від 25.05.2011р., відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 147 754,50 грн.

Станом на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 99 579,94 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.. ст.. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення внесення платежів за договором поставки позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 26.03.2012р. склала 7 738,59 грн., що підтверджується розрахунком суми пені, який міститься в матеріалах справи (а.с. 38-51).

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 7 738,59 грн. та штраф у розмірі 24 894,99 грн. підлягають стягненню на користь позивача.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 15 540,99 грн. нарахованих згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом (а.с. 38-51).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6,8,19,55,124,129 Конституції України, статтями 1,4,12,32,33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 6,11,15,16,509,525,526,530,546,548,551, 598,610-612,625,627,628,629,638,692 Цивільного кодексу України, статтями 188,193, 198,232,265 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Актив-Оіл" (61123, м. Харків, вул. Сумська, 126, літ. "5-А", р/р №2600782907 в "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31436558) на користь Приватного підприємства "Компанія "Надежда" (39400, Полтавська область, смт. Машівка, вул. Леніна, 130, р/р №2600530397102 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро" м. Дніпропетровськ, МФО 305749, код ЄДРПОУ 22519085) 99579,94 грн. - суму основного боргу; 24894,98 грн. - суму штрафу; 7738,59 грн. - пеню; 15540,99 грн. - 30% річних; 2955,09 грн. - суму судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 18.05.2012р.

Суддя Пономаренко Т.О.

справа №5023/1629/12