Рішення № 24171256, 08.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/3856-2012 08.05.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-1»ДоТовариства з обмежено відповідальністю «Українські Аграрні Інвестиції»Простягнення заборгованості, Суддя Ониськів О.М.

Представники: від позивача:ОСОБА_1, - представник за довіреністю, від відповідача:ОСОБА_2, - представник за довіреністю.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-1»надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Аграрні Інвестиції»про стягнення за договором транспортного перевезення від 04.02.2011 № 00018С 241.228,00 грн. основного боргу, пені в розмірі 18.995,95 грн., 12.061,40 грн. інфляційних втрат, 29.637,08 грн. 10% річних, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 29.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/3856-2012 та призначено до розгляду на 17.04.2012.

Ухвалами суду від 17.04.2012 та 26.04.2012 розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові документи.

До господарського суду 17.04.2012 від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 241.228, 00 грн., у зв'язку з його погашенням відповідачем після порушення провадження у даній справі.

Представник відповідача у судових засіданнях та у відзиві на позовну заяву просила припинити провадження у справі в частині основного зобов'язання у зв'язку з його погашенням та заперечувала проти задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення пені, інфляційних втрат і 10% річних з відповідача.

До Господарського суду міста Києва 23.04.2012 позивачем було подано новий розрахунок ціни позову, згідно з яким позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 11.295,27 грн., 1.688,60 грн. інфляційних втрат, 7.364,80 грн. 10% річних, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В судовому засіданні 08.05.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-1»(далі -позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські Аграрні Інвестиції»(далі -відповідач, замовник) 04.02.2011 було укладено договір транспортного перевезення № 00018С (далі -Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по перевезенню вантажу, а відповідач зобов'язався оплатити вказані послуги на умовах, визначених у даному договорі. Також між позивачем та відповідачем були укладені додатки до Договору № 00018С, а саме додаток № 1 від 04.02.2011, додаток № 4 від 04.02.2011 та додаток № 5 від 12.05.2011, які є невід'ємною частиною такого договору.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що оплата наданих перевізником послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника протягом 2 днів після виконання перевезення. Датою виконання перевезення є дата підписання акту виконаних робіт. У випадку відсутності акту виконаних робіт з будь-яких причин, датою виконання перевезення вважається дата виконання послуг з перевезення, що зазначена в будь-якому іншому документі, що може підтвердити факт надання послуги.

Відповідно до п. 3.3 Договору достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення перевізником та відповідно прийняття її замовником є або підписаний сторонами акт виконаних робіт, або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим Договором.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір перевезення вантажу. Сторони досягли згоди за усіма суттєвими умовами договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийому виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 908, 909, 916, 919 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом взято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, позивачем виконані взяті на себе зобов'язання згідно Договору належним чином, що підтверджується підписаними обома сторонами актами про надання послуг № ТС 8989 від 29.12.2011 на суму 241.228,00 грн. та № ТС 99182 від 31.12.2011 на суму 107.011,60 грн.

Відтак, перевізник надав послуги замовнику на загальну суму 348.239,60 грн.

Проте відповідач в порушення умов п. 3.2 Договору здійснив лише часткову оплату наданих послуг в сумі 107.011,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 581 та банківською випискою № 6 від 12.01.2012 (копія міститься в матеріалах справи).

В силу ст. 599 ЦК України, ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено в ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Стаття 919 ЦК України зазначає, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).

Як уже зазначалося вище, позивач свої зобов'язання згідно з умовами Договору виконав належним чином на загальну суму 348.239,60 грн., в той час як відповідач виконав свої зобов'язання частково, оплативши надані послуги лише на суму 107.011,60 грн., що призвело на момент звернення до суду до заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 241.228,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання зазначених положень Договору між позивачем та відповідачем були підписані акти здавання-приймання виконаних робіт № 8989 від 29.12.2011 та № 99182 від 31.12.2011 на загальну суму 348.239,60 грн. та виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату виконаних позивачем робіт. Суд враховує, що наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання виконаних робіт відповідачем підписані без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт відповідачем без претензій щодо їх якості, об'ємів та вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати протягом 2 днів з моменту підписання вказаних актів (п. 3.2 Договору).

До Господарського суду міста Києва 17.04.2012 від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 241.228, 00 грн., у зв'язку з його погашенням відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 1940 від 29.03.2012.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011№ 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції") господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі № 5011-68/3558-2012 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 241.228,00 грн.

Крім того 23.04.2012 до суду від позивача надійшов новий розрахунок ціни позову, згідно з яким, позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на свою користь лише пеню у розмірі 11.295,27 грн., 1.688,60 грн. інфляційних втрат, 7.364,80 грн. 10% річних та просив відшкодування витрати по сплаті судового збору в розмірі 6.038,45 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розділом 4 Договору визначена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору. Пункт 4.1 зазначає, що у випадку порушення сторонами своїх зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки завдані такими діями включаючи неустойку.

Згідно з п. 4.2 при несвоєчасній оплаті послуг перевізника замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.

Пунктом 2 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних суд визнає обґрунтованими враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт перед позивачем не виконав, що не заперечується самим відповідачем - сума основного боргу останнім визнана та згідно платіжного доручення № 1940 від 29 березня 2012 оплачена.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо необґрунтованості нарахування позивачем штрафних санкцій з 03 січня 2011 року а не з 03 січня 2012 року, судом до уваги не беруться, оскільки згідно нового розрахунку штрафних санкцій, наданого позивачем 23.04.2012 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, останній зменшив розмір штрафних санкцій вказавши, що обов'язок по оплаті за Договором, виник у відповідача з 03.01.2012 у зв'язку з чим позивач нарахував штрафні санкції саме з цієї дати.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені в розмірі 11.295,27 грн. та 10 % річних в розмірі 7.364,80 грн., за період з 03.01.2012 по 18.04.2012 суд вважає його помилковим, виходячи з наступного.

Враховуючи те, що основний борг в сумі 241.228, 00 грн., було погашено відповідачем 29.03.2012, що підтверджується платіжним дорученням № 1940 від 29.03.2012, період прострочення зобов'язань за Договором зі сторони відповідача має закінчуватися днем виконання відповідачем зобов'язання по оплаті, тобто 29.03.2012, а не 18.04.2012, як було визначено у новому розрахунку ціни позову наданому позивачем.

Відтак в цій частині суд задовольняє позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача пеню в розмірі 9.318,00 грн. та 10 % річних у розмірі 6.042,27 грн.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині, щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1.688,60 грн. грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема сплата судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

В зв'язку з наведеним вище, та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 5011-68/3856-2012 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Аграрні Інвестиції» суму основного боргу в розмірі 241.228,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Аграрні Інвестиції»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28, код ЄДРПОУ 33558346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-1»(81118, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани, код ЄДРПОУ 32602104) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, пеню у розмірі 9.318 (дев'ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1.688 (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн. 60 коп., десять відсотків річних у розмірі 6.042 (шість тисяч сорок дві) грн. 27 коп., та витрати по сплаті судового збору в сумі 5.962 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 36 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.05.2012.

Суддя Ониськів О.М.