Рішення № 24171219, 15.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/5126-2012 15.05.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна

страхова компанія «Оранта»

про стягнення 7883,60 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 7883,60 грн. матеріальних збитків заподіяних внаслідок ДТП, в порядку регресу.

Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ 14.05.12р. надійшла відповідь.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, ніяких заяв, клопотань до суду не подали та не надіслали.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54

Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

29.09.10р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів серії ДКТЗ А № 0175483.

Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу -автомобіля «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_2.

18.02.11р. в м. Сімферополі на вул. Толстого, 24 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «Черрі», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2

Відповідно до Постанови Залізничного районного суду м. Сімферополь від 17.03.11р., ДТП сталося в результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП.

За умовами договору позивач виплатив потерпілому суму страхового відшкодування , що підтверджується доданими документами, а саме платіжним дорученням № 13417 від 13.04.11р.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 119-1 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ( у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ВАТ НАСК «Оранта»за полісом № ВЕ/1507036 в якому франшиза становить 510,00 грн., сума страхового відшкодування становить 7883,60 -510,00 = 7373,60 грн.

За таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(м. Київ, проспект Перемоги, 65; код ЄДРПОУ 30115243) 7373 (сім тисяч триста сімдесят три) грн. 60 коп. -суму страхового відшкодування та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -суму судового збору.

В решті вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 15.05.12р.