Ухвала суду № 24171206, 26.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 47/195 26.04.12

За скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»

про зобов'язання відділу Державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м.Києві скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника

в справі № 47/195

За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

До Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»

Про стягнення заборгованості в сумі 378 436,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від скаржника ОСОБА_2

від ФОП ОСОБА_1 - не з'явився

від відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по договору в сумі 337 520,00 грн., 26 951, 00 грн. інфляційних втрат, 7 813,00 грн. -3% річних, 6 152,00 грн. пені, а також відшкодування судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 у позові було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2011 скасовано, та прийнято нове, яким позов задоволено.

В свою чергу, згідно даних діловодства Господарського суду міста Києва, 21.02.2012 справа № 47/195 була скерована на запит до Київського апеляційного господарського суду для подальшого скерування справи до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги.

13.03.2012 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга ПАТ «СК «Енергополіс»в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м.Києві, в якій останній просив суд зобов'язати відділ ДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження № 31388301, 31388237 та 31386735, а також постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 31388301).

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 2 ст. 121-2 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 скаргу ПАТ «СК «Енергополіс»було призначено до розгляду на 26.04.2012.

В судовому засіданні 26.04.2012 представник скаржника вимоги заявленої скарги підтримав у повному обсязі, просив суд скаргу задовольнити. В обґрунтування заявленої скарги скаржник, посилаючись на ст. 6, 18, 25 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що дії державного виконавця відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві є незаконні, оскільки при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника на виконання наказу № 47/195, в якому боржником вказано - Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс", код ЄДРПОУ -190316893, місцезнаходження: м. Київ, проспект Перемоги, 4, державний виконавець Шкарпітко В.А. в постановах про відкриття виконавчого провадження № 31388301, № 31388237 та № 31386735 взагалі не вказав код ЄДРПОУ боржника, а в постанові про арешт майна боржника ВП № 31388301 вказано наступний код ЄДРПОУ -19031693, а відтак, на думку скаржника, державний виконавець відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві самовільно змінив код ЄДРПОУ. Серед іншого, скаржник наголошує на тому, що в постановах про відкриття виконавчого провадження № 31388301, № 31388237 та № 31386735 та в постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 31388301) зазначено наступне найменування боржника -Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс", однак повне найменування боржника -Приватного акціонерного товариства " Страхова компанія "Енергополіс", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 314031. Зокрема, посилаючись на ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження"скаржник вказує на те, що місцезнаходження боржника є: 02192, м. Київ, Дарницький бульвар, 8, а тому виконання наказу № 47/195 повинно проводитися у відділі ДВС Дніпровського РУЮ у м.Києві, однак державний виконавець Шкарпітко В.А., порушуючи вимоги ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" відкрив виконавче провадження на виконання наказу № 47/195.

ФОП ОСОБА_1 представників в судове засіданні 26.04.2012 -не направив, причин неявки представника суду не повідомив, але його неявка згідно ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України не є перешкодою для розгляду судом відповідної скарги.

Відділ ДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві через канцелярію суду подав письмові пояснення по суті заявленої скарги, в яких наголошував на тому, що підстави для скасування постанов про відкриття виконавчого провадження № 31388301, 31388237 та 31386735, а також постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 31388301) -відсутні, адже державний виконавець при їх винесенні діяв згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження»та визначеної вказаним законом компетенції.

Дослідивши подану скаргу, додані до неї документи, Господарський суд міста Києва встановив наступні обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у позові ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «СК «Енергополіс»про стягнення заборгованості за надані послуги по договору в сумі 337 520,00 грн., 26 951, 00 грн. інфляційних втрат, 7 813,00 грн. -3% річних, 6 152,00 грн. пені -відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 - скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 31.01.2012 було видано відповідні накази від 15.02.2012, а саме: про стягнення 378 436,00 грн., 4 020,36 грн. та стягнення 1 892,18 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду міста Києва від 23.03.2012 касаційну скаргу ПАТ «СК «Енергополіс»на постанову КАГС від 31.01.2012 в справі № 47/195 повернуто скаржнику.

27.02.2012 державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Шкарпітко В.А. було винесено три постанови про відкриття виконавчого провадження № 31388301 (стягнення боргу в розмірі 378 436,00 грн.), № 31388237 (стягнення боргу в розмірі 4020,36 грн.) та № 31386735 (стягнення боргу в розмірі 1892,18 грн.) та Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 31388301).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (в редакції, яка діє з 09.03.2011) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до п. 1, 2 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (із змінами і доповненнями в редакції, яка набрала чинності з 09.03.2011), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (із змінами і доповненнями), встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі наказів господарських судів.

Згідно п. 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (із змінами і доповненнями), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Ч. 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Ч. 1, 2, 3 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (із змінами і доповненнями), виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій. Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та укладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Пунктами 1 та 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (із змінами і доповненнями), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що державний виконавець при надходженні до нього на виконання від стягувача виконавчих документів -наказів від 15.02.2012, а саме: про стягнення 378 436,00 грн., 4 020,36 грн. та стягнення 1 892,18 грн., на підставі п. 1 та 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (із змінами і доповненнями) правомірно своїми постановами відкрив виконавче провадження постановами від 27.02.2012 № 31388301 (стягнення боргу в розмірі 378 436,00 грн.), № 31388237 (стягнення боргу в розмірі 4020,36 грн.) та № 31386735 (стягнення боргу в розмірі 1892,18 грн.) та виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 31388301), оскільки вчинення вказаних дій є обов'язком державного виконавця згідно вимог вказаного Закону.

Також, суд зазначає, що Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (із змінами і доповненнями) не встановлено підставу поверненян виконавчих документів з мотивів наявності у них описок, оскільки відповідна описка може бути виправлена у встановленому законом порядку і її наявність жодним чином не скасовує обов'язку державного виконавця відкрити виконавче провадження з виконання наказів, оформлених у відповідності до ч. 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»(із змінами і доповненнями), а також винести постанову про арешт майна боржника та заборони на його відчуження.

Відповідно до п. 7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу і за результатами розгляду скарги господарським судом виноситься ухвала, в якій господарський суд, якщо визнає доводи скаржника неправомірними, скаргу - відхиляє.

З огляду на викладене, суд визнає доводи скаржника у заявленій скарзі неправомірними та недоведеними, внаслідок чого заявлена скарга відхиляється.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121-1, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати доводи скаржника -неправомірними.

2. Скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»про зобов'язати відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві вчинити дії - відхилити.

Суддя С.Р. Станік