Рішення № 24171056, 19.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-65/1844-2012 19.04.12

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА", м. Київ

про стягнення 45 697,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 470/2-5 від 28.11.2011 р.від відповідача :ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 2 від 01.01.2012 р.

встановив :

До господарського суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 45 697,35 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в результаті незаконного заволодіння транспортним засобом, який був застрахований у відповідача на підставі договору добровільного страхування від 29.04.2009, сталася дорожня -транспортна пригода, в якій було пошкоджено застрахований транспортний засіб та завдано збитків на загальну суму 45 697,35 грн. З настанням вказаних обставин, у відповідача виник обов'язок здійснити позивачу виплату страхової суми (страхового відшкодування). Позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою про виплату страхової суми, однак вимоги позивача були відхилені відповідачем.

Посилаючись на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 р., постанову Вищого господарського суду України від 05.09.2011 р. по справі № 28/384-10-56/10 та ст. 990 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що за наявності факту настання страхового випадку та матеріальних збитків, понесених відповідачем на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу у відповідача виник обов'язок щодо виплати страхового відшкодування.

У позові Комунальне підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" суму страхового відшкодування у розмірі 45 697,35 грн.

У судовому засіданні 19.04.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що позивачем не узгоджено із страховиком вибір ремонтного підприємства для проведення відновлювального ремонту, а також зазначив, що КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради є неналежним позивачем по справі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. по справі № 28/384-10-56/10, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2011 р., встановлено, що 24.01.2010 р. у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Хонда Цивік", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та викраденого транспортного засобу - автомобіля Infiniti М35, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08.06.2010 року, який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння транспортним засобом Infiniti М35, держ.номер НОМЕР_2, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило значну матеріальну шкоду).

Цим же рішенням встановлено, що згідно договору добровільного страхування наземного транспорту від 29.04.2009 р. № 205.0014126, укладеного Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста", застраховано автомобіль Infiniti М35, номер кузову НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, страхувальником по договору є Комунальне підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради, строк дії договору до 24 год.00 хв. 29.04.2010 року.

У зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті вищевказаних подій, 24.01.2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку по договору страхування.

01.04.2010 року Приватним підприємцем ОСОБА_4 на замовлення позивача, проведено ремонт автомобіля Infiniti М35, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на загальну суму 47 258,20 грн., про що свідчить акт виконаних робіт від 01.04.2010 р. В підтвердження здійснення позивачем оплати виконаних Приватним підприємцем ОСОБА_4 ремонтних робіт, позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень, а саме від 09.02.2010 р. на загальну суму 28 928,00 грн. та від 19.04.2010 р. на загальну суму 20 330,20 грн.

03.04.2010 відповідач листом № 991 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування пославшись на п.п. 3.1.6 та п.п. 8.1.7 Програми страхування.

Крім того, вищевказаним рішенням господарського суду міста Києва встановлено, що зазначена в ньому подія є страховим випадком, однак у задоволенні позовних вимог було позивачу було відмовлено, оскільки він не звернувся до відповідача із регресною вимогою про виплату страхового відшкодування, а тому суд вважав, що права позивача порушені не були.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, судовим рішенням був встановлений факт настання страхового випадку, у зв'язку з чим суд у даному провадженні повторно не з'ясовує ці обставини, оскільки вони вважаються доведеними.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що 12.10.2011 р. позивач звернувся до відповідача, як страховика із регресною вимогою за вих. № 407/2-5 від 12.10.2011 р. про сплату страхового відшкодування на суму 45 697,35 грн. Вказана заява була отримана відповідачем 01.11.2011 р.

Листом № 2545 від 30.11.2011 р. відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на порушення страхувальником умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 205.0014126 від 29.04.2009 р.

Суд вважає зазначену відмову позивача неправомірною з огляду на таке.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 7.4 загальної частини договору № 205.0014126 страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування і складає страховий акт (аварійний сертифікат) протягом 15 робочих днів з дня отримання страховиком всіх, належним чином оформлених документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розміру збитку. У випадку прийняття рішення про відмову або про відстрочення у виплаті страхового відшкодування, таке рішення повідомляється страхувальнику в письмовій формі із обґрунтуванням причин відмови протягом 10 (робочих днів) з дня його прийняття.

Виплата страхового відшкодування здійснюється не пізніше 10 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (п. 7.5 загальної частини договору).

Підпунктом 7.7.1 загальної частини договору передбачено, що здійснення виплат страхового відшкодування проводиться, зокрема шляхом виплати грошових коштів страхувальнику (вигодонабувачу) на підставі оцінки страховика або спеціаліста -автотоварознавця експертної установи чи організації на підставі документів ремонтного підприємства (рахунок або калькуляція), за умови надання страхувальником (вигодонабувачем) платіжних документів, що підтверджують здійснення відновлювального ремонту застрахованого ТЗ.

Отже, сторони в умовах договору погодили можливість здійснення виплати страхового відшкодування шляхом перерахування коштів страхувальнику у випадку, здійснення ним відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу за умови надання необхідних документів. Строк виконання зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування пов'язаний з фактом прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування, надання позивачем відповідачу платіжних документів, що підтверджують здійснення відновлювального ремонту застрахованого ТЗ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зробив відновлювальний ремонт автомобіля Infiniti М35, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на загальну суму 47 258,20 грн., в підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи копію калькуляції від 27.01.2010 № 39, складену Приватним підприємцем ОСОБА_5, відповідно до якої вартість ремонту становить 47 919,00 грн., акту виконаних робіт від 01.04.2010 р. на суму 47 258,20 грн. та платіжних доручень від 09.02.2010 р. на загальну суму 28 928,00 грн. та від 19.04.2010 р. на загальну суму 20 330,20 грн.

Дослідивши наявні платіжні доручення, суд приходить до висновку, що останні є належними доказами перерахування коштів.

Таким чином, суд встановив, що у зв'язку з настанням страхового випадку, позивач набув право звернення до відповідача із вимогою про виплату страхового відшкодування відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування".

При цьому позивач просить стягнути з відповідача страхову виплату в розмірі 45 697,35 грн.

Вирішуючи питання про суму страхового відшкодування суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 16-17 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, компанією "Декра Експерт", на замовлення відповідача, складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого автомобілю Infiniti М35, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за результатами якого розмір відновлювального ремонту складає 45 697,35 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що при розгляді справи № 28/384-10-56/10 була проведена судова автотоварознавча експертиза КТЗ № 2655-10 від 17.12.2010 р., згідно висновку якої вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Infiniti державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті пошкодження при ДТП, яка сталася 24.01.2010 року, склала 34 103,04 грн.

Вказаний висновок експерта суд приймає в якості належного та допустимого доказу для вирішення даної справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля складає саме 34 103,04 грн.

Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № 205.0014126 від 29.04.2009 р., а саме пунктом 12, передбачено безумовну франшизу в розмірі 0% у випадку пошкодження транспортного засобу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині виплати страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 34 103,04 грн.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради є неналежним позивачем по справі, оскільки вигодонабувачем за договором є ВАТ "Мегабанк" і саме він може звернутись за захистом порушеного права.

Згідно ч. 2. ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Також частиною 4 ст. 3 Закону України "Про страхування" визначено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Вказані норми законодавства надають право сторонам договору страхування на власний розсуд у договорі визначати третю особу (вигодонабувача) та порядок і умови отримання вигодонабувачем страхового відшкодування.

Пунктом 7.8 Програми добровільного страхування наземного транспорту "Наста-Мобіль", яка є невід'ємною частиною вищевказаного договору страхування, визначено: "За письмовою заявою Стархувальника страхове відшкодування може бути виплачено Вигодонабувачу, вказаному в договорі страхування, в тій формі яка буде погоджена з Вигодонабувачем".

Отже, в договорі страхування № 205.0014126 від 29.04.2009 р. сторони узгодили, що страховик може сплатити суму страхового відшкодування вигодонабувачу (ВАТ "Мегабанк") лише за письмовою заявою страхувальника (КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради), а тому отримання у ВАТ "Мегабанк" відмови від права на страхове відшкодування на його користь, не є обов'язковим.

Таким чином, КП "Управління контролю за благоустроєм міста Дніпропетровська" Дніпропетровської міської ради є належним позивачем по справі, а доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Щодо тверджень відповідача про необхідність припинити провадження у справі з тих підстав, що даний спір між сторонами вже був вирішений у справі № 28/384-10-56/10, суд зазначає, що підстави для звернення до суду з даним позовом, позивач визначає інші від підстав у справі № 28/384-10-56/10 та вони є різними.

Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Оскільки підстави даного позову є відмінними від підстав у справі № 28/384-10-56/10, стаття 80 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не може бути застосована судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" про стягнення 45 697,35 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 2, ідентифікаційний код 35893575) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради (49005, м. Дніпропетровськ, пр.-т Гагаріна, 13/15, ідентифікаційний код 33612019) страхове відшкодування в сумі 34 103 (тридцять чотири тисячі сто три) грн. 04 коп.

В іншій частині позову -відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 2, ідентифікаційний код 35893575) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради (49005, м. Дніпропетровськ, пр.-т Гагаріна, 13/15, ідентифікаційний код 33612019) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 201 (одну тисячу двісті одну) грн. 14 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 19 квітня 2012 р.

Повний текст рішення підписаний 25 квітня 2012 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна