Рішення № 24170701, 21.05.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.12р. Справа № 8/5005/2329/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово", (с. Скворцово, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд", (м. Новомосковськ)

про стягнення заборгованості за договором постачання № 450675-КР у загальному розмірі 208 136,62 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 01/04/12 від 01.04.12р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором постачання № 450675-КР у загальному розмірі 208 136,62 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 187 785,40 грн. - основний борг, 14 731,02 грн. - пеня, 943,57 грн. - інфляційні втрати, 4 676,63 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором постачання № 450675-КР від 15.12.2010р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач тричі у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання згідно поштовим повідомленням, які знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово", як постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд", як покупець, було укладено договір постачання № 450675-КР, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар в строк, обумовлений даним договором, відповідно замовлення покупця, який є невід'ємною частиною договору (далі-додаток № 3 "Замовлення товару", а покупець прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 до договору "Додаткові умови", які є невід'ємною частиною договору (надалі-додаток № 4 "Додаткові умови").

Асортимент та ціна товару обумовлюються в специфікаціях доданих до договору. Специфікація підтверджується сторонами у встановленій формі (додаток № 1 "Специфікація"), яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору).

Позивач стверджує, що згідно з умовами договору, постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 307 212, 65 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору, сума договору визначається загальною сумою товарних накладних протягом строку дії цього договору.

Згідно додаткових умов даного договору оплата товару проводиться протягом 30 календарних днів зі дня отримання товару покупцем.

Відповідач частково оплатив отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями. Остання оплата покупцем була здійснена 06.06.11р. у розмірі 25 000.00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що заборгованість за поставлену продукцію з 02.05.11р. по 12.02.12р. складає у загальному розмірі 187 785.40 грн. Ці поставки підтверджуються товарними накладними, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, сума непогашеної заборгованості покупця перед постачальником по договору поставки від 15.12.10р. станом на 28.02.12р. складає у розмірі 187 785.40 грн.

Позивач неодноразово направляв претензії відповідачу, а саме: 02.03.2011р. листом за № 167 та 03.08.2011 року листом за № 587, з вимогою оплатити отриману продукцію по договору № 450675-КР від 15.12.2010р. у розмірі 187 785.40 грн.

Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

На момент розгляду справи відповідач доказів погашення суми заборгованості у розмірі 187 785.40 грн. не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 187 785.40 грн.

Згідно п. 8.9 договору, у зв'язку з прострочкою оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 8.9. договору позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язань пеню у сумі 14 731,02 грн., згідно розрахунку заборгованості станом на 28.02.12р., який знаходиться в матеріалах справи (а.с. 22, 23).

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у сумі 14 731,02 грн., слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Позивач розрахував та заявив до стягнення інфляційні втрати у сумі 943.57 грн. та 3% річних у сумі 4 676.63 грн., згідно розрахунку, який наданий позивачем та знаходиться в матеріалах справи (а.с. 22, 23).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних не відповідають вимогам чинного законодавства.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 109,29 грн. та 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 2 851,17 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

Викладене є підставою для частково задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 2А; р/р 2600231556101 ФАБ "Південний" м. Київ, МФО 320917, ІПН 352503026584, код ОКПО 35250305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово" (97544, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Скворцове, пров. Персиковий, буд. 2; р/р 26002500045055 в центральному відділенні ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ Банк" в м. Сімферополі, МФО 300614, ІПН 345825701240, код ЄДРПОУ 34582572) - 187 785 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 40 коп. основного боргу, 14 731 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 02 коп. пені, 109 (сто дев'ять) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 2 851 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят одна) грн. 17 коп. 3% річних, 4 109 (чотири тисячі сто дев'ять) грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.Ю. Дубінін

Повне рішення складено 21.05.12р.