Рішення № 24170518, 14.05.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 травня 2012 р.

Справа 10/7/2012/5003

за позовом:Прокурора Заводського району м. Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Л. Чайкіної,56) в інтересх держави, орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) (позивач 1) та Запоріжського державного підприємства "Кремнійполімер" (позивач 2) (м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7)

до:Державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод" ЄДРПОУ 05459176 (Вінницька область, смт. Чечельник, вул. 50-річчя СРСР, 17)

про стягнення 161141,7 грн.

Головуючий суддя Даценко М.В.

Cекретар судового засідання Паламарчук А.В.

Представники

не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод" на користь Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"161 141, 7 грн. з яких 84 000 грн. основна сума заборгованості, 70 224 грн. пеня, 4 032 грн. інфляційні нарахування, 2 885, 7 три відсотки річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до умов договору від 22.04.2010 р. № 22.04.10/1- ЭАФ/78-КП відповідач - ДП "Чечельницький спиртовий завод" зобовязався поставити позивачу - ЗДП "Кремнійполімер" 3000 дал головної фракції етилового спирту за ціною 28 грн. за 1 дал на загальну суму 84 000 грн.. За умовами договору форма оплати - 100 відсоткова передоплата.

На виконання умов договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку, позивач здійснив повну оплату вартості спирту на загальну суму 84 000 грн.. Однак відповідачем умови договору в частині поставки 3000 дал головної фракції етилового спирту не виконано.

Відповідачем вимоги суду викладені в ухвалах від 03.03.2012 р., від 29.03.2012 р., від 26.04.2012 р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові та доказів в підтвердження чи спростування позовних вимог не виконано. Явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Слід зазначити, що відповідач повідомлений про час, дату та місце судового засідання завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалам справи.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 цього Кодексу.

26.04.2012 р. представником позивача - Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" подано пояснення по справі, в якому останній зазначає, що підтримує позовні вимоги щодо необхідності стягнення з ДП "Чечельницький спиртовий завод" 84 000 грн. перерахованих за договором. Окрім того, позивач вказує, що розмір пені становить 30 744 грн., 3 % річних - 2 251 грн. та інфляційні витрати - 1165 грн..

Враховуючи, що прокурором та позивачами не надано обопільно підписаної заяви, передбаченої приписами ст. 22 ГПК України, зокрема про зменшення розміру позовних вимог, подані розрахунки не беруться судом до уваги.

Перевіривши доводи прокурора та позивачів поданими доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

22.04.2010 р. між Запорізьким державним підприємством "Кремнійполімер" (ІІ позивач, за договором Покупець) та Державним підприємством "Чечельницький спиртовий завод" (відповідач, за договором Постачальник) укладено договір № 22.04.10/1 - ЭАФ/78-КП.

Відповідно до п. 1 договору Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти і оплатити 3000 дал головної фракції етилового спирту за ціною 28 грн. за 1 дал на загальну суму 84 000 грн..

Сторонами у п.п. 2.1, 2.2. договору погоджено 100 % передоплату за обумовлену партію, яка здійснюється шляхом банківського переводу на розрахунковий рахунок Постачальника.

22.04.52010 р. відповідачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000012 на суму 84 000, 00 грн..

Судом встановлено, що на виконання зобовязань за договором ІІ позивач, згідно платіжних доручень № 373 від 29.04.2010 р. та № 293 від 22.04.2010 р. перерахував на рахунок відповідача обумовлену у договорі суму коштів, а саме 84 000, 00 грн..

Після здійснення попередньої оплати, відповідачем не поставлено головну фракцію етилового спирту, у зв'язку із чим, 28.07.2010 р. між головним бухгалтером ДП "Чечельницький спиртовий завод" та в.о. заступника комерційного директора з закупівель ЗДП "Кремнійполімер" було складено протокол, в якому відображено, що Постачальник не має можливості поставити продукцію, у зв'язку із повним припиненням виробництва, повернення грошових коштів також не є можливим, у зв'язку із їх відсутністю на розрахунковому рахунку. В даному протоколі сторонами погоджено відновлення переговорів після закінчення перевірки "Укрспирта" Міністерством аграрної політики.

28.02.2011 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію на суму 84 000 грн. з вимогою повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок підприємства, яку останній отримав 05.03.2011 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (№ 2480001088300). Проте вказана претензія була залишена без реагування.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення попередньої оплати згідно договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що ІІ позивачем виконувались зобов'язання по проведенню оплати товару належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обовязку щодо поставки товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що прокурором правомірно заявлено до стягнення 84000, 00 грн. вартості непоставленого товару.

Судом також розглянуто вимогу прокурора про стягнення 70 224 грн. пені нараховану за період з 01.01.2011 р. по 22.02.2012 р., 4 032 грн. - інфляційних нарахувань, які нараховані за період з січня 2011 по січень 2012р. включно та 2885, 7 грн. - 3% річних з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. та з 01.01.2012 р. по 22.01.2012 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із довідки АА № 070672 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, організаційно - правовою формою ЗДП "Кремнійполімер" (ІІ позивач, за договором Покупець) є державне підприємство, а отже судом застосовуються приписи пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України згідно якого, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Як вбачається із тексту договору від 22.04.2010 р. № 22.04.10/1 - ЭАФ/78-КП сторонами не погоджено термін поставки відповідачем товару, у зв'язку із чим судом застосуються положення п. 2 ст. 530 ЦК України, згідно яких якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище ІІ позивачем була направлена на адресу відповідача претензія на суму 84 000 грн. з вимогою повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок підприємства, яку останній отримав 05.03.2011 р..

Зважаючи на викладене судом нараховується пеня в період з 14.03.2011 р. по 12.09.2011 р. у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Згідно розрахунків суду пеня, яка підлягає задоволенню становить 15 372 грн., а отже в частині стягнення 54852 грн. слід відмовити.

Аналогічна правова позиція по нарахуванню штрафних санкцій викладена в постанові Верховного Суду України від 30.05.2006 р., в якій, зокрема вказано, що у разі, якщо відповідач належить до державного сектора економіки, то пеня нараховується згідно з вимогами та у розмірі, встановлених ст. 231 Господарського кодексу України.

Щодо нарахованих прокурором 3 % річних та інфляційних нарахувань слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорах, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних за допомогою бази даних «Законодавство України», судом встановлено, що позивачем завищена сума вимог, оскільки розмір річних останнім визначений за період з січня 2010 р., тоді як обов'язок виконання боржником зобов'язання виник з березня 2011 р.. Таким чином, розмір трьох відсотків річних становить 2181,70 грн., інфляційних нарахувань - 2352 грн., а отже позовні вимоги підлягають задоволенню частково в межах заявлених вимог.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

В зв"язку із доведення спору до суду з вини відповідача судовий збір підлягає покладенню на відповідача в межах задоволення позову.

Враховуючи наведене вище, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод"(24800, Вінницька область, смт. Чечельник, вул. 50-річчя СРСР, 17 , код ЄДРПОУ 05459176) на користь Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"(69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7, код ЄДРПОУ 00203625) 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) грн. - заборгованості, 15 372 грн. ( п'ятнадцять тисяч триста сімдесят дві) грн. - пені, 2 181 (дві тисячі сто вісімдесят одна) грн.70 коп. - 3 % річних, 2352 (дві тисячу триста п'ятдесят дві) грн. 38 коп. - інфляційних втрат.

3. В позові в частині стягнення 54852 грн. - пені, 1680 грн. - інфляційних втрат та 704 грн. - 3 % річних відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод"(24800, Вінницька область, смт. Чечельник, вул. 50-річчя СРСР, 17 , код ЄДРПОУ 05459176) до Державного бюджету України 2078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн. 12 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити згідно переліку рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 18 травня 2012 р.

Суддя Даценко М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7)

3 - відповідачу (Вінницька область, смт. Чечельник, вул. 50-річчя СРСР, 17)