Постанова № 2416978, 21.11.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.11.2008

Справа №2-27/3958-2008А

За позовом - Державного виноробного підприємства "Привітне" Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра", (с.Привітне, м.Алушта, вул. Леніна, буд. 2)

до відповідача - ДПІ в м.Алушті АР Крим, (м. Алушта, вул. Леніна, буд 22А).

За участю третіх осіб - 1. ВАТ «Любимый город» (м. Севастополь, вул. Генерала Лебедя, 41);

2. СПД Бережной Євген Володимирович, (м. Сіфмерополь, вул. Лермонтова, 5 кв 53)

Про скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.

представники:

Від позивача – Коновалова, дор. у справі.

Від відповідача – Бісікало, дор. у справі.

Від третіх осіб - 1. не з’явився.

2. не з’явився.

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АРК до відповідача з позовними вимогами про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.03.2008 р. №0000232301/0 на суму 3462,45 грн.

Позовні вимоги обгрунтовувано тим, що операція по поверненню неякісної продукції покупцем тягне за собою повернення права власності на цю продукцію до продавця. Тому операція з продажу продукції з наступним поверненням неї не може бути об’єктом оподаткування відповідно до п. а ст.. 3 Декрету КМУ «Про акцизний збір» та п. 2.1 ст. 2 Наказу ДПА України від 19.03.2001 р. №111.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що вважає, що підприємство - виробник винопродукції не має законних підстав для зменшення раніш задекларованих податкових забовязань по акцизному збору на суму акцизного збору, сплачену з продукції, яка визнана покупцем після її отримання неякісною та повернута таким покупцем виробнику.

На підставі викладеного, просить у позові відмовити.

Позивач у доповненнях до позовної заяви повідомив про те, що законодавством встановлено, що у випадку повернення невикористаних марок їхньому продавцеві для знищення, сплачена сума акцизного збору відшкодовується покупцям або за їх бажанням зараховується в рахунок майбутніх платежів, у тому числі і у випадку, повернення неякісної продукції, що повертається покупцем підприємству – виробнику. Позивач скористався правом на відшкодування сум акцизного збору шляхом надання уточнюючого розрахунку у звітному періоді, у якому відбулося повернення такої продукції, що підтверджується бухгалтерською довідкою і відповідними платіжними дорученнями.

Суд дійшов висновку, про необхідність залучення контрагентів позивача до участі у справі, у якості третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ВАТ «Любимый город» (м. Севастополь, вул. Генерала Лебедя, 41) та СПД Бережного Євгена Володимировича (м. Сіфмерополь, вул. Лермонтова, 5 кв 53), про що було винесено ухвалу від 07.05.2008 р.

Третя особа №2 у поясненнях по справі повідомила про те, що підтримує вимоги позивача та доводи про те, що продавець має право на зменшення податкових забовязань по акцизному збору з повернутої покупцем неякісної продукції у звітному періоді, у якому відбулося повернення такої продукції, оскільки відсутній факт реалізації такої неякісної продукції.

Третя особа №1 у поясненнях по справі повідомила про те, що вважає, що оскільки операція повернення неякісної продукції між сторонами відбулася і в результаті відсутній оборот по реалізації, то не може бути об’єкта оподаткування акцизним збором, встановленим п. а ст.. 3 Декрету КМУ «Про акцизний збір».

Позивач в судовому засіданні усно уточнив позовні вимоги та просить скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ в м. Алушта від 14.03.2008 р. №0000232301/0 на суму 3462,45 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.

Треті особи явку представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В період з 28.01.2008 р. по 22.02.2008 р. відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.09.2007 р.

По результатам перевірки бул складено акт №26/23/00412725 від 03.03.2008 р.

В ході проведення перевірки посадовими особами відповідача було встановлено порушення п. а і ч. 3 ст. 4 Декрету КМУ «Про акцизний збір». п. 5.1 ст. 5, ст.. 15, п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» , п. 4.4. Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 р. №111, а саме позивачем було занижено об’єкт оподаткування акцизним збором у червні та вересні 2007 р., що привело до заниження податкових забовязань з акцизного збору у червні 2007 р. на суму 1570,8 грн., у вересні 2007 р. на суму 737,5 грн., а всього на суму 2308,3 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення від 14.03.2008 р. №0000232301/0 на суму 3462,45 грн., з якого 2308,3 грн. за основним платежем і 1154,15 грн. по штрафним санкціям.

Правом на адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення – рішення, у відповідності до ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», позивач не скористався, а звернувся до суду з вказаним позовом.

При таких обставинах, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступним підстав.

Судом встановлено, що позивач в ході здійснення своєї господарської діяльності відвантажив 10.09.2007 р. третій особі №1 по справі вино у кількості 11680 л. на суму 87240 грн. відповідно до накладної №70 від 10.09.2007 р. на підставі договору поставки б/н від 10.02.2006 р. При цьому забовязання з акцизного збору склали 5090 грн.

Позивач також відвантажив 07.06.2007 р. третій особі №2 по справі вино у кількості 7560 л. на суму 61020 грн. відповідно до накладної №48б від 07.06.2007 р. на підставі договору поставки №02/06 від 01.01.2006 р., при цьому забовязання з акцизного збору склало 1890 грн.

Сума акцизного збору за вказаними поставками не оскаржується відповідачем, що знайшло своє підтвердження і в акті перевірки.

Зазначені операції з третіми особами були відображені у бухгалтерському обліку позивача.

Позивач у встановленому порядку надіслав відповідачу розрахунок акцизного збору за вересень 2007 р., у якому відобразив суму податкового забовязання по акцизному збору на загальну суму 21565,65 грн., у тому числі по операції продажу вина третій особі №1 на суму 5090 грн.

Позивачем також було надіслано розрахунок акцизного збору за червень 2007 р.. в якому відобразив суму податкового забовязання по акцизному збору на суму 35301,23 грн., в тому числі по операції по продажу вина третій особі №2 на суму 1890 грн.

Оплата акцизного збору до бюджету здійснювалася позивачем авансовими платежами в момент отримання марок акцизного збору на відповідний місяць. Так, оплата за марки на червень та вересень 2007 р. була проведена згідно платіжних доручень №388 від 12.06.2007 р. на суму 35000 грн. та №625 від 03.09.2007 р. на суму 11250 грн.

Отримання марок акцизного збору здійснювалося позивачем на підставі заявок – розрахунків №8/2 від 24.05.2007 р., №8/3 від 20.06.2006 р., №8/7 від 28.08.2007 р., акцизний збір на які був сплачений також авансом згідно до платіжних доручень №331 від 16.05.2007 р. нас уму 2625 грн., №317 від 15.06.2006 р. на суму 29750 грн., №591 від 22.08.2007 р. на суму 4750 грн. відповідно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач здійснив нарахування і оплату податкових забовязань по акцизному збору до бюджету по операції реалізації виноробної продукції третім особам своєчасно та у повному обсязі.

Після як відвантажена позивачем продукція надійшла на склад третіх осіб, цими покупцями було встановлено, що частина отриманої продукції має осад, а тому є неякісною.

В зв’язку з вказаним, треті особи повернули дану неякісну продукцію до позивача.

При цьому, третя особа №1 30.10.2007 р. здійснила повернення неякісної продукції - вино столове біле, що підтверджується накладною №ЛГ – 2934 від 30.10.2007 р. у кількості 2950 л. на суму 13275 грн. Таким чином, сума акцизного збору по повернутої партії продукції склала 737,50 грн. ( 2950 л. х 0,25 грн. ).

Третя особа №2 здійснила повернення неякісної продукції 02.08.2007 р. у кількості 6283,2 л. вина столового білого на загальну суму 50714,39 грн., що підтверджується накладними №СБ – 1035 від 02.08.2007 р. у кількості 5976 пляшок на суму 33746,40 грн. і №СБ – 1036 від 02.08.2007 р. у кількості 3000 пляшок на суму 16949,99 грн. Таким чином, сума акцизного збору по поверненої продукції склала 1570,80 грн. ( 6283,2 л. х 0,25 грн. ).

Вказана неякісна продукція була прийнята на склад готової продукції позивача і спрямована на переробку на підставі висновків комісії виноробів позивача. У актах комісії виноробів №1 від 02.08.2007 р. і №2 від 30.10.2007 р. зазначено, що повернута продукція спрямовується на переробку через помутніння вина і явно видимого осаду.

Відповідно до бухгалтерських документів позивача, вказана продукція була оприбуткована на баланс позивача та направлена на переробку.

Заборгованість третіх осіб перед позивачем була зменшена на суму поверненої продукції. Також відповідно до актів звірення, складених позивачем і третіми особами, було відображено зменшення заборгованості перед позивачем на суму поверненої продукції.

Крім того, на суму поверненої неякісної продукції позивачем було зменшено дохід від реалізації готової продукції, що враховується на бухгалтерському рахунку 70 «Дохід від реалізації товарів ( робіт, послуг )». Так, у журналі – ордері по бухгалтерському рахунку 361 «Розрахунки з покупцями» дохід від реалізації готової продукції було зменшено за серпень 2007 р. на суму 50714,39 грн. та за жовтень 2007 р. на суму 13275 грн.

У встановлено законом порядку позивач здійснив також знищення акцизних марок, знятих з вказаних партій поверненої продукції.

Відповідно до п. 17 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» Марки акцизного збору, не використані для маркування товарів через їх пошкодження, приймаються від покупців марок для утилізації з відшкодуванням фактично сплачених сум акцизного збору відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Постановою КМУ від 23.04.2003 р. №567 було затверджено Положення «Про виробництво, зберігання. продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до п. 25 вказаного Положення невикористані (унаслідок пошкодження) марки приймаються для знищення. Сплачена сума акцизного збору відшкодовується покупцям або за їх бажанням зараховується в рахунок майбутніх платежів, крім суми акцизного збору, сплаченої в рахунок погашення податкового векселя.

Відповідно до п. 27 вказаного Положення Оформлені належним чином пошкоджені марки повертаються їх продавцю. Продавець складає акт про знищення пошкоджених марок. Перший примірник акта разом із заявою платника про повернення сплаченої суми акцизного збору або про зарахування її в рахунок майбутніх платежів залишається у продавця.

Аналогічний порядок знищення марок поширюється і на партію неякісної продукції, що повертається покупцем підприємству-виробнику.

Судом встановлено, що зняті з поверненої неякісної продукції пошкоджені марки були повернені їх продавцю і знищені на підставі актів комісії «Про відкриття повернутої покупцем неякісної продукції і знищенні марки акцизного збору, знятих з пляшок».

Акти знищення марок складені у присутності представників відповідача 30.11.2007 р. по продукції, повернутої третьою особою №1 і 06.08.2007 р. і 10.08.2007 р. по продукції, повернутої від третьої особи №2. При цьому в актах знищення було зазначено, що вся повернута продукція не знищується, а буде використана для подальшої переробки.

Також позивач листами вих.. №431 від 13.08.2007 р. та №537 від 12.11.2007 р. направив до відповідача заяви з проханням сплачену суму акцизного збору не відшкодовувати коштами, а зарахувати в рахунок майбутніх платежів по акцизному збору.

З вказаного можно зробити висновок, що суми у розмірі 737,50 грн. і 1570,80 грн., які були сплачені в оплату акцизного збору по реалізованої продукції, не відшкодовані позивача, а були зараховані у рахунок його майбутніх платежів за вказаним збором.

В зв’язку з вказаним, позивач зменшив податкове заборвязання по акцизному збору на 737,50 грн. і на 1570,80 грн. відповідно до наданих до відповідача уточнюючих розрахунків з акцизного збору за червень 2007 р., відобразивши зменшення податкового забовязання по товару «Вино пляшкове сухе» на суму 1570,80 грн. ( розрахунок наданий 20.08.2007 р. ) і за вересень 2007 р., відобразивши зменшення суми податкового забовязання по товару «Вино виноградне сухе» на суму 737,50 грн. ( розрахунок наданий 12.11.2007 р. ).

Відповідач у своїх запереченнях вказує на той факт, що платник має право зменшувати податкові забовязання з акцизному збору виключно у разі виявлення припущених помилок.

З вказаним суд не може погодитися, в зв’язку з наступним.

Відповідно до п. а. ст.. 3 Декрету КМУ «Про акцизний збір» об'єктом оподаткування є, зокрема, обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 19.03.2001 р. №111 акцизний збір обчислюється за ставками у відсотках до обороту з продажу: для товарів, що вироблені на митній території України, виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та акцизного збору; для товарів, що імпортуються на митну територію України, виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без податку на додану вартість та акцизного збору (але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням сум ввізного мита без податку на додану вартість та акцизного збору).

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що об’єкт оподаткування акцизним збором є саме обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів ( продукції), тобто операції по передачі права власності на таку продукцію іншому суб’єкту. Однак якщо оборот з реалізації відсутній, що фактично мале місце у позивача відносно поверненої неякісної продукції, то відповідно не може бути об’єкту оподаткування акцизних збором.

При таких обставинах позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов’язку і витребовує необхідні докази. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Відповідачем вказане зроблено не було.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не вбачає ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено і підписано складом суду 21.11.08 р.

26.11.08 р. постанову було виготовлено у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим від 14.03.2008 р. №0000232301/0 на суму 3462,45 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь державного виноробного підприємства "Привітне" Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра", с.Привітне, м.Алушта, вул. Леніна, буд. 2, ( р/р 260098928 в Кримської республіканської дирекції ВАТ «Райфайзен банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 00412725 ) 3,40 грн. державного мита.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.