Вирок № 24168723, 14.05.2012, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 14.05.2012 Справа № 1-507/11

В И Р О К

Іменем України

14 травня 2012 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарі Дудка А.С. за участю прокурорів Віробяна Е.В., Карпінської А.П.

адвоката ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

підсудного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сміла Черкаської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, розлученого, ніде не працює, судимого

3 лютого 2004 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 309 КК України (далі - КК) на 1 рік позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК з іспитовим строком на 1 рік;

20 березня 2006 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 309 КК на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено 2 роки 2 місяці позбавлення волі, звільненого 20 травня 2008 року по відбуттю покарання

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

8 березня 2011 року, приблизно о 19 год. 30 хв., підсудний ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в коридорі будинку АДРЕСА_2 в ході сварки з потерпілим ОСОБА_2, яка раптово виникла на грунті особистих неприязнених стосунків, умисно, наніс один удар ножем в область живота останньому, заподіявши йому рану м'яких тканин передньої черевної стінки, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженням великого сальника та розвитком внутрішньо-черевної кровотечі, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 604 від 6 квітня 2011 року кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Окрім цього, потерпілому підсудним були спричинені тілесні ушкодження у вигляді пошкрябин шкіри чола справа, лівого крила носу та правої кисті.

Допитаний в ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, зазначивши, що тілесні ушкодження потерпілому причинив не умивно, та показав, що він знаходився в квартирі ОСОБА_4 і був тверезим. В цей час потерпілий постукав в двері і коли та їх відчинила, то він почув сварку, яку вчинив останній, який був п'яний і ввірвався в квартиру. Він його виштовхав в коридор. Той знову постукав в двері і коли він їх відчинив, його почали бити. Тоді він дістав з внутрішньої кишені куртки ножа, який був при ньому, і почав ним відмахуватись. В цей час можливо і заподіяв потерпілому ті тілесні ушкодження, які у нього виявлені. Зазначив, що зробив це неумисно, захищаючись від нападу потерпілого і тих, хто був з ним, так як ті його били, натягнувши при цьому куртку на голову. Махаючи ножем, він був нахиленим і захищаючись не бачив, куди могли прийтись удари. Вважає, що тілесні ушкодження спричинив в стані необхідної оборони, а тому не визнає вину в умисному їх спричиненні.

Свої показання підсудний підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події злочину з його участю, яке було проведено в ході досудового слідства по справі, протокол про що був досліджений в суді (том 1 а. с. 206-216).

Аналізуючи показання підсудного разом з іншими доказами по справі, суд виходить з їх нелогічності та суперечливості, а також невідповідності іншим доказам по справі, а тому розцінює їх як надумані та такі, що не відповідають дійсності і до уваги не приймає, розцінюючи їх як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та намір уникнути відповідальності за вчинене.

Вважаючи його вину у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому доведеною, суд виходить з наступного.

Потерпілий ОСОБА_2 в ході судового слідства показав, що 8 березня 2011 року, приблизно о 21 год., він зайшов до ОСОБА_4 з тим, щоб привітати її з святом 8 Березня. Там в цей час знаходився підсудний, якого він бачив вперше і який був п'яний та з яким у нього виникла сварка, яка поступово переросла в бійку, в ході якої вони наносили удари один одному кулаками. Потім підсудний з-під одягу дістав ніж і наніс ним удар в живіт, спричинивши проникаюче поранення. ОСОБА_5, в присутності якого це відбувалося, відтягнув його і вивів на вулицю та викликав карету швидкої медичної допомоги. Спочатку їхати в лікарню відмовився і тоді ОСОБА_5 відвів його додому до брата, який повідомив в міліцію та викликав карету швидкої медичної допомоги, яка доставила його в 1-шу МКЛ, де йому була зроблена операція. Крім ножового поранення живота, йому підсудним також були заподіяні порізи на обличчі та руках. Претензій матеріального і морального характеру до підсудного він не має, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

При пред'явленні для впізнання по фотознімках потерпілий впізнав підсудного як особу, яка заподіяла йому ножове поранення 8 березня 2011 року (том 1 а. с. 54-55).

Оцінюючи показання потерпілого та приймаючи їх до уваги, суд виходить з того, що до події злочину він не був знайомий з підсудним, а тому у нього об'єктивно не було підстав обмовляти останнього у скоєнні дій, які тому інкримінуються. Приймаючи до уваги показання потерпілого, суд виходить не тільки з їх логічності та послідовності, а й відповідності іншим доказам по справі, зокрема, і висновку судово-медичного експерта з приводу характеру, механізму та способу заподіяння йому тілесних ушкоджень підсудним.

Аналогічні показання про обставини виникнення сварки між підсудним і потерпілим в квартирі ОСОБА_4, коли він прийшов туди 8 березня 2011 року, щоб забрати свою дружину ОСОБА_6, дав в ході судового слідства свідок ОСОБА_5, який зазначив, що підсудний він себе дуже зухвало, демонструючи при цьому повадки особи з кримінальним досвідом та провокуючи потерпілого на бійку. Намагаючись запобігти цьому, він попереджував потерпілого, що у підсудного може бути ніж, а тому не радив йому вступати в бійку. Однак, той не послухався і наблизився до ОСОБА_3 тоді він побачив, що той дістав звідкілясь кухонний ніж, розмотав його і почав розмахувати перед собою. ОСОБА_2, в руках якого нічого не було, це не зупинило і він продовжував наступати на підсудного. Так вони опинились в коридорі і зникли з поля його зору. А коли він вийшов в коридор, то побачив потерпілого, який йшов йому назустріч, тримаючись рукою за бік. В цей час ОСОБА_2 сказав, що підсудний наніс йому удар ножем в область живота. Останній продовжував наступати на потерпілого та розмахувати ножем. При цьому він спричинив йому ще порізи на обличчі та руках. Він намагався разом з потерпілим зупинити підсудного та відібрати у нього ніж, але це їм не вдалось і тоді вони вибігли на вулицю, зачинивши за собою двері та продовжуючи утримувати їх, щоб не зміг вийти ОСОБА_3, який намагався це зробити. В цей час він викликав карету швидкої медичної допомоги потерпілому, але той відмовився їхати. Тоді він відвів його до брата, який і викликав міліцію та карету швидкої медичної допомоги, якою потерпілий і був доставлений в лікарню. Зазначив, що підсудний в момент вчинення злочину був в нетверезому стані, що було помітним по його поведінці.

Свої показання свідок ОСОБА_5 підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події злочину 11 березня 2011 року з його участю, підтвердивши при цьому факт та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому (том 1 а. с. 63-76).

Свідок ОСОБА_4, в суді, показала, що 8 березня 2011 року вона знаходилась у себе вдома зі своєю знайомою ОСОБА_6, яка прийшла до неї з підсудним. Втрьох вони відпочивали та вживали спиртні напої. В цей час до неї прийшов потерпілий, який був в нетверезому стані. Разом з ним прийшов і ОСОБА_5 Між підсудним і потерпілим розпочалася сварка із-за того, що останній зухвало поводив себе, як по відношенню до неї, так і до ОСОБА_3 В процесі сварки вони вийшли в коридор і сварка продовжувалась там, про що свідчили крики, які доносились звідти. ОСОБА_5 також вийшов в коридор. Приблизно через 30 хв. до квартири зайшов підсудний і запитав, яким чином можна вийти з будинку, крім вхідних дверей в нього. При цьому в підсудного в руках був кухонний ніж з білим пластмасовим руків'ям та лезом довжиною приблизно 20 см. Де він взяв ніж і з якою метою тримав його при собі, вона не знає. Підсудний ще певний час постояв з ОСОБА_6 та іншою її знайомою біля будинку, після чого пішов геть, забравши з собою і ніж.

Суд вважає показання названого свідка об'єктивними та такими, що відповідають дійсності, оскільки вона не є особою зацікавленою в вирішенні справи на чию б то не було користь із її учасників, її показання являються послідовними, логічно обґрунтованими та узгоджуються з іншими доказами по справі.

Аналогічні показання про обставини виникнення сварки, а також самої бійки, яка відбувалася в коридорі і шум якої вона чула, не будучи її очевидцем, дала допитана в суді свідок ОСОБА_6 При цьому вона наголосила, що ініціатором сварки явився потерпілий, який прийшов дуже п'яним в квартиру ОСОБА_4 і своєю поведінкою спровокував її. Зазначила, що після бійки бачила ушкодження на обличчі підсудного, але при цьому не бачила, щоб він тримав в руках або десь при собі ніж. Вона також не пам'ятає, чи була кров на одязі підсудного.

Із показань свідка ОСОБА_7 слідує, що вона проживає в одному будинку з ОСОБА_4 і користується з нею спільним коридором. 8 березня 2011 року вона бачила спочатку в коридорі, а потім і на кухні підсудного, який ховав якийсь предмет під курткою. Після того як вона побачила його у себе на кухні той швидко зник. Будь-яких видимих тілесних ушкоджень на підсудному вона не бачила. В коридорі вона також бачила потерпілого та ОСОБА_5 Будь-яких предметів при собі у них не було.

Свідок ОСОБА_8, в суді, показала, що вона також являється сусідкою ОСОБА_4 і 8 березня 2011 року бачила в коридорі свого будинку підсудного, у якого була прозсічена брова, та свідка ОСОБА_5, який тримав в руках металевий совок, яким, на її думку, і було заподіяно тілесне ушкодження підсудному. Нікого іншого в коридорі вона не бачила, хоча не виключає, що там могли знаходитись і інші особи, оскільки в коридорі є закутки. Про обставини заподіяння ножового поранення потерпілому їй нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_2, брат потерпілого, в суді, показав, що 8 березня 2011 року потерпілий повернувся додому ввечері в супроводі свідка ОСОБА_5 При цьому брат тримався рукою за живіт, де у нього було ножове поранення, одяг у нього був в крові. Він почував себе дуже погано. Із-за цього він викликав карету швидкої медичної допомоги, якою брат був доставлений до лікарні, та міліцію. Після лікування потерпілий розповів йому, що ножове поранення йому заподіяв підсудний за обставин, викладених вище.

Під час огляду місця події від 8 березня 2011 року (том 1 а. с. 11-18) на ганку та в коридорі будинку АДРЕСА_2 були виявлені плями бурого кольору, схожого на кров, з яких було зроблено змиви.

В ході огляду предметів одягу потерпілого 8 березня та 10 травня 2011 року на джинсових брюках, куртці, светрі та футболці були виявлені плями бурого кольору, схожого на кров, а також порізи на футболці (том 1 а. с. 19, 21, 32-37, 38-40).

Відповідно до висновків судово-медичних імунологічних експертизи № 460, 461, 458, 459 від 8, 21, 26 квітня 2011 року (том 1 а. с. 149-152, 157-162, 167-171, 176-180) на змиві з місця події злочину, куртці, джинсових брюках, футболці та светрі, наданих на дослідження, знайдена кров людини, де виявлений антигени А, Н та ізогемаглютинін анти-В. Кров у цих слідах може походити від потерпілого ОСОБА_2 Походження цієї крові від одного ОСОБА_3 виключається. Виявлення антигену Н в цих слідах можливе лише за рахунок домішку його крові.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 604 від 6 квітня 2011 року (том 1 а. с. 112-114) потерпілому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді рани м'яких тканин передньої черевної стінки, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженням великого сальника та з розвитком внутрішньо-черевної кровотечі; гіперпігментацій шкіри чола справа, лівого крила носу та правої кисті, які є наслідком загоєння пошкрябин шкіри, які умовно можна поділити на наступні групи:

а) рана м'яких тканин передньої черевної стінки, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженням великого сальника та з розвитком внутрішньо-черевної кровотечі, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя;

б) гіперпігментації шкіри чола справа, лівого крила носу та правої кисті, які є наслідком загоєння пошкрябин шкіри, які кваліфікуються як у своїй сукупності, так і кожне окремо як легкі тілесні ушкодження.

Вище вказані тілесні ушкодження могли утворитись в строк і за обставин, на які посилається потерпілий і не менш, як від чотирьохкратної дії травмуючого(их) фактору(ів).

Дані тілесні ушкодження утворились від дії колючо-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж, тобто не характерні для утворення при падінні.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 568 від 17 травня 2011 року (том 1 а. с. 124-129) у підсудного встановлені тілесні ушкодження, які умовно можна розділити на такі групи:

а) шрам шкіри голови справа, який є наслідком загоєння рани м'яких тканин, утворився від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею чи при ударі об такий і не менш, як за два-три тижні до моменту огляду підсудного судово-медичним експертом в бюро СМЕ і кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я;

б) гіперпігментація шкіри лівої надбрівної дуги утворилась від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею чи при ударі об такий і не менш, як за два-три тижні до моменту огляду підсудного судово-медичним експертом в бюро СМЕ і кваліфікується як легке тілесне ушкодження;

в) шрами шкіри верхньої лівої кінцівки утворились значно раніше події 8 березня 2011 року.

Тілесні ушкодження груп а) і б) утворились від двократної дії травмуючи факторів.

Оцінюючи висновки наведених судово-медичних експертиз, суд виходить з того, що потерпілому були заподіяні ножове поранення живота та пошкрябини на обличчі ножем, на який він вказує. Тілесні ушкодження у підсудного могли бути заподіяні під час захисту від його нападу.

Висновки обох наведених судово-медичних експертиз в повній мірі узгоджуються з показаннями потерпілого і свідка ОСОБА_5 про обставини і механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а тому суд приймає їх до уваги як і показання цих осіб, та покладає в основу обвинувачення підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Аналізуючи наведені докази, суд враховує їх повну узгодженість та відповідність між собою як про причини і обставини виникнення конфлікту, так і механізм та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, мотиви вчинення злочину, а тому вважає доведеною вину підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Оцінюючи мотив злочинних дій підсудного, суд вважає, що він заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому умисно під час сварки, яка виникла між ними з метою помсти та розправи. З наведеного вище слідує, що підсудний, використовуючи як привід для заподіяння тяжких тілесних ушкоджень поведінку потерпілого, який зайшов в квартиру ОСОБА_4, спровокував спочатку сварку, а потім і бійку, в процесі якої дістав ніж, що був при ньому та наніс ним удар в область живота. Локалізація ножового поранення у потерпілого та механізм його заподіяння, на думку суду, свідчать про те, що в момент отримання ножового поранення потерпілий був в вертикальному або горизонтальному положенні, а не нахиленим, як це слідує з показань підсудного, а тому нанесення йому удару ножем було цілеспрямованим, а не випадковим як стверджує підсудний. Нанесення удару ножем в життєво важливі органи, яким являється живіт, на думку суду, свідчить про умисел підсудного на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, оскільки наносячи такий удари він розумів про можливість тяжких наслідків, які можуть від цього настати і бажав цього.

Суд не розцінює дії, які вчинював, захищаючись від його нападу потерпілий, як напад, який би давав підстави підсудному захищатись від цього, оскільки перший сам перебував у стані необхідної оборони від протиправних дій підсудного.

Тому суд критично оцінює твердження підсудного про те, що він захищався від його суспільно небезпечного посягання, розцінюючи його як безпідставне.

У статті 36 КК (необхідна оборона) йдеться про те, що дії з припинення суспільно-небезпечного посягання будуть правомірними, якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання. Однак, як встановлено в ході судового розгляду справи, і це випливає з матеріалів справи, такого посягання, яке б давало підстави підсудному захищатись і діяти таким чином, як він це зробив, не було. А тому суд не вважає, що він діяв в стані необхідної оборони або якому-небудь іншому стані, зокрема, стані сильного душевного хвилювання, який би давав йому підстави діяти подібним чином.

Такий висновок суду ґрунтується на наведених вище доказах, які суд вважає достатніми та допустимими та, які в своїй сукупності свідчать про доведеність вини підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Отже, суд вважаючи доведеною вину підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин і способом та з мотивів вказаних вище, кваліфікує його діяння за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обставин, які пом'якшують покарання підсудного, суд не знаходить.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, суд вважає вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд враховує конкретні обставини справи, характер і тяжкість вчиненого підсудним злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд приймає до уваги, що скоєний підсудним злочин є тяжким.

За місцем роботи підсудний характеризується позитивно (а. с. 137).

Суд враховує також, що підсудний раніше притягався до кримінальної відповідальності та засуджувався за вчинення аналогічного злочину (а. с. 130), хоча судимість за це погашена в установленому законом порядку, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї та розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, що, на думку суду, є свідченням схильності підсудного до прояву агресії, обставини вчинення злочину, характеристику його особи, якій поряд з позитивними якостями властиві схильність до скоєння правопорушень та зловживання алкоголем (а. с. 137, 161), що злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

По справі потерпілим ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 716,97 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн. (том 1 а. с. 57-58).

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23, 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»(далі - Постанова). При цьому суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудного, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким «мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна».

В добровільному порядку завдані злочином збитки не відшкодовувались.

Виходячи із доведеності вини підсудного у вчиненні злочину, суд задовольняє цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди повністю на заявлену ним суму, оскільки ним надані докази заподіяння йому матеріальної шкоди.

Суд також вважає, що потерпілому була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення злочину щодо нього він зазнав інтенсивних фізичних, душевних, психічних переживань, було завдано значну шкоду його здоров'ю, що потягло за собою вимушені зміни в його житті. Потерпілим було потрачено багато часу та зусиль для відновлення попереднього стану, чого незважаючи на докладені зусилля, йому в повній мірі зробити не вдалось, оскільки на його тілі залишились сліди від ран, які явились наслідком заподіяних підсудним ушкоджень. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 10000 грн.

Позов прокурора в інтересах держави про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину підлягає задоволенню.

Судових витрат по справі немає.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

Строк відбування покарання рахувати з 25 березня 2011 року, зарахувавши в нього час перебування засудженого під вартою, в зв'язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (том 1 а. с. 192-196, 204-205).

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого у вигляді взяття під варту, залишити без змін.

Задовольнити заявлений по справі потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов і стягнути з засудженого ОСОБА_3 на його користь 716,97 грн. матеріальної та 10000 грн. моральної шкоди.

Задовольнити заявлений прокурором позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого і стягнути з засудженого на користь держави в особі Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Полтавської міської ради (Банк ГУДКУ у Полтавській області, код банку 23809520, МФО 831019, ЗКПО 01999655, КВК 030, КФК 080101, р/р 35423001002032) 1656,51 грн.

Речові докази: зразки крові, змив вилучений в ході огляду місця події -знищити, одяг потерпілого ОСОБА_2 та куртку засудженого ОСОБА_3, які зберігаються в кімнаті речових доказів Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області повернути за належністю (том 1 а. с. 41-45).

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СуддяА.Г. Савченко