Рішення № 24167281, 16.05.2012, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/0529/1143/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р. м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецьої області

у складі: головуючого судді Халаджи О.В.

при секретарі Афендіковій А.О.

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Красноармійську справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська», далі ДП «ВК «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із втратою працездатності на виробництві.

У своєму позові позивач вказала, що вона працювала на підприємстві ДП «ВК «Краснолиманська». 31 жовтня 2008 року о 5-й годині ранку вона впала на робочому місці внаслідок чого її було травмовано на підприємстві під час виконання нею трудових обов'язків.

31 жовтня 2008 року за фактом травмування позивача на виробництві було складено акт за формою Н-1.

9 лютого 2009 року, згідно висновку МСЄК позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.

21 березня 2009 року ОСОБА_1 була звільнена з підприємства за станом здоров`я, за ст.40 п. 2 КЗпП України, оскільки стан її здоров`я не дозволяв їй працювати.

На підставі висновку МСЄК відділом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробницьтві та професійних захворювань в Україні в м. Красноармійськ їй були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та втраченого заробітку.

Позивач вважає, що дійсно у зв`язку із травмуванням на підприємстві було пошкоджено її здоров'я і тому відповідач їй повинен відшкодувати моральну шкоду. Спричинену моральну шкоду вона пояснює тим, що у віці 40 роки віна отримала травму на виробництві, що беззворотньо зашкодило її здоров`ю. Втрата працездатності, встановлена МСЄК складає 40% і їй також встановлена 3 група інвалідності, яка виключає можливість у подальшому працювати за професією, яку вона раніше виконувала та яка приносила достаток у її родину. Зазначає, що вона одна без чоловіка виховує дітей.

Також вказала, що внаслідок травмування, дійсно отримала моральну шкоду бо тривалий час була змушена лікуватися. Після чергового переогляду МСЄК їй було підвищено відсоток втрати професійної працездатності, що говорить про погіршення стану її здоров'я. В наступний час, змушена постійно проходити курс лікування, приймати ліки, у тому числі ін`єкції та стаціонарне лікування, що порушує її звичайний устрій життя. Вона втратила нормальні життєві стосунки із своїми близькими, оскільки не може виконувати роботу у домі, яка потребує певних зусиль. Все вище наведене, в зв'язку із травмуванням, викликає у неї фізичні та психічні страждання. Вона почуває себе зламаною, хворою, людиною - інвалідом, яка втратила сенс життя. Він має трьої дітей, два з яких є неповнолітніми, які потребують материнської опіки та турботи, у тому числі й матеріальної, яку вона не може їм надавати у тому обсязі, як до травми.

Також вказує, що після травмування вона майже нічого не може робити по дому, оскільки дуже слабка. Та найбільш страшним наслідком травмування виявилися часті втрати свідомості, які почали траплятися вже неодноразово.

Все це разом має вплив на її життя та стосунки із близькими, у неї з'явилося почуття відчаю, тривоги перед майбутнім. В даний час практично всі кошти її родини спрямовані на відновлення її здоров`я. Свою моральну шкоду вона оцінює в 60 000 гривень та просить стягнути зазначену суму з відповідача на її користь.

У судовому засідання позивач підтримала свої позовні вимоги, обґрунтувавши їх доводами, викладеними у позові.

Представник позивача також підтримав вимоги позивача та вважав їх обґрунтованими та доведеними у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, надав до суду заперечення та заяву з проханням розглянути справу без його участі.

У своїх запереченнях представник відповідача зазначив, що вимоги позивача не визнає, вважає, що позивачем не доведений факт вини відповідача, внаслідок чого була травмована ОСОБА_1 Також вважає, що обов'язок відшкодовувати шкоду позивачу законодавцем покладений на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на виробництві. До того ж розмір заявленої моральної шкоди вважає позивачем перебільшений та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на виробництві у м. Красноармійську до судового засідання не з'явився, надав до суду заперечення та заяву з проханням розглянути справу без його участі.

У своїх запереченнях представник третьої особи зазначив, що вимоги позивача не визнає, вважає, що позивачем не доведений факт спричинення йому моральної шкоди, оскільки єдиним доказом наявності моральної шкоди є висновок МСЄК, який позивачем до суду не наданий. Просить розглянути справу на розсуд суду.

Суд вважає, що в справі є достатньо даних про права та обов'язки сторін, також надані заперечення, а тому не має необхідності вислуховувати особисті пояснення представників відповідача та третьої особи.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на підприємстві ДП «ВК «Краснолиманська», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 8-9).

31 жовтня 2008 року о 5-й годині ранку, при обслуговуванні газового котла позивачка впала на робочому місці, втратила свідомість, внаслідок чого її було травмовано на підприємстві під час виконання нею трудових обов'язків, у зв'язку із чим 31 жовтня 2008 року за фактом травмування позивача на виробництві було складено акт за формою Н-1, що підтверджується копією акта форми Н-1 (а.с. 24-25).

Згідно акту форми Н-5 від 31 жовтня 2008 року причинами з яких стався нещасний випадок на виробництві є порушення технологічного процесу: не приведення працівниками дільниці робочого місця до безпечного стану перед початком робіт, порушення правил безпеки, низький рівень виконання відомчого контролю за створенням безпечних умов праці та виконанням вимог нормативно -правових актів з охорони праці, викладені обставини підтверджуються Актом Н-5 (а.с. 29-31).

9 лютого 2009 року, згідно висновку МСЄК позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, що підтверджується копією довідки МСЄК (а.с. 10).

21 березня 2009 року ОСОБА_1 була звільнена з підприємства за станом здоров`я, за ст.40 п. 2 КЗпП України, оскільки стан її здоров`я не дозволяв їй працювати (а.с. 9).

На підставі висновку МСЄК відділом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Красноармійськ їй були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та втраченого заробітку, що підтверджується поясненням позивача, проти якого не заперечував представник відповідача.

Згідно виписок із історії хвороби та епікризів, доданих до справи, у позивача постійно виникають скарги на головний біль, несистемні головокружіння, періодична нудота та рвота, порушення ходи.

Згідно з отриманим травмуванням позивачу встановлено діагноз: стан після перенесеної середньо -важкої травми (ЗЧМТ) 31.10.2008 року на виробництві, забій головного мозку з лівосторонньою пірамідальною недостатністю, посттравматична енцефалопатія з деєцефальними нападами, ВСД по гіпертонічному типу, антено- невротичний синдром, сінкопальний стан, стадія декомпенсації (а.с. 13-23).

Згідно паспорту позивачки, вона має 3-х дітей, 2-є з яких є неповнолітніми: син ОСОБА_3 1995 року народження та донька ОСОБА_4 2002 року народження (а.с. 6).

ОСОБА_1 розлучена та сама виховує своїх дітей, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 29).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.03.2007 р. № 717-V (п.1.абз.3 п.5,п.9, абз 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно актів Н-1 та Н-5 від 6.11.2011 року, саме у період роботи на підприємстві відповідача ДП «ВК «Краснолиманська»позивач отримав вищезазначене травмування, а тому саме у останнього виникає обов`язок відшкодовувати моральну шкоду позивачу, тому суд не приймає доводи представника відповідача, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди позивачу необхідно покласти на Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на виробництві.

Суд вважає, що саме діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, яке є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Суд також не приймає до уваги доводи представника третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м. Красноармійську, що тільки висновком МСЄК може бути підтверджено наявність у потерпілого моральної шкоди, оскільки питання про вирішення наявності моральної шкоди та її розміру можливо вирішити у судовому порядку.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

В судовому засіданні встановлено, що позивач отримала дуже важку травму з незворотніми наслідками та стала інвалідом у віці 40 років, був звільнений з підприємства за станом здоров`я, що суттєво вплинуло на її життя, життя його сім'ї, оскільки вона сама виховує трьох дітей. Окрім того, позивач зазнала та продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю та страждань, у зв'язку із чим змушена довго тривало лікуватись, що також впливає на якість її життя. Встановлення позивачці більшого відсотка втрати працездатності говорить про погіршення стану її здоров'я та важкість отриманої травми.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру заподіяної шкоди позивачу, ступені фізичних та душевних страждань позивача, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів справедливості, розумності та достатності, передбачених ст. 23 ЦК України.

Страждання позивача викликають певні зміни у її житті. Позивач почуває себе втраченою для суспільства та родини людиною, її фізичний та моральний стан не дозволяє їй відчувати себе повноцінною людиною. Періодичні дуже сильні напади головного болю, слабкість не дають їй можливості почувати себе повноцінною людиною, заважають спілкуванню з дітьми та догляду за ними, вона не може змиритися з цим, постійні думки про це не дають їй спокій, який потрібен для одужування. Тривале лікування позначилося на її загальному стані, вона постійно пригнічена через те, що можливості лікування і відновлення здоров`я практично немає, стан її погіршується, вона стала інвалідом, позбавленим можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов'язки по дому, усі турботи по будинку лягли на дітей.

Основними доводами, на які посилається суд при визначені розміру моральної шкоди є, по-перше що позивач стала інвалідом у віці 40 років та має неповнолітніх дітей, про яких вона повинна піклуватися сама та на підтримку яких необхідно ще тривалий час та багато сил, а за станом здоров'я віна вже не може виконувати певну роботу, а по-друге, це періодична втрата свідомості, що є наслідком перенесеної нею травми, які сприймаються досить болюче для травмованої та її дітей. Також переконливим є довод про погіршення стану здоров'я, щодо висновків МСЄК.

Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості, а також важкості травмування та його наслідків, вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 28 000 гривень. Моральна шкода у розмірі 60 000 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача судом вважається перебільшеною.

В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача. Так, суд вважає, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 188 гривень 20 копійок.

На підставі ст.ст. 23 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України та керуючись ст.ст. 3-6,10, 11, 57, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська» з рахунку № 26006301620720 в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Красноармійськ Донецької області», МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, яка пов`язана із травмуванням на виробництві 28 000 (двадцять вісім тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська» на користь держави судовий збір у розмірі 188 гривень 20 копійок (сто вісімдесят вісім) гривень 20 копійок .

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитись у приміщені Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 18 травня 2012 року.

Суддя: