Рішення № 24164264, 17.04.2012, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№1512/2-383/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 р. рокуКиївський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Коваленко О.Б.

за участю секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договорів ,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення у солідарному порядку кредитної заборгованість у сумі 450376,21 доларів США, що за курсом НБУ складає 3634762 гривень 25 копійок, та витрати по оплаті: державного мита у розмірі 1700 гривен та інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 120 гривень. Згодом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»збільшив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 у солідарному порядку кредитної заборгованості у розмірі 767091,49 долара США, що по курсу НБУ складає 6121927 гривень 05 копійки, та витрати по оплаті: державного мита у розмірі 3219,00 гривен та інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 120 гривень

Представник позивача посилається на те, що 24.11.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 укладений договір кредиту №014/0077/74/67619. Відповідно до умов договору Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 297000,00 доларів США, терміном до 24.11.2026 року, а ОСОБА_2 зобов'язався за час користування кредитом сплачувати відсотки у розмірі 17,00 % річних. 24.11.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладений договір поруки, згідно з умовами даного договору ОСОБА_3 зобов'язався відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 по кредитному договору №014/0077/74/67619 від 24.11.2006 року.

Відповідно до змін до установчих документів, які зареєстровані у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 05.11.2009 року, Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»переіменоване у Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль ».

Відповідач ОСОБА_2 припинив виплачувати кредит та відсотки по кредиту № 014/0077/74/67619 від 24.11.2006 року, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитом, яка згідно з заявою про збільшення розміру позовних вимог від 14.12.2011 року складається у розмірі 767091,49долара США, що по курсу НБУ складає 6121927 гривень 05 копійки, яка складається з: заборгованість за кредитом 285760,46долара США, що складає 2280568,50 гривен 95 коп.; заборгованість за відсотками -133865,32 доларів США, що складає 1068338,96 гривен; пеня за прострочення кредиту -11336,90 гривна, та пеня за прострочення відсотків по кредиту - 2761682,69 гривен. Позивачем на ім'я відповідачів направлені вимоги про сплату заборгованості. Однак ніяких дій Ніков та ОСОБА_3 по виплаті кредитної заборгованості не здійснили, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» вимушені були звернутися до суду.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засідання позов не визнав. Пред'явили позов до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання недійсним договорів та просять визнати недійсним кредитний договір № 014/0077/74/67619 від 24 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; визнати недійсним договір іпотеки від 06 серпня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4; визнати недійсним договір поруки № 014/0077/74/67619/1 від 24 листопада 2006 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_3 ; виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, та квартира АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_2 Також позивачі просять зобов'язати ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»прийняти від ОСОБА_2 залишок тіла кредиту у розмірі 1 443 090,30 гривень 30 коп. з розстрочкою платежів на 50 місяців за таких умов щомісячний платіж буде складати 28861, 81 грн. Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ОСОБА_2 заключив з ПАТ «Райффайзен банк Аваль»24 листопада 2006 року кредитний договір № 014/0077/74/67619, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 за вищезазначеним кредитним договором кредитні кошти у сумі 297 000,00 доларів СІЛА.

За офіційним курсом НБУ, який діяв на день отримання кредиту вищевказана грошова сума еквівалентна 1 499 850,00 гривням, так як 1 долар СПІА складав 5,05 гривень.

Позивачі також вказують, що у якості забезпечення виконання боргових зобов'язань за договором кредиту, між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір іпотеки від 6 серпня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального ОСОБА_4, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартири, що знаходяться за адресами:м. Одеса, Військовий узвіз, АДРЕСА_1

24 листопада 2006 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем у забезпечення виконання зобов'язань було укладено договір поруки № 014/0077/74/67619/1.

Представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що спірний кредитний договір укладено з порушеннями вимог діючого законодавства України в частині недотримання істотних умов, які обов'язкові для кредитних договорів, чим були порушені його права, як споживача кредитних послуг, які закріплені Законом України «Про захист прав споживачів»та у Правилах про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України за № 168 від 10 травня 2007 року. Вказує і на те, що порушення його законних прав та інтересів полягають у невиконанні вимог, передбачених в п. 3.2 та підпункті (б) пункту 3.3 розділу Правил НБУ № 168 в частині визначення обов'язкових умов в спірному договорі, які є необхідними для кредитних договорів.

Представник позивача також вказує, що в момент укладання вказаного кредитного договору ОСОБА_2 вважав, що положення вказані у договорі не є завідомо йому невигідними, а також що сторони спірного договору не порушують закону та діють у повній відповідальності до чинного законодавства України. Представник позивача ОСОБА_2 просить суд розстрочити йому виконання рішення суду у разі задоволення позову, за таких умов щомісячний платіж буде складати 28861,81 грн.

Представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити у повному обсязі, в позові ПАТ «Райффайзен банк Аваль»про стягнення кредитної заборгованості просить відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості підлягають задоволені, а позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання недійсним договорів не підлягають задоволеню.

У судовому засіданні встановлено, що 24.11.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 укладений договір кредиту №014/0077/74/67619. Відповідно до умов договору Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 297000,00 доларів США, терміном до 24.11.2026 року, а ОСОБА_2 зобов'язався за час користування кредитом сплачувати відсотки у розмірі 17,00 % річних. 24.11.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_3 укладений договір поруки, згідно з умовами даного договору ОСОБА_3 зобов'язався відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 по кредитному договору №014/0077/74/67619 від 24.11.2006 року. 06 серпня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі -Декрет КМУ). Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 і 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001 за №730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З наведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, а тому, враховуючи наявність у відповідача банківської ліцензії та письмового дозволу, його дії щодо видачі валютного кредиту є законними.

Щодо вимог підпункту «в»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії (на відсутність якої посилається позивачка) на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

За вказаних вище обставин та за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних вище операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Доводи позивача ОСОБА_2 про те, що він не міг передбачити зміну курсу валют, а отже за цих підстав умови кредитного договору є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, приписам чинного законодавства, а відтак не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти -гривні. Зростання курсу долара США - валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для визнання недійсним кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті. Стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплено. Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США сторони за договором усвідомлювали, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, та те що зміна цього курсу можливо настане, а тому позивачка повинна була передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором.

При цьому слід зазначити, що оскільки суд відмовляє ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору, то відсутні і правові підстави для визнання недійсними договору застави та договору іпотеки, оскільки вказані договори є похідними від кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_2 припинив виплачувати кредит та відсотки по кредиту № 014/0077/74/67619 від 24.11.2006 року, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 767091,49долара США, що по курсу НБУ складає 6121927 гривень 05 копійки, яка складається з: заборгованість за кредитом 285760,46долара США, що складає 2280568,50 гривен 95 коп.; заборгованість за відсотками -133865,32 доларів США, що складає 1068338,96 гривен; пеня за прострочення кредиту -11336,90 гривна, та пеня за прострочення відсотків по кредиту - 2761682,69 гривен.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

При викладених обставинах суд вважає за необхідне стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість: по виплаті кредиту за кредитним договором №014/0077/74/67619 від 24 листопада 2006 року у розмірі 767091,49 долара США, що по курсу НБУ складає 6121927 гривень 05 копійки.

Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні відшкодувати у рівних частках Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль»витрати по оплаті: державного мита у розмірі 3219,00 гривен та інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 120 гривень.

Керуючись ст. 99 Конституції України, ст.ст.10, 11, 60, 209 ч 3, 213, 215 ЦПК України ст.ст. 192, 215, 524, 526, 533, 548, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»65000, м.Одеса, вул.Садова, 10, р/р № 2909949, МФО 328351 код ЄДРПОУ 23876031, заборгованість: по виплаті кредиту за кредитним договором №014/0077/74/67619 від 24 листопада 2006 року у розмірі 767091,49долара США, що по курсу НБУ складає 6121927 гривень 05 копійки, яка складається з: заборгованість за кредитом 285760,46долара США, що складає 2280568,50 гривен 95 коп.; заборгованість за відсотками -133865,32доларів США, що складає 1068338,96гривен; пеня за прострочення кредиту -11336,90 гривна, та пеня за прострочення відсотків по кредиту - 2761682,69 гривен.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», 65000, м.Одеса, вул.Садова, 10/8, р/р № 2909949, МФО 328351 код ЄДРПОУ 23876031, витрати по оплаті: державного мита у розмірі 1609,50 гривен та інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 60,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», 65000, м.Одеса, вул.Садова, 10/8, р/р № 2909949, МФО 328351 код ЄДРПОУ 23876031, витрати по оплаті: державного мита у розмірі 1609,50 гривен та інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 60,00 гривень.

В задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання недійсним договорів відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя : Коваленко О. Б.