Вирок № 24159289, 23.01.2012, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

дата документу :

Справа №1-41/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарях судового засідання Воскресенській Т.В., Ляшенко Н.П., Гамзі Т.О.

за участю прокурора Маркицького М.А.,

за участю потерпілої ОСОБА_1,

за участю представника потерпілої ОСОБА_2,

за участю представників цивільного відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю захисника ОСОБА_5,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

ОСОБА_6, керуючи транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин.

Підсудний був прийнятий на роботу в ДП «Конріл»на посаду водія. 13 травня 2010 року він викону-вав трудові обов'язки. Приблизно о 8 годині 00 хвилин ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки «Газ-2705», номерний знак НОМЕР_1, який належить ДП «Конріл», рухався по автодорозі «с. Гора -с. Проців»в напрямку с. Проців Бориспільського району. На ділянці цієї автодороги, що розташовується в с. Мартусівка Бориспільського району, підсудний під'їжджав до зупинки, на якій в кармані перед неврегульованим пішо-хідним переходом стояв автобус марки «Паз». Він закривав підсудному видимість частини карману. ОСОБА_7 в порушення п.2.3б ПДР України не оцінив цю дорожню обстановку та в порушення п.12.1 ПДР України не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху. Тому він втратив спроможність виконати вимоги п.12.3 ПДР України: у разі виникнення небезпеки руху негайно вжити заходів для зменшення швид-кості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. У зв'язку з цим ОСОБА_6 здійснив наїзд на малолітнього ОСОБА_8, який раптово вибіг з не видимої для підсудного частини карману на неврегульований пішохідний перехід. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди малолітній ОСОБА_8 зазнав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: саден в лівій лобовій та лівій лобово-скроневій ділянках, крововиливу в м'які тканини лі-вої лобово-скронево-тім'яної ділянки, лінійного ізольованого перелому лівої переднє-черепної ямки, дифуз-но-обмеженого субарахноїдального крововиливу лівої лобової скроневої та тім'яної часток, дрібно плямис-тих крововиливів правої потиличної ділянки, дифузно-аксонального головного мозку (множинних крап час-тих крововиливів в товщу білої речовини головного мозку, виразного набубнявіння головного мозку), вто-ринних крововиливів у стовбур головного мозку; забитої рани та садна на внутрішній поверхні правої гоміл-ки на відстані 30 см від підошов; двох саден на переднє-зовнішній поверхні ділянки лівого колінного су-глобу на відстані 37 см від підошов; садна гребеню лівої клубної кістки на відстані 79 см від підошов; садна в лівій дельтоподібній ділянці на відстані 121 см від підошов. ІНФОРМАЦІЯ_2 в Київській обласній клі-нічній лікарні малолітній ОСОБА_8 помер від закритої черепно-мозкової травми з розвитком вто-ринних крововиливів в стовбур головного мозку.

Підсудний визнав вину у вчиненні злочину та показав, що він, дійсно, був прийнятий на роботу в ДП «Конріл»на посаду водія. 13 травня 2010 року ОСОБА_6 виконував трудові обов'язки. Приблизно о 8 годині 00 хвилин він, керуючи автомобілем марки «Газ-2705», номерний знак НОМЕР_2, який належить ДП «Конріл», рухався по автодорозі «с. Гора -с. Проців» в напрямку с. Проців Бориспільського району. На ді-лянці цієї автодороги, що розташовується в с. Мартусівка Бориспільського району, ОСОБА_6 під'їж-джав до зупинки, на якій в кармані перед пішохідним переходом стояв автобус марки «Паз». Він закривав підсудному видимість частини карману. ОСОБА_6 не оцінив цю дорожню обстановку, не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху та втратив спроможність уникнути наїзд на хлопчика, який раптово вибіг з не видимої для підсудного частини карману на неврегульований пішохідний перехід. Внас-лідок дорожньо-транспортної пригоди хлопчик зазнав тілесні ушкодження, від яких в лікарні помер.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_6 визнав себе винним, його вина у вчиненні злочину повністю доведена зібраними у справі доказами.

Так, допитана у судовому засіданні ОСОБА_1 показала, що ОСОБА_8 був її малоліт-нім сином. 13 травня 2011 року приблизно о 8 годині 00 хвилин потерпіла на маршрутному таксі під'їж-джала до зупинки, що розташовується в с. Мартусівка Бориспільського району. До неї подзвонив її керівник та повідомив про те, що сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої її син зазнав тілесні ушкод-ження. Вона вийшла з маршрутного таксі. До неї підійшов її керівник та повідомив про те, що наїзд на її сина здійснив водій автомобіля марки «Газель». В той день ОСОБА_8 відвезли спочатку в Борис-пільську центральну районну лікарню, а потім -в Київську обласну клінічну лікарню, де ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8, не приходячи у свідомість, помер.

З оголошених в порядку п.2 ст.306 КПК України показань свідка ОСОБА_9 (а.с.42-43 т.1) вбача-ється, що він працював в ДП «Конріл»на посаді водія. 13 травня 2010 року підсудний, керуючи автомобілем марки «Газель», який належав ДП «Конріл», підвозив його в с. Вороньків Бориспільського району. Приблиз-но о 8 годині 00 хвилин на ділянці цієї автодороги, що розташовується в с. Мартусівка Бориспільського ра-йону, ОСОБА_6 під'їжджав до зупинки, на якій в кармані перед пішохідним переходом стояв автобус. Коли підсудний проїжджав повз автобус, із-за його передньої частини на пішохідний перехід раптово вибіг хлопчик. ОСОБА_6 не встиг загальмувати або об'їхати його, тому здійснив наїзд на хлопчика. Він впав на дорожнє покриття. Підсудний зупинив автомобіль, вийшов з нього та почав викликати швидку допо-могу.

З оголошених в порядку п.2 ст.306 КПК України показань свідка ОСОБА_10 (а.с.44 т.1) вба-чається, що 13 травня 2010 року приблизно о 7 годині він вийшов на зупинку, яка розташовується в с. Мар-тусівка Бориспільського району. Приблизно о 8 годині 00 хвилин до зупинки під'їхав автобус марки «Паз». Він зупинився в кармані перед пішохідним переходом. З автобусу вийшов ОСОБА_8 Позаду до автобуса під'їжджав автомобіль марки «Газель». ОСОБА_8 вийшов на неврегульований пішохідний перехід, де на нього здійснив наїзд автомобіль марки «Газель». Внаслідок цього ОСОБА_8 впав на дорожнє покриття. Поряд з місцем дорожньо-транспортної пригоди проїжджав інший автомобіль марки «Ваз-2104». Він зупинився, з нього вийшли наглядно знайомі особи. Вони підбігли до ОСОБА_8, поклали його в автомобіль та повезли до Бориспільської центральної районної лікарні.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що 13 травня 2010 року приблизно о 8 годині 00 хвилин він, керуючи автомобілем марки «Ваз-2104», номерний знак НОМЕР_3, в'їхав в с. Марту-сівка Бориспільського району. Разом з ним в салоні автомобіля їхали два товариша. Він рухався за авто-мобілем марки «Газель». Під'їжджаючи до зупинки, свідок ОСОБА_11 побачив на ній автобус, який стояв в кармані перед пішохідним переходом. Він зменшив швидкість руху. Автомобіль марки «Газель»продов-жував рухатись з попередньою швидкістю. Про це свідчило те, що відстань між автомобілями почала збіль-шуватись. Коли автомобіль марки «Газель»проїжджав повз автобус, на пішохідному переході раптово з'я-вився хлопчик. Водій автомобіля марки «Газель»не встиг загальмувати та об'їхати хлопчика, тому здійснив наїзд на нього. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди хлопчик впав на дорожнє покриття та втратив свідомість. Свідок ОСОБА_11 зупинив свій автомобіль, разом з товаришами підбіг до хлопчика, поклав його в автомобіль та повіз до Бориспільської центральної районної лікарні.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що 13 травня 2010 року приблизно о 8 годині 00 хвилин він, керуючи автобусом марки «Паз», під'їхав до зупинки, що розташовується в с. Мар-тусівка Бориспільського району. Він зупинився в кармані перед неврегульованим пішохідним переходом та почав випускати людей з автобусу. Свідок ОСОБА_12 не вимикав двигун, ввімкнув покажчик правого повороту. Після того, як пасажири вийшли з автобусу, він подивився на двері, щоб їх зачинити, та почув глухий удар попереду автобуса. Коли він повернув голову, то побачив, що перед автобусом на дорожньому покритті лежав хлопчик. Автомобіль марки «Газель»зупинився на краю автодороги. З нього вийшов водій та почав викликати швидку допомогу. На місце дорожньо-транспортної пригоди приїхав автомобіль марки «Ваз-2104», з нього вийшов водій та два пасажира. Вони підбігли до хлопця, взяли його на руки та поклали в автомобіль. Після цього водій автомобіля марки «Ваз-2104»повіз хлопчика до медичного закладу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що підсудний є її чоловіком. 13 трав-ня 2010 року він подзвонив їй та повідомив про те, що здійснив наїзд на хлопчика. Свідок ОСОБА_13 разом з чоловіком приходили в лікарню та пропонували матері хлопчика допомогу. Але вона відмовлялась від неї. На відшкодування шкоди вони передали їй грошові кошти у розмірі 30000 гривень. Вони дуже пере-живають з приводу смерті хлопчика, тому протягом останніх років їх сім'я не живе повноцінним життям.

Крім показань потерпілої та свідків, вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину підтверджується також зібраними доказами:

- рапортом слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_14 від 13 травня 2010 року (а.с.15 т.1) та протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з фотоілюстра-цією (а.с.16-25 т.1), з яких вбачається, що 13 лютого 2010 року на автодорозі «с. Гора -с. Проців»в напрям-ку с. Проців підсудний, керуючи автомобілем марки «Газ-2705», номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на ОСОБА_8;

- схемою дорожньо-транспортної пригоди (а.с.26 т.1), якою підтверджується те, що наїзд на потер-пілого стався на неврегульованому пішохідному переході;

- протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 13 травня 2010 року (а.с.27 т.1), з якого вбачається, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 був тверезим;

- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 25 грудня 2004 року (а.с.30 т.1) та подорожнім листом вантажного автомобіля №031368 від 13 травня 2010 року (а.с.32 т.1). Цими доказами підтверджується те, що автомобіль марки «Газ-2705», номерний знак НОМЕР_1, належить ДП «Конріл». 13 травня 2010 року, керуючи цим автомобілем, ОСОБА_6 виконував трудові обов'язки во-дія;

- протоколом додаткового огляду місця пригоди та схемою до нього (а.с.60, 62 т.1);

- висновком спеціаліста №416А від 30 травня 2010 року (а.с.66-68 т.1) та висновком експерта №671А від 8 жовтня 2010 року (а.с.81-86 т.1), у відповідності до яких підсудний не мав технічної можливості за-побігти наїзду на ОСОБА_8 шляхом термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху;

- висновком судово-медичної експертизи №11ВЕ від 17 серпня 2010 року (а.с.71-74 т.1), з якого вбача-ється, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий зазнав тілесні ушкодження у вигляді закри-тої черепно-мозкової травми: саден в лівій лобовій та лівій лобово-скроневій ділянках, крововиливу в м'які тканини лівої лобово-скронево-тім'яної ділянки, лінійного ізольованого перелому лівої переднє-черепної ямки, дифузно-обмеженого субарахноїдального крововиливу лівої лобової скроневої та тім'яної часток, дрібно плямистих крововиливів правої потиличної ділянки, дифузно-аксонального головного мозку (мно-жинних крапчастих крововиливів в товщу білої речовини головного мозку, виразного набубнявіння голов-ного мозку), вторинних крововиливів у стовбур головного мозку; забитої рани та садна на внутрішній по-верхні правої гомілки на відстані 30 см від підошов; двох саден на переднє-зовнішній поверхні ділянки ліво-го колінного суглобу на відстані 37 см від підошов; садна гребеню лівої клубної кістки на відстані 79 см від підошов; садна в лівій дельтоподібній ділянці на відстані 121 см від підошов. Від закритої черепно-мозкової травми з розвитком вторинних крововиливів в стовбур головного мозку настала смерть ОСОБА_8

Достовірність показань свідка ОСОБА_15 в частині обставин про те, що ОСОБА_8 виходив на пішохідний перехід, спростовується показаннями свідка ОСОБА_9, який показав, що потер-пілий вибігав на пішохідний перехід. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини підсудного тлумачаться на його користь. Суд також критично оцінює висновок спеціаліста №416А від 30 травня 2010 року та висновок експерта №671А від 8 жовтня 2010 року, з яких вба-чається, що ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти наїзду на ОСОБА_8 шляхом термі-нового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху. Ці висновки ґрунтуються тільки на по-казаннях свідка ОСОБА_15 в частині обставин про темп руху потерпілого, які з наведених вище підстав судом відкинуті.

Тому обвинувачення підсудного в частині невиконання ним вимог п.12.3 ПДР України є необґрунто-ваним.

Разом з тим, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у кри-мінальній справі зібрана необхідна та достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Дії підсудного кваліфіковані:

- за ч.2 ст.286 КК України, як порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки до-рожнього руху, що спричинили смерть однієї особи.

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_6 суд вважає правильною.

Адже підсудний під час керування автомобілем допустив бездіяльність, яка полягає у тому, що він не оцінив дорожню обстановку та не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху. Така безділь-ність заборонена ПДР України. Її допущення потягло за собою втрату можливості у разі виникнення небез-пеки руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпеч-ного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Тому ОСОБА_6 здійснив наїзд на ОСОБА_8 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий зазнав тілесні ушкодження, від яких він помер. Додаткових обставин, які сприяли настанню цих наслідків, суд не встановив. Тому між бездіяльністю під-судного та смертю ОСОБА_8 існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Підсудний не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність в його діяннях злочинної недбалості. Вчинений злочин є закін-ченим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_6 повинен бути засуджений:

- за ч.2 ст.286 КК України, за порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть однієї особи.

Обираючи кримінальне покарання, суд виходить з того, що підсудний вчинив тяжкий злочин. Він щиро розкаявся в його скоєнні та добровільно частково відшкодував заподіяну шкоду. Ці обставини пом'як-шують його покарання. Разом з тим, злочин вчинений щодо малолітнього. Ця обставина обтяжує покарання. Аналіз даних про особу ОСОБА_6 вказує на те, що за місцем проживання та роботи він характеризу-ється позитивно (а.с.106, 107 т.1), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с.109, 110 т.1), одружений, має повнолітню дочку, яка продовжує навчання (а.с.115 т.1).

З урахуванням цих обставин в сукупності суд дійшов до висновку, що ОСОБА_6 належить при-значити покарання у виді позбавлення волі на певний строк з позбавленням його права керувати транспорт-ними засобами на певний строк.

Разом з тим, підсудний раніше не судимий (а.с.105 т.1). Його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 16 травня 2011 року (а.с.251-255 т.1) за вчинений злочин ОСОБА_6 був звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 7 вересня 2011 року (а.с.47-50 т.2) вирок Бориспіль-ського міськрайонного суду від 16 травня 2011 року скасований, кримінальна справа була направлена на но-вий судовий розгляд до того ж суді в іншому складі. Скасування вироку суду першої інстанції не було зу-мовлено необхідністю застосування більш суворого покарання. Тому згідно з ч.2 ст.375 КПК України при новому розгляді кримінальної справи посилення ОСОБА_6 покарання не допускається.

З урахуванням цих обставин в сукупності суд дійшов до переконання, що на підставі ст.75 КК Украї-ни підсудного належить звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі. Йому слід призначити іспитовий строк певної тривалості та покласти на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

В ході розгляду кримінальної справи ОСОБА_1 пред'явила цивільний позов: просить від-шкодувати їй матеріальну шкоду у загальному розмірі 62682 гривень 55 копійок та моральну шкоду у роз-мірі 300000 гривень.

Цивільний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоду ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому витрати на придбання ліків. Крім того, згідно з ч.1 ст.1201 цього ж Кодексу особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Разом з тим, за правилом, передбаченим в ч.1 ст.1172 ЦК України, якщо матеріальна шкода завдана під час виконання трудових обов'язків, вона відшкодовується роботодавцем особи, винної в її заподіянні.

Крім того, у відповідності до ст.ст.22, 23 та 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивіль-но-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі, якщо цивільно-правова від-повідальність власника наземного транспортного засобу застрахована, витрати на лікування та поховання в межах ліміту відповідальності за виключенням франшизи відшкодовує страховик.

Встановлено, що в ході лікування ОСОБА_8 потерпіла витратила грошові кошти у розмірі 6101 гривні 95 копійок на придбання ліків. Достовірність цієї обставини підтверджується копіями довідок Київської обласної клінічної лікарні (а.с.142, 143 т.1), письмовим розрахунком (а.с.144 т.1) та копіями кви-танцій (а.с.145, 166 т.1). Крім того, вона витратила грошові кошти у розмірі 56580 гривень 60 копійок на по-ховання сина. Достовірність цієї обставини підтверджується копіями товарних чеків та рахунків (а.с.146, 168, 169 т.1), копіями рахунків -замовлень (а.с.148, 149 т.1). У зв'язку з цим, у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди в загальному розмірі 62682 гривень 55 копійок (6101,95 + 56580,60).

Вище вже зазначалось, що ОСОБА_6 був прийнятий на роботу в ДП «Конріл»на посаду водія. Під час дорожньо-транспортної пригоди він виконував трудові обов'язки. Крім того, цивільно-правова від-повідальність ДП «Конріл», пов'язана з експлуатацією автомобіля марки «Газ-2705», номерний знак НОМЕР_1, в межах ліміту відповідальності у розмірі 51000 гривень за виключенням франшизи у розмірі 510 гри-вень була застрахована в ЗАТ «УАСК АСКА». З огляду на ці обставини в сукупності суд дійшов до виснов-ку, що у ЗАТ «УАСК АСКА»виник обов'язок відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 50490 гривень (51000 -510). Обов'язок відшкодувати потерпілій іншу частину матеріальної шкоди у розмірі 12192 гривень 55 копійок (62682,55 -50490) виник у ДП «Конріл».

Ці юридичні особи ухиляються від добровільного відшкодування матеріальної шкоди. Тому для від-новлення порушеного права з ЗАТ «УАСК АСКА»на користь ОСОБА_1 слід стягнути матеріальну шкоду у розмірі 50490 гривень, з ДП «Конріл»- у розмірі 12192 гривень 55 копійок.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв'язку зі смертю членів її сім'ї чи близьких родичів, має право на відшкодування моральної шкоди. Мо-ральна шкода визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справед-ливості.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України, якщо моральна шкода завдана під час виконання трудових обов'яз-ків, вона також відшкодовується роботодавцем особи, винної в її заподіянні.

Встановлено, що у зв'язку зі смертю власного сина ОСОБА_1 зазнала душевні страждання. У такий спосіб їй була заподіяна моральна шкода. З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнала потерпіла, ступеня вини ОСОБА_6 та з огляду на вимоги розумності і справедливості розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_1, становить 80000 гривень. Частина моральної шкоди у розмірі 30000 гривень потерпілій відшкодована. Це підтверджується копією розписки (а.с.58 т.1). Залишається не відшкодованою інша частина моральної шкоди у розмірі 50000 гривень (80000 -30000).

У зв'язку з тим, що на час заподіяння моральної шкоди підсудний виконував трудові обов'язки, обо-в'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на ДП «Конріл». Ця юридична особа ухиляється від добровільного відшкодування моральної шкоди. Тому для відновлення порушеного права з ДП «Конріл»на користь ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.

Крім того, з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області належить стягнути судові витрати на проведення експертизи в розмірі 696 гривень 60 копійок.

Речові докази: автомобіль марки «Газ-2705», номерний знак НОМЕР_1, та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 25 грудня 2004 року слід повернути ДП «Конріл»; по-свідчення водія серії НОМЕР_5 від 23 грудня 1995 року та талон серії НОМЕР_6 належить поверну-ти ОСОБА_6

Керуючись ст.ст.81, 93, 321, 323, 324, ч.1-ч.3 ст.327, ст.ст.328, 330-335, 339, 340 ,ч.2 ст.375 КПК Ук-раїни, ст.ст.65-67, 75, 76, ч.2 ст.286 КК України, ч.1 ст.1167, ч.1 ст.1172, ч.1 ст.1195, ч.1 ст.1201 ЦК України, ст.ст.22, 23 та 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності влас-ників наземних транспортних засобів», суд

засудив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, призначити йому іспитовий строк тривалістю в 3 роки.

Покласти на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджа-ти за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кри-мінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід у виді підписки про невиїзд залишити ОСОБА_6 до вступу вироку суду в законну силу.

Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шко-ди задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 50490 гривень.

Стягнути з дочірнього підприємства «Конріл»на користь ОСОБА_1 матеріаль-ну шкоду у розмірі 12192 гривень 55 копійок та моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.

У задоволенні цивільного позову в частині інших вимог ОСОБА_1 відмовити.

З ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області (р/р №35222002000460; МФО 821018; код 25574713) стягнути судові витрати на проведення експертизи в роз-мірі 696 гривень 60 копійок.

Речові докази: автомобіль марки «Газ-2705», номерний знак НОМЕР_1, та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 25 грудня 2004 року повернути дочірньому підприємству «Конріл»; посвідчення водія серії НОМЕР_5 від 23 грудня 1995 року та талон серії НОМЕР_6 повер-нути ОСОБА_6.

Вирок суду на протязі 15 діб може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Бо-риспільський міськрайонний суд.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець