Постанова № 24157229, 15.05.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 5019/186/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин" на рішення господарського суду Рівненської області від 14.03.12 р. у справі № 5019/186/12 (суддя Качур А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро-Техніка"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин"

про стягнення 320092,41 грн.

за участю представників сторін:

позивача - представник ОСОБА_1, довіреність № 5 від 01.02.2012 р.;

відповідача - не з"явився

В судовому засіданні 15.05.2012 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року змінено склад колегії суддів у справі № 5019/186/12, утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя -Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро-Техніка" (далі - ТзОВ "Захід-Агро-Техніка") звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин" (далі - ПСП "Княгинин") та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило стягнути з відповідача 320092,41 грн., з яких: 211245,83 грн. основного боргу, 14908,75 грн. відсотків річних, 17044,34 грн. пені, 844,99 грн. інфляційних втрат та 76048,50 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.03.2012 року (суддя Качур А.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПСП "Княгинин" на користь ТзОВ "Захід-Агро-Техніка" 211245,83 грн. основного боргу, 14908,75 грн. відсотків річних, 17044,34 грн. - пені, 76048,50 грн. штрафу та 6385,09 судового збору. Припинено провадження по справі в частині стягнення 844,99 грн. інфляційних втрат. .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 14.03.2012 року змінити, відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 14908,75 грн. відсотків річних, 17044,34 грн. пені та 76048,50 грн. штрафу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.

В судове засідання апелянт явки повноважних представників не забезпечив, хоча про час та місце засідання суду був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, причин неявки до відома суду не довів, а відтак, апеляційна скарга розглядається за відсутності представників скаржника.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 14.03.2012 року прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 11.04.2011 року між ТзОВ "Захід-Агро-Техніка" (надалі - Продавець, Позивач) та ПСП "Княгинин" (надалі - Покупець, Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 20, згідно підпункту 1.3 якого загальна вартість договору складає 253495,00 грн., у т.ч. ПДВ. 20% - 42249,17 грн. Підпунктами 3.3.1, 3.3.2 пункту 3.3 розділу 3 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний провести оплату за товар в сумі 253 495 грн. в т.ч. ПДВ наступним чином: першу частину вартості товару в сумі 42249,17 грн. від загальної вартості товару з ПДВ оплатити до 12.04.2011 року; другу частину вартості товару в сумі 211245,83 грн. від загальної вартості товару з ПДВ - до 25.07.2011 року.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач - ТзОВ "Захід-Агро-Техніка", свої зобов'язання за договором виконав повністю, що підтверджується довіреністю про отримання товару № 27, підписаною керівником та головним бухгалтером ПСП "Княгинин"; видатковою накладною № РН-0000176 від 21.04.2011 року та податковою накладною № 55 від 21.04.2011 року При цьому, Відповідач - ПСП "Княгинин" свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково в сумі 42249,17 грн., що стверджується банківською випискою, податковою накладною № 32 від 13.04.2011 року та актом звірки. Другу частину вартості товару в сумі 211245,83 грн. згідно договору відповідач не оплатив, та не оспорює.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України ).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ч. 1 ст. 530 ЦК України ).

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судами обох інстанцій досліджено пункт 7.2 розділу 7 договору № 20 від 11.04.2011 року, яким передбачено, що Покупець за прострочення виконання зобов'язань зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Крім того, відповідно до п. 6.5. Договору Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення 200 процентів річних від простроченої суми. В пунктах 7.4, 7.6 розділу 7 договору № 20, досліджених судами обох інстанцій, передбачено, що Покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь Продавця штраф в розмірі 30% від загальної вартості Договору; сторони дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 28% річних. Позивачем за період з 26.07.2011 року по 01.02.2012 року нараховано відсотки річні в розмірі 14908,75 грн.. Вказаний розрахунок перевірено судами та визнано вірним.

Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом, оскільки Відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання за Договором - Позивачем відповідно до п. 7.4 останнього нараховано штраф в розмірі 76048,50 грн. Вказаний розрахунок перевірено судами та визнано вірним.

При цьому, оскільки позивачем до прийняття рішення по справі була подана заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 844,99 грн. інфляційних втрат, провадження у справі в цій частині було правомірно припинено судом першої інстанції на підставі п. 4. ст. 80 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, який з огляду на зазначене вище дійшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 211245,83 грн. основного боргу, 14908,75 грн. відсотків річних, 17044,34 грн. пені та 76048,50 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для його скасування чи зміни немає.

У свою чергу, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими та такими, що не знаходять свого підтвердження доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що полягають у недотриманні позивачем досудового врегулювання спору, не зменшенні судом розміру відповідальності відповідача, відхиленні усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та обмеження судом наданого відповідачу права участі його представників в судовому засіданні.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (Рівність перед законом і судом) та 4-3 (Змагальність) ГПК України. Забезпечення участі сторін та інших учасників у судовому процесі покладається на господарський суд, який зобов'язаний повідомити сторін про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, а також про час і місце його проведення. Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, суд відкладає розгляд справи в тому разі, коли спір не можливо розглянути в даному засіданні через нез'явлення в засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів. Тому, питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Отже, якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивач звернувся до суду без попереднього досудового врегулювання даного спору не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням ТзОВ "Торговий дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа щодо досудового врегулювання спорів) № 1-2/2002 обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Колегія суддів також зазначає, що у відповідності до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Разом з тим, ст. 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Також, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач під час судового розгляду справи звертався до суду з клопотанням про зменшення розміру відсотків річних, пені та штрафу.

Отже, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 14.03.2012 року у справі № 5019/186/12 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.