Рішення № 24135376, 16.05.2012, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Дата документу16.05.2012

Справа №2-4342/11

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

20 лютого 2012 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Луньовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 216149,30 гривень та судових витрат, -

в с т а н о в и в:

26.10.2011 року позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна»звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 216 149,30 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладених між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 кредитного договору №СL-209/024/2008 від 17.09.2008 року та додаткового договору №1 від 16.01.2009 року до кредитного договору №СL-209/024/2008 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 29 150 доларів США на купівлю автомобіля «Кіа Карнавал», строком погашення не пізніше 17.09.2015 року зі сплатою відповідної платні за користування кредитом. Однак ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив на підставі ч.2 ст.158 Цивільно-процесуального кодексу України розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився і не повідомив суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

17.09.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач (банк), та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №СL-209/024/2008 (а.с.7-9), згідно умов якого та на підставі кредитної заявки ОСОБА_1 від 17.09.2008 року (а.с.13) банк надав позичальнику кредит на купівлю автомобіля «Кіа Карнавал»на загальну суму 29150 доларів США, а ОСОБА_1, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше 17.09.2015 року, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до п.1.5.1 частини №2 кредитного договору №СL-209/024/2008 від 17.09.2008 року повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

Згідно п.1.5.1.1 частини №2 кредитного договору №СL-209/024/2008 від 17.09.2008 року нараховані в порядку передбаченому кредитним договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строки, передбачені графіком платежів.

На підставі п.3 частини №1 кредитного договору №СL-209/024/2008 від 17.09.2008 року встановлено, що проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 12,75% річних.

Пунктом 4 частини №1 кредитного договору №СL-209/024/2008 від 17.09.2008 року передбачено, що повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів, тобто сума кредиту та процентів щомісяця погашається рівними частинами на протязі всього строку дії кредитного договору.

Відповідно до п.1.4.1.2 частини №2 кредитного договору №СL-209/024/2008 від 17.09.2008 року проценти нараховуються щомісячно в день сплати процентів, але не пізніше дати повернення кредиту, визначеної у графіку платежів на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачується позичальником відповідно до умов п.1.5 кредитного договору.

16.01.2009 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №СL-209/024/2008 від 17.09.2008 року (а.с.10).

Згідно п.2.1.3 додаткового договору №1 від 16.01.2009 року до кредитного договору №СL-209/024/2008 банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або третіми особами своїх боргових зобов'язань та/чи інших умов кредитного договору .

Відповідно до п.2.1.4 додаткового договору №1 від 16.01.2009 року до кредитного договору №СL-209/024/2008 у випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань, встановлених умовами кредитного договору та /чи додаткового договору, фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток підвищуються на 2% річних, в порядку передбаченому додатковим договором.

На підставі п.2.1.5 додаткового договору №1 від 16.01.2009 року до кредитного договору №СL-209/024/2008 підвищення процентної ставки, передбачене п.2.1.4 додаткового договору, буде здійснено в силу порушення позичальником будь-якого свого зобов'язання, передбаченого кредитним договором та/чи додатковим договором та не потребує укладення будь-якого додаткового договору до кредитного договору чи графіку платежів у новій редакції, та сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми кредиту, при цьому процентна ставка по кредиту підлягає підвищенню в перший банківський день місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено порушення будь-якого з підпунктів кредитного договору та/чи додаткового договору.

У зв'язку з тим, що позичальником не було дотримано зазначених вище умов кредитного договору №СL-209/024/2008 та додаткового договору №1 від 16.01.2009 року до кредитного договору №СL-209/024/2008, позивачем на підставі п.1.9 кредитного договору №СL-209/024/2008 від 17.09.2008 року було здійснено вимогу дострокового виконання позичальником його зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі. Так, позивач направив ОСОБА_1 досудову вимогу вих.№22334 від 16.08.2011 року про погашення заборгованості за кредитним договором. Зазначена вимога підлягала виконанню протягом 30 календарних днів з дня її одержання, але до моменту подання позову до суду вона не виконана і відповідні суми позивачу не сплачені (а.с.14).

Таким чином, ОСОБА_1 вимоги кредитного договору №СL-209/024/2008 та додаткового договору №1 від 16.01.2009 року до кредитного договору №СL-209/024/2008 не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому не сплачує. Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останній заходів до погашення заборгованості не вжив.

Відповідно до п.3.1.1 частини №2 кредитного договору №СL-209/024/2008 від 17.09.2008 року за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом у визначені кредитним договором строки позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно кредитного договору.

Станом на 12.09.2011 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором №СL-209/024/2008 від 17.09.2008 року в сумі 216149,30 гривень, у тому числі 24486,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.09.2011 року складає 195214,44 гривень, -сума основного боргу за тілом кредиту, 371,01 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.09.2011 року складає 2957,80 гривень, -проценти за користування кредитними коштами за період з 05.08.2011 року по 11.09.2011 року, 17977,06 гривень -нарахована пеня по кредиту за період з 18.03.2011 року по 11.09.2011 року (а.с.15).

Відповідно до договору купівлі продажу кредитного портфелю, укладеного 29.04.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна»(покупець) та ПАТ «ОТП Банк» (продавець), продавець продав (переуступив) покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (Додаток 1), а покупець прийняв такий кредитний договір та зобов'язався сплатити на користь продавця винагороду (а.с.20-26).

Згідно підпункту «а»п.3.3 договору купівлі продажу кредитного портфелю від 29.04.2010 року покупець набув усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій.

На підставі підпункту «б»п.3.3 договору купівлі продажу кредитного портфелю від 29.04.2010 року покупець набув право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності.

Відповідно до банківської ліцензії №191, виданої 08.11.2008 року Національним банком України ЗАТ «ОТП Банк», зареєстрованому 02.03.1998 року за №273, ЗАТ «ОТП Банк»мав право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(а.с.16).

Згідно дозволу №191-1, виданого 08.11.2006 року Національним банком України ЗАТ «ОТП Банк», зареєстрованому 02.03.1998 року за №273, та додатком до нього ЗАТ «ОТП Банк» мав право здійснювати банківські операції, визначені пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою Закону України «Про банки і банківську діяльність»(а.с.16, 17).

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ОТП Факторинг Україна»є належним правонаступником ПАТ «ОТП Банк»та надав суду всі необхідні документи, що підтверджують перехід до нього права вимоги у спірному зобов'язанні.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року.

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в»п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд вважає, що відповідно до ст.ст.192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 44 Закону України «Про національний банк України», ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», мав достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Крім того, укладання кредитного договору в іноземній валюті цілком відповідало внутрішній волі ОСОБА_1 При отриманні кредиту він усвідомлював та гарантував, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Згідно зі змістом ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №СL-209/024/2008 від 17.09.2008 року ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, надав відповідачу ОСОБА_1 кредит. Однак ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків. Тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, по несплачених відсотках та нарахованої пені.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 533, 610-612, 617, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ч.4 ст.169, ст.ст.16, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 216149,30 гривень та судових витрат -задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»(п/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк»м.Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421) 195214 (сто дев'яносто п'ять тисяч двісті чотирнадцять) гривень 44 копійки -суму основного боргу за тілом кредиту, 2957 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 80 копійок -проценти за користування кредитними коштами за період з 05.08.2011 року по 11.09.2011 року, 17977 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 06 копійок -суму нарахованої пені по кредиту за період з 18.03.2011 року по 11.09.2011 року, а разом 216149 (двісті шістнадцять тисяч сто сорок дев'ять) гривень 30 копійок заборгованості по несплаченому кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»(п/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк»м.Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421) 1700 (одна тисяча сімсот) гривень витрат по сплаті позивачем судового збору і 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Р.С. Холод