Рішення № 24133782, 23.04.2012, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 2/2220/314/2012

2220/573/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 року Шепетівський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої -судді Мазур Н.В.

секретаря -Ярощук Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шепетівці справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним,

встановив:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідачів, посилаючись на те, що 22 березня 2007 року між відповідачем - приватним підприємцем ОСОБА_1 та ним був укладений кредитний договір № 08.03.02.01.3486 про надання кредиту у вигляді поновлювальної лінії в сумі 150 000 грн. Відповідно до додаткових договорів №1,2,3 кредитний ліміт було збільшено і ПАТ КБ «ПриватБанк»надав відповідачеві ОСОБА_1 в розмірі 500000 грн. з кінцевим терміном повернення до 19.03.2012 року в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди, в обумовлені договором та додатками-графіками погашення заборгованості, терміни. З метою забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 були укладені договори поруки від 22.03.2007 року, від 26.10.2007 року, від 28.01.2008 року. Відповідно до даних договорів поручитель зобов'язувалася відповідати перед банком в повному обсязі солідарно з позичальником ОСОБА_1 за виконання останнім умов кредитного договору. Однак, позичальником -відповідачем ОСОБА_1 було порушено умови кредитного договору №08.03.02.01.3486 від 22.03.2007 року та умови додаткових договорів №1,2.3 щодо своєчасної сплати заборгованості і станом на 12.04.2012 року заборгованість складає -1341508,27 грн. : 500 000 грн. - по тілу кредиту, 551098,17 грн. -заборгованості по відсотках, 5893,31 грн. -прострочена заборгованість по комісії, 219683,06 грн. -пені, 1000 грн. -штраф фіксована частина, 63833,73 грн. -штраф процентна складова. Крім того, просить стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк»з зустрічним позовом про визнання договорів поруки №1 від 26.10.2007 року, №2 від 28.01.2007 року та №3 від 28.01.2008 року недійсними. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22.03.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №08.03.02.01.3486 про надання кредиту у вигляді поновлювальної лінії в сумі 150 000 грн., а в послідуючому укладено додаткові договори про збільшення кредитного ліміту до 500 000 грн. З поданих до суду документів вбачається начебто вона виступила поручителем по даному кредитному договору підписавши три договори поруки №3486 від 22.03.2007 року, від 26.10.2007 року, від 28.01.2008 року.

Оскільки, ОСОБА_1 належним чином обов'язки по кредитному договору не виконав ПАТ КБ «ПриватБанк»вважає, що вона має нести солідарну відповідальність разом з ним.

Однак, вона особисто договори поруки не укладала та не посвідчувала їх своїм підписом, договори підписані не нею, а іншою людиною. Просить визнати дані договори поруки недійсними та стягнути судові витрати по справі.

Представник позивача -представник ПАТ КБ «ПриватБанк»Ярмолюк А.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та підтвердила обставини, на які посилається у позовній заяві, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов ПАТ БК «ПриватБанк»визнав частково та суду пояснив, що, дійсно, ним з позивачем був укладений кредитний договір, на підставі якого він отримав кредит в сумі 500 000 грн. і на даний час має заборгованість по його сплаті. Разом з тим, зазначив, що не згідний сплачувати штрафні санкції: одночасно пеню, штраф фіксовану частину та штраф процентну складову, оскільки це є різновидами неустойки як юридичної відповідальності і тому він не може нести подвійну цівільно-правову відповідальність за одне і те саме порушення договірного зобов'язання. Крім того, зазначив, що дійсно договори поруки відповідач ОСОБА_2 не підписувала, підписував їх він особисто, за що вироком Шепетівського міськрайонного суду від 19.07.2011 року був засуджений за ч.ч.2,3 ст. 358 КК України, вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню.

ОСОБА_2, яка є відповідачем по первісному позову та позивачем по зустрічному позову, у судовому засіданні позов ПАТ КБ «ПриватБанк»про стягнення заборгованості за кредитним договором не визнала, зустрічний позов про визнання кредитних договорів недійсними підтримала та пояснила, що договорів поруки №3486 від 22.03.2007 року, від 26.10.2007 року та від 28.01.2008 року особисто не підписувала, будь-кому такого доручення не надавала.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягаючим частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 509, 525, 526, 536, ч.1 ст. 548, 625, 1054 ЦК України зобов'язання за договорами кредиту повинно виконуватись сторонами відповідно до умов договору, вимог чинного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Кредитор вправі вимагати сплати процентів у випадку невиконання боржником та його поручителем своїх зобов'язань за договором кредиту.

Судом встановлено, що 22 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №08.03.02.01.3486, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 150 000 грн. Відповідно до додаткових договорів №№1,2,3 кредитний ліміт було збільшено і ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 500 000 грн. на термін до 19.03.2012 року.

Згідно п. 4.3 кредитного договору №08.03.02.01.3486 від 22.03.2007 року сплата відсотків за користування кредитом здійснюється в дату сплати відсотків. Датою сплати відсотків є перше число кожного поточного місяця, але не пізніше 6 числа починаючи з дати підписання договору. При несплаті відсотків вони вважаються простроченими, розмір щомісячного внеску та графік погашення кредиту визначений додатками №№1,2,3,4 до кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 платежів в погашення заборгованості по кредитному договору не вносив і станом на 12.04.2012 року існує прострочена заборгованість: за кредитом - 500000 грн., по відсотках -551098, 17 грн., по комісії -5893,31 грн., пені 219683,06 грн., а всього заборгованість за кредитом 1276674,54 грн.

Заборгованість позичальника перед банком підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який відповідно до умов договору сумнівів не викликає.

Крім того, Банк просить стягнути з відповідачів заборгованість: штраф фіксована частина - 1000 грн. та штраф процентна складова -63833,73 грн.

Таким чином, позивач просить застосувати до боржника подвійну цивільно- правову відповідальність одного і того ж виду за одні й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить положенням ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, відповідно до яких ніхто не можу бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те, саме правопорушення. А тому, в позові в частині стягнення штрафу слід відмовити.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним обов'язку

Порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між собою, яка забезпечує виконання боржника перед кредитором.

Як пояснила ОСОБА_2 - вона особисто договорів поруки №3486 від 22.03.2007 року та 26.10.2007 року та 28.01.2008 року не підписувала та таких доручень нікому не надавала.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що дані договори поруки він підписав особисто без згоди та відома ОСОБА_2

Ті обставини, що в договорах поруки підпис від імені ОСОБА_2 вчинений не нею, а ОСОБА_1 та іншою особою стверджуються висновком почеркознавчої експертизи №95 від 24.06.2001 року та іншими матеріалами кримінальної справи 1-221/2011 року, відповідно до якої ОСОБА_1 вироком суду від 19.07.2011 року визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України, тобто за підробку та використання завідомо підроблених документів.

Відповідно до ст.202 ЦК України «правочин» -це правомірна дія особи спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 638, 639, 640 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. Договір можу бути укладеним у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми не встановлені законом. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з Банком будь-яких домовленостей про взяття на себе відповідальності по кредитному договору №08.03.02.01.3486, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 500000 грн., не брала. У договорах поруки №3486 від 22.03.2007 року, від 26.10.2007 року та від 28.01.2008 року відсутній підпис ОСОБА_2, оскільки згідно вироку Шепетівського міськрайонного суду від 19.07.2011 року встановлено, що дані договори підписав особисто ОСОБА_1

Тому суд вважає, що договори поруки №3486 від 22.03.2007 року, від 26.10.2007 року та від 28.01.2008 року з ОСОБА_2 є неукладеними, так як у них відсутня згода останньої на їх укладення. А тому, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору №08.03.02.01.3486, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 500000 грн. необхідно відмовити.

Вище наведені обставини, дають суду підстави відмовити і в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАК КБ «ПриватБанк»про визнання договорів поруки недійсними.

Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 не виконав взятих зобов'язань по кредиту, а тому згідно вимог закону та умов зазначених договорах він повинен нести відповідальність за зобов'язаннями перед ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд знаходить за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати в сумі 3219 грн.

На підставі ст. ст. 202-236, 526, 527, 536, 538, 640, 551, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60,88, 209, 212 -215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»до приватного підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»(м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЕДРПОУ 14360570 МФО 305299 р/р 29092829003111) заборгованості за кредитом в розмірі 1276674 грн. 54 коп.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»(м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЕДРПОУ 14360570 МФО 305299 р/р 6499391900001) судові витрати в сумі 3219 грн.

В іншій частині позову відмовити.

В позові Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі апеляційної скарги через Шепетівський міськрайонний суд протягом 10 днів з часу його проголошення.

Суддя