Ухвала суду № 24125837, 01.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2012 р. м. Київ К/9991/32128/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіОстровича С.Е.,суддівСтепашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Хомініч С.В.,

розглянувши касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2011 року у справі за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства «Весна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року позивач - Ужгородська міжрайонна податкова інспекція у Закарпатській області звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів - Приватного підприємства «Весна»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд»про стягнення коштів у розмірі 739075607, 44 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та просить прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року «Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна»(м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ - 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства «Весна»ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Весна» з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року № 6/23-50/20459893.

Даною перевіркою встановлено, що в процесі виїзних позапланових перевірок

товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» з питань достовірності та повноти

нарахування сум податку на додану вартість задекларованих за березень 2008 року (акт

№ 199/08-03/2-31154896 від 04 липня 2008 року) та за квітень 2008 року (акт № 222/08-

03/2-31154896 від 23 липня 2008 року) встановлено, що відповідно до договорів від 07

грудня 2007 року № 02/08, від 10 грудня 2007 року № ПОЗ/08, від 14 грудня 2007

року П04/08, від 15 грудня 2007 року № П05/08, від 17 грудня 2007 року № П06/08, від 19

грудня 2007 року № П07/08, від 20 грудня 2007 року № П08/08, від 24 грудня 2007 року №

П09/08, від 26 грудня 2007 року № ШО/08, від 27 грудня 2007 року № ПІ 1/08, від 28 грудня 2007 року № П12/08, від 29 грудня 2007 року № П13/08, від 03 січня 2008 року № П14/08, від 03 січня 2008 року № П15/08, від 24 березня 2008 року № П16/08 приватне підприємство «Весна»(постачальник) на підставі видаткових, податкових накладних та специфікацій відвантажило товариству з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» продукцію (преформи ПЕТФ (ТУУ 25.2-31158361-001-202) та кришки для закупорювання пляшок ПЕТФ (ТУУ 25.2-31158361-002-2002).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новотрейд»здійснює придбання преформ ПЕТФ кришок для закупорювання пляшок ПЕТФ, які згідно технічних умов, зазначених у договорах поставки, належать безпосередньому виробнику продукції Закритому акціонерному товариству «Юніпласт». Згідно даних договорів перехід права власності і ризиків на товар в обсязі партії поставки від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару. Згідно вищевказаних договорів постачання товариство з обмеженою відповідальністю «Новотрейд»здійснює придбання преформи ПЕТФ і кришки для закупорювання пляшок ПЕТФ у приватного підприємства «Весна», при цьому відповідно до умов договорів поставка товарів здійснюється ритмічно (кожен робочий день), партіями на умовах ЕХ -склад Постачальника: м. Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграду, буд. 122, що підтверджується актами прийому - передачі на загальну суму 154915415,00 грн.

Також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Новотрейд»орендує складські приміщення та офісні приміщення у закритого акціонерного товариства «Дніпрометалсервіс». Вищенаведені операції з придбання товару відображені товариством з обмеженою відповідальністю «Новотрейд»в податковому обліку відповідних періодів, тобто включено до складу валових витрат та до податкового кредиту. Так, товариством з обмеженою відповідальністю «Новотрейд»за період березень - червень 2008 року перерахувало приватному підприємству «Весна»коштів на загальну суму - 369537803, 67 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст.208 Господарського кодексу України.

Положення ст. 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та частиною 2 ст.215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна - фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Як встановлено Позивачем (стор. 30 том 1) в процесі проведення виїзних позапланових перевірок ТОВ «Новотрейд»з питань достовірності та повноти нарахування сум податку на додану вартість задекларованих за березень 2008 (акт від 04.07.2008) та за квітень 2008 (акт від 23.07.2008) Відповідач 1 (постачальник) на підставі договорів, видаткових, податкових накладних та специфікацій відвантажив Відповідачу 2 (Покупець) продукцію. Всього за період з березня по червень 2008 було поставлено продукції на загальну суму 369 537 803,67 грн. Відповідач 2 оплатив продукцію відповідачу 1 у безготівковій формі. Проведені за вказаними договорами поставки господарські операції було відображено в бухгалтерському та податковому обліку Відповідача 2.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. За умови укладеного договору поставки, кожна поставка партії товару повинна оформлюватись наступними первинними документами: рахунок-фактура, сертифікат якості, акт приймання-передачі товару, податкова накладна.

Таким чином, господарські операції з придбання товару у ПП «Весна»оформлені ТОВ «Новотрейд»у повній відповідності до вимог чинного законодавства, що не заперечується Позивачем та підтверджується матеріалами слідства (кримінальна справа № 69-59), на які посилається Позивач.

До матеріалів справи приєднано постанову слідчого від 18.02.2010 (стор. 204, том 2) в якій зазначено, що під час слідства була підтверджена реалізація товарів від ПП «Весна»до ТОВ «Новотрейд»документами, показами службових осіб та тим фактом, що встановлені підприємства, які придбали цей товар у ТОВ «Новотрейд». Операції не носять безтоварний характер. Отже, підтверджена товарність проведеної поставки, розрахунки та правильність відображення поставки в обліку товариства.

Однак, Позивач зазначає, що вказані договори та первинні документи (у тому числі товаро-транспортні накладні) відсутні у ПП «Весна», що дає підстави вважати укладені між ПП «Весна»та ТОВ «Новотрейд»договори такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже недійсними. Угода між на ПП «Весна»та ТОВ «Новотрейд»носить фіктивний характер, була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди (стор. 71 справи, том 3).

Слід зазначити, що відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Позивачем не надано доказів визнання вказаних правочинів фіктивними відповідно до ст. 234 ЦКУ Також суду не надано доказів визнання господарського зобов'язання, відповідно до вимог ч. 1 ст.207 ГК України недійсним, як такого, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом першої інстанції встановлено, що договори укладені між ПП «Весна»та ТОВ «Новотрейд»відповідають вимогам, встановленим ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України та вважаються укладеними.

Таким чином, висновки Позивача спростовуються матеріалами справи, тому відсутні підстави стверджувати, що укладені правочини не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Позивачем не доведено факту нікчемності правочинів з підстав порушення Відповідачами вимог пп. 1, 5 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.

Позивач зазначає, що ПП «Весна»здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій повПязаних з надання податкової вигоди для третіх осіб (стор. 24 том 3). Діяльність ТОВ «Новотрейд» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань (стор 71 том 3) Відповідач 1 скористався вигодами внаслідок виконання господарського зобов'язання Відповідачем 2 безпідставно включивши відповідні суми до податкового кредиту та валових витрат (стор. 24 том 3). Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, ПДВ внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, в зв'язку з чим, дії підприємств призвели до втрат дохідної частини державного бюджету України. Натомість, матеріалами справи підтверджується товарність проведеної поставки, розрахунки та правильність відображення поставки в обліку ТОВ «Новотрейд». Позивачем не надані докази щодо порушення ТОВ «Новотрейд» вимог податкового законодавства: відсутній акт перевірки, податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток та ПДВ. Також, актом від 18.02.2009 № 6/23-50/20459893 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Весна»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства»не встановлено порушення ПП «Весна»вимог саме податкового законодавства, не проведеш донарахування податку на прибуток та ПДВ.

Суди дійшли вірного висновку, що несплата податку відповідачем є підставою для застосування податкових санкцій, а не визнання господарського зобов'язання, операція із здійснення якого була об'єктом оподаткування, недійсним.

Таким чином, судом не встановлені обставини на підтвердження того, що, укладаючи договори поставки, сторони діяли з метою, незаконного заволодіння майном держави, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, висновок Позивача про суперечність договорів поставки інтересам держави та суспільства помилковий.

Враховуючи викладене, Позивачем не доведено факту невідповідності правочинів інтересам держави і суспільства з метою незаконного заволодіння майном держави за наявності протиправного умислу у сторін договору.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказує що намір на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства був присутній яку ПП «Весна»так і у ТОВ «Новотрейд».

Судом встановлено, що відносно службових осіб ряду підприємств за ознаками злочину, передбачених ст.ст. 212, 366, 205 КК України порушена кримінальна справа № 69-59. Під час проведення слідства була підтверджена фактичність купівлі та подальшого продажу товарів між підприємствами (стор. 204 том 2) та встановлено, що операції, які відбувались на підставі договірних стосунків між ПП «Весна»та ТОВ «Новотрейд»не носять безтоварний характер.

Постановою слідчого від 10.02.2010 відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 КК України щодо службових осіб ТОВ «Новотрейд»у зв'язку з відсутністю у зібраних матеріалах достатніх даних, які вказують на наявність в їх діях складу злочину.

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВС України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком, що набрав законної сили Позивачем не наданий. Отже, відсутні докази вини відповідачів.

Враховуючи викладене, Позивачем не доведено факту невідповідності правочинів інтересам держави і суспільства з метою незаконного заволодіння майном держави та наявності протиправного умислу у сторін договору.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін, у разі виконання зобов'язання обома сторонами, в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 ст.238 Господарського кодексу України. З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 цього Кодексу протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Вимога про застосування санкцій, встановлених ст. 208 ГК України, була заявлена за межами шести місяців з дня виявлення порушення та граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого ст. 250 цього Кодексу.

Санкції, встановлені частиною 1 ст.208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) сторонами договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу щ укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплата податків.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, висновок судів про недоведеність податковою інспекцією того, що спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зроблений з дотриманням вимог чинного законодавства.Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров

Суддя С.Е. Острович