Ухвала суду № 24125387, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 року м. Київ К-41284/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Позивача з питань правильності нарахування та сплати сум податку на додану вартість за деклараціями з квітня по травень 2009 року про що складено Акт № 600/41-20/31570412 від 23.12.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.п. 5.3.1 ст. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІП (далі - Закон № 2181-ІП), а саме, позивачем несвоєчасно подано платіжні доручення на сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, чим затримано сплату узгодженого податкового зобов'язання у сумі 541 152 грн. 80 коп. та 10 787 694 грн. 00 коп.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»від 05.04.2001 року № 2346-ПІ (далі - Закон № 2346-ІІІ), переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Згідно з п. 20.1 ст. 20 вищезазначеного Закону, ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 22.4 ст. 4 Закону № 2346-ІІІ, при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання . Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346-ІІІ, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивачем 18.05.2009 року до Акціонерного комерційного банку «Європейський»на виконання надійшли платіжні доручення, якими сплачено податок на додану вартість за квітень - липень 2009 року, що підтверджується їх копіями зі штемпелем вхідної кореспонденції зазначеного банку, однак кошти за платіжними дорученнями банківською установою на рахунки Відповідача перераховано не було. Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним комерційним банком «Європейський»не виконано доручення клієнта, в зв'язку з чим позивачем порушено граничні строки сплати податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду м. Києва по справі № 41/301, задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»до Акціонерного комерційного банку «Європейський», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про спонукання виконати банком платіжні доручення щодо перерахування податкових платежів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров

Суддя С.Е. Острович