Постанова № 24125097, 14.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 травня 2012 р. № 2-а- 3973/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченко А.В.

При секретарях -Воронові М.А., Волошкіной А.О.

За участі сторін:

представника позивача -Богомолова О.О.

представника відповідача -Вєтрової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міка буд»до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ТОВ «Міка буд», звернувся до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області ДПС, в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області ДПС від 27.12.2011 року №0010462340, яким підприємству донараховано податку на прибуток у розмірі 64123,76 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 2889,65 грн. та № 0010452340, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 12679,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 6339,00 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що Відповідачем проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток з період травень, липень, вересень 2010 року та квітень-серпень 2011 року по операціям ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ТОВ «ТЕХ-Агроремпоставка».

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 953/2302/36374109 від 23.02.2012 р. В ході проведеної перевірки було зроблено висновок про порушення товариством п. 198.2, 198.3, ст. 198, п.200.1, ст.200 та 138 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 54953,71 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 64123,76 грн.

27.12.2011 року Харківською ОДПІ, на підставі вказаного акту, винесені податкові повідомлення-рішення року №0010462340, яким підприємству донараховано податку на прибуток у розмірі 64123,76 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 2889,65 грн. та № 0010452340 яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 54953,71 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 6336,46 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення товариством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені Харківською ОДПІ податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міка буд»взято на податковий облік 11.12.2007 року в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області 07.02.2008 року за № 16523 і станом на даний час перебуває на обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області ДПС.

Харківською ОДПІ проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за період травень, липень, вересень 2010 року та квітень -серпень 2011 року по операціям з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ТОВ «ТЕХ-Агроремпоставка».

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 2836/234/35701770 від 12.12.2011 р.

В ході проведеної перевірки було зроблено висновок про порушення товариством п. 198.1, 198.3,198.6 ст. 198, п.200.1, ст.200 та 138 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 54953,71 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 64123,76 грн.

27.12.2011 року Харківською ОДПІ, на підставі вказаного акту, винесені податкові повідомлення-рішення року №0010462340, яким підприємству донараховано податку на прибуток у розмірі 64123,76 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 2889,65 грн. та № 0010452340 яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 54953,71 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 6336,46 грн.

Позивач не погодився з винесеними податковими повідомленнями -рішеннями, та оскаржив їх до ДПА у Харківській області.

За результатом розгляду ДПА у Харківській області залишив скаргу підприємства без задоволення, а податкові -повідомлення -рішення -без змін.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що підприємства-контрагенти ТОВ «Міка Буд», а саме ТОВ «Тех-Агроремпоставка»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»не існують за місцем своєї реєстрації і тому всі правочини укладені з вказаними підприємствами у відповідності із ст. 215 ЦК України є нікчемними. Крім того на думку податкової ТОВ «Міка Буд»не було надано в повному обсязі документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Тех-Агроремпоставка»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», в тому числі наявність дозвільних документів щодо виконання послуг за угодами.

Так судом в судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ «Міка Буд»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонаж»протягом 2011 року укладались договір підряду. Згідно даних договорів ТОВ «Міка Буд»поручало, а ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»на підставі діючої ліцензії брало на себе зобов'язання виконання будівельних та ремонтних робіт.

Також судом встановлено, що між ТОВ «Міка Буд»та ТОВ «Тех -Агроремпоставка»28.05.2010 року було укладено договір купівлі продажу на поставку матеріалів.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договорів купівлі-продажу підтверджується наданими до матеріалів справи специфікаціями, рахунками, рахунками - фактури, податковими накладними, видаткові накладними, платіжними дорученнями, копії видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, копії договорів підряду за травень 2010р, квітень-серпень 2011 року з договірними цінами та локальним кошторисом до кожного договору, копії актів форми КБ-2 та довідки про вартість робіт форми КБ-3, актів прийому-передачі ТМЦ та цільового використання ТМЦ придбаних замовником, копії ліцензії АВ №558208 від 17.08.10р., копії матеріальних звітів за травень 2010р., липень-серпень 2010р., квітень-серпень 2011року, копії журнала-ордера №8 за квітень-серпень 2011 року, копії журнала-ордера №6 за травень 2010р., липень-серпень 2010р.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Щодо твердження про недійсність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Тех - Агроремпоставка»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та ТОВ «Тех-Агроремпоставка»і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів ТОВ «Мікабуд» оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Тех - Агроремпоставка»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Проте, в зазначеному Акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, так як вони є документально та нормативно обґрунтованими, законними та правомірними.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міка буд»до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0010452340 та №0010462340 від 27 грудня 2012 року винесені Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18 травня 2012 року.

Суддя А.В. Зінченко