Постанова № 24124815, 18.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 р. № 2а-1125/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлишина Ю.І.,

представника позивача Божейко М.В.,

представника відповідача Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ТІМ»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «ТІМ»(надалі -ПП «ТІМ») звернулося до суду з вказаним вище позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 року № 0002992320.

Суд відповідно до ухвали від 20.03.2012 року в порядку статті 55 КАС України допустив заміну первинного відповідача Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова її правонаступником -Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Франківському районі м. Львова, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Позивач зазначає, що укладав договори з контрагентом, на підставі яких виконувались ремонтно-будівельні роботи. Вказане підтверджується відповідними договорами підряду, актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними, об'єктним кошторисом, що повністю відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує. Заперечення обґрунтовані тим, що вказаною перевіркою встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ПП «ТІМ»від контрагента - постачальника ТзОВ «Віктор і Ко», що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків. Зазначає, що в ході перевірки встановлено відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень тощо, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», вказані в акті перевірки, регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобов'язанні. Вважає, що сама по собі несплата податку контрагентом при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, податковий орган не може нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Враховуючи викладене, позивач вважає, що не може нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства іншим платником податків. Просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в процесі проведення перевірки встановлено в порушення пп. 3.1.1 п. 3.1, ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 18 967 грн. 00 коп., в тому числі за вересень 2010 року в розмірі 18 967 грн. 00 коп. Зазначає, що в ході перевірки встановлено відсутність реального наміру та можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачу від контрагента, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень тощо, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів господарських операцій. Враховуючи викладене вище, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ПП «ТІМ», що знаходиться за адресою: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 45, код ЄДРПОУ -30275723, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як юридична особа 27.05.1999 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 27.05.1999року № 14151070007008788, взяте на облік як платник податків в ДПІ у Франківському районі м. Львова від 17.01.2006 року за № 2026, зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу від 16.08.2011 року № 611 відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «ТІМ»з питань дотримання взаєморозрахунків з ТзОВ «Віктор і Ко»(код ЄДРПОУ -20799703) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14.09.2011 року № 1592/15/23-2/30275723.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту у періоді, що перевірявся на суму 18 967 грн. 00 коп., в тому числі за вересень 2010 року на суму 18 967 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки від 14.09.2011 року № 1592/15/23-2/30275723, відповідно до пп. 54.3 п. 54 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 року № 0002992320, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в розмірі 23 708 грн. 75 коп., в тому числі: за основним платежем -18 967 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -4 741 грн. 75 коп., яке було направлено позивачу.

Спір між сторонами виник щодо правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 04.10.2011 року № 0002992320.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТзОВ «Віктор і Ко»укладено договір підряду б/н від 01.09.2009 року, договір підряду на проведення проектних робіт б/н від 01.09.2010 року. Відповідно до умов вказаного договору контрагент позивача ТзОВ «Віктор і Ко»зобов'язаний виконати ремонтно-будівельні роботи щодо реконструкції та ремонту нежитлових приміщень по об'єкту нерухомості за адресою: м. Львів, вул. Сахарова, 45, а ПП «ТІМ»зобов'язувалось прийняти від ТзОВ «Віктор і Ко»закінчені роботи та оплатити їх.

На виконання умов вказаного договору із ТзОВ «Віктор і Ко»позивач надав копії договору підряду на проведення проектних робіт б/н від 01.09.2010р., акт виконаних робіт № 0191від 30.09.2010р., акт приймання виконаних робіт № 0785за вересень 2010р., платіжні доручення № 172від 14.10.2010р.,№ 171 від 14.10.2010р., № 170 від 12.10.2010р., № 169 від 12.10.2010р., № 0785 від 30.09.2010р., № 0786 від 30.09.2010р., копію об'єктного кошторису № 2-1, локальний кошторис № 2-1-1, довідку про вартість виконаних робіт.

30.09.2010 року позивачем задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 91 000 грн. 00 коп. (ремонтно-будівельні роботи) згідно з податковою накладною від 30.09.2010 року № 0785 та у розмірі 22 800 грн. 00 коп. згідно з податковою накладною від 30.09.2010 року № 0786.

Проте, суд не вважає ці докази належними та достатніми для спростування висновків відповідача, виходячи з наступного.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено перевірку ТзОВ «Віктор і Ко»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, на підставі якої складено акт перевірки № 3282/23-2/20799703 від 30.12.2010р.

Як зазначено у вказаному акті, вказане підприємство фактично не здійснювало господарську діяльність, не мало у власності та у користуванні офісних та складських приміщень, що підтверджується листом БТ1 № 10754 від 08.12.2010 року, відсутні працівники, які б могли виконувати роботи, вказані в акті приймання виконаних робіт відповідно до договору підряду від 01.09.2010 року б/н, не володіло та не користувалось транспортними засобами, не проводило нарахування та виплату до Фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що підтверджується листом Львівського міського центру зайнятості № 9175/10 від 07.12.2010.

Перевіркою також встановлено, що підприємство за юридичною адресою м. Львів, вул. Залізнична. 18 не знаходиться, відповідно до податкових накладних, які надані ПП «ТІМ»до перевірки, містяться недостовірні дані щодо вказання в даних податкових накладних юридичної адреси та прізвища керівника ТзОВ «Віктор і Ко».

Перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином, перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

В свою чергу, вищевикладене свідчить про штучне формування ТзОВ «Віктор і Ко»податкового кредиту за період, що перевірявся, за рахунок придбання товарів, послуг у платників податків, по яких проведення перевірок з питань правових взаємовідносин з контрагентами та підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера.

Додатково суд зазначає, що позивачем не надано доказів спростування, викладених у акті перевірки висновків.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТзОВ «Віктор і Ко»з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у ТзОВ «Віктор і Ко»необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших докаів реального виконання господарської операції.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентам - ТзОВ «Віктор і Ко»з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції. При цьому, виключно обсіавини щодо розрахунку за; товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської

Стосовно тверджень позивача про те, що наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення сум до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

З урахуванням встановлених судом обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 04.10.2011р. № 0002992320 є правомірним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати згідно з ст. 94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 квітня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.