Постанова № 24124418, 23.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2012 р. м. Львів № 2а-11797/11/1370

15 год. 33 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представників позивача Зима С.Ю., Новосад І.Д., представника відповідача Пилип»юка А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Термоком»до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення -рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Термоком»(далі -ПП «Термоком») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської про визнання протиправним і скасування прийнятого податкового повідомлення -рішення від 29 березня 2011 року № 0000322350.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд замінив відповідача - державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Львівської області, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, на підтвердження договірних відносин з ТзОВ «Будмонополія». Таким чином, вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування ПП «Термоком»податкового кредиту, який передбачає єдиною підставою для формування податкового кредиту - наявність податкових накладних. Відтак оскаржуване податкове повідомлення -рішення підлягає скасуванню. Представники позивача позовні вимоги підтримали, просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях, поданих представником відповідача в судовому засіданні 11.01.2012 року. Вважає, що позивачем порушено пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягають у завищенні податкового кредиту на загальну суму 25719 грн. Під час проведення перевірки позивачем не надано належного документального підтвердження факту здійснення господарських операцій з контрагентом ТзОВ «Будмонополія». Зазначає, що в останнього, на підставі акта перевірки від 26.01.2011 року встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, трудових ресурсів, виробничого обладнання і транспортних засобів, що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Представник відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ПП «Термоком»зареєстроване Пустомитівською районною державною адміністрацією 20.09.2002 року за № 1978. Позивач взятий на облік платника податків до ДПІ у Пустомитівському районі 23.09.2002 року за № 2007 (а.с. 104 том І).

Державною податковою інспекцією Пустомитівського району Львівської області проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Термоком»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Будмонополія»код ЄДРПОУ 348225017 за серпень 2010 року, про що складено акт № 122/232/32200983 від 28.03.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 25719 грн., а саме у серпні 2010 року -25719 грн.

Зокрема, на підставі акта перевірки 29 березня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0000322350, яким відповідно до вимог п. п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 32149 грн., у тому числі основний платіж 25719 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 6430 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ПП «Термоком»оскаржило останнє у адміністративному порядку. За результатами розгляду даних скарг, ДПА у Львівській області прийняла рішення № 18335/10/25-005/1418 від 05.07.2011 року та ДПС України від 23.09.2011 року за № 1984/6110-2115 якими оскаржуване повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням -рішенням, оскаржив останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Пункт 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР зазначає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). (п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом. 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи 03.04.2009 року та 06.04.2009 року між ЗАТ та «Ритейлінговою компанією «Євротек»та позивачем були укладені договори на абонентське технічне (сервісне) обслуговування і ремонт систем опалення, вентиляції і кондиціонування у : супермаркет по вул. Патона,37 у м. Львові, супермаркет по вул. Миколайчука,2 у м. Івано-Франківськ, супермаркет по вул. Зелена,147 у м. Львові.

11.06.2010 року Комунальна міська дитяча клінічна лікарня (замовник) та позивач (виконавець) уклали договір № 39 про виконання робіт по капітальному ремонту вузла обліку гарячої води, встановлення лічильника на гарячу воду в приміщенні головного корпусу КМДКЛ по вул. П. Орлика, 4 в м. Львові (а.с.72-73 том І).

Між ВАТ «Укртелеком»(замовник) та позивачем -ПП «Термоком»(виконавець) 23.07.2010 року на виконання робіт укладений договір № 35/16-23 , яким передбачено, що виконавець зобов'язується виконати роботи по ремонту обладнання індивідуального теплового пункту РВ № 2 по вул. Пулюя, 33 а в м. Львові (а.с. 67 том І).

Для виконання вище перелічених договорів, між ПП «Термоком»(замовник) та ТзОВ «Будмонополія»(підрядник) укладались договір підряду від 07.07.2010 року № 405, договір підряду № 511 від 27.07.2010 року, договір підряду № 580 від 16.08.2010 року. Згідно даних договорів замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по очистці повітряних фільтрів та тестуванню електронних схем систем вентиляції у липні 2010 року; по встановленню двадцяти дев'яти лічильників обліку теплової енергії на приміщенні житлових квартир; по встановленню вузла обліку теплової енергії на гаряче водопостачання.

В підтвердження виконання даних договорів, позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ -2в, протоколи погодження договірної ціни, податкові накладні, розрахунки по операціях.

Однак, з поданих позивачем актів приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) вбачається, що такі підписані лише представниками позивача (як виконавця) та замовниками. А тому, вказані документи судом до уваги не беруться як підстава проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ та формування позивачем податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення сум ПДВ по податкових накладних виписаних ТзОВ «Будмонополія».

На вимогу суду відповідач звертався до замовників ПП «Термокому» із запитами повідомити чи ТзОВ «Будмонополія»виконувало вищезазначені роботи. З відповідей вбачається, що останнім роботи не виконувались та взаємовідносин по придбанню товарів чи послуг не було (а.с. 118-119,249-250 том І).

Що стосується податкових накладних від 02.08.2010 року за № 0208474 на загальну суму 21 480,00 грн., від 30.08.2010 року за № 3008474, від 25.08.2010 року № 2508474 у графі, де вказано вид цивільно-правового договору зазначено -договір, однак не зазначено форми цивільно-правового договору.

Позивач на підставі рахунку фактури № 1055 від 10.08.2010 року, накладної № 1008474 від 10.08.2010 року, податкової накладної від 10.08.2010 року № 1008474 отримав товар від ТзОВ «Будмонополія»на суму 18 358, 56 грн. у тому числі ПДВ 3059,76 грн. та на підставі рахунку фактури № 1052 від 09.08.2010 року, накладної № 1808474 від 18.08.2010 року, податкової накладної від 18.08.2010 року № 1808474.

Судом встановлено, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей від контрагентів з посиланням на наказ Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», якими передбачається обов'язкове використання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі товарно-матеріальних цінностей. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців ТзОВ «Будмонополія»до 12.11.2010 року знаходилась за адресою м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Юних Ленінців,24 кв. 45, а ПП «Термоком»у Львівській області, Пустомитівсьго району, с. Чижки, вул. Шашкевича,45. З огляду на те, що відстань між даними контрагентами досить значна, то для перевезення товару необхідно було використання транспорту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 вказаною Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Крім того, частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти прийняття виконаних робіт) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ПП «Термоком»та ТзОВ «Будмонополія». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача щодо права на податковий кредит.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетне відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позивач доводить господарську операцію з ТзОВ «Будмонополія»первинними документами переліченими вище.

Суд вважає, що складені ПП «Термоком»з ТзОВ «Будмонополія»документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Перевірками ТзОВ «Будмонополія»встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, а саме трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, а виконання робіт передбачених у наданих договорах стають неможливими без їх наявності, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність та взаєморозрахунки з ПП «Термоком». Таким чином, перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту.

Зазначене свідчить про те, що документи з ТзОВ «Будмонополія» були підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорах. Таким чином, господарські операції з контрагентом - ТзОВ «Будмонополія», є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договорів між позивачем та ТзОВ «Будмонополія»сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про завищення податкового кредиту ПП «Термоком» на суму 25719 грн. у серпні є обгрунтованим.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу.

Оцінюючи податкове повідомлення -рішення від 29 березня 2011 року № 0000322350 відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволені позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.