Постанова № 24123208, 22.12.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/4241/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г.,

при секретарі - Маленівському А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Житомиркар'єрглавснаб" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Приватне підприємство "Житомиркар'єрглавснаб" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки ПП "Житомиркар'єрглавснаб" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.09.2010 року по 25.01.2008 року державними податковими інспекторами був складений акт №1399/23-1/35688729/0110 від 29.03.2011року, в якому зафіксовані порушення з боку позивача вимог пп.1.22.2. п.1.22 ст.1, п.3.1 ст.3, п.п.4.1.6 п.4.1, п.4.3 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.3.5 п.7.3 ст.7, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; пп.8.2.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп.2.8, 2.9, 3,5 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" та на підставі вказаного акту 14.04.2011 року ДПІ у м.Житомирі видані податкові повідомлення-рішення.

Позивачем оскаржуються податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі від 14.04.2011 року №0001122301 в сумі 35250 грн. основного платежу та 8812 грн. нарахованих штрафних санкцій, №0001822302 - в сумі 412552,08 грн. нарахованих штрафних санкцій, №0001132301- в сумі 17813 грн. основного платежу та 4453 грн. нарахованих штрафних санкцій.

Позивач не погоджується з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, просить визнати їх частково неправомірними та скасувати. Посилається на те, що податковий кредит формувався на підставі податкових накладних в податкових періодах, коли отримувались накладні. Визнає, що на час перевірки касові ордери в кількості 25 штук не були підписані одержувачами коштів, однак, це було виправлено до винесення рішення податковим органом щодо завищення валових витрат за ряд.05.2 податкових декларацій на вартість автотранспортних послуг, ревізорами не враховано, що підприємством самостійно зменшено валові витрати в цій частині за ряд 05.2 податкових декларацій за податкові періоди: півріччя 2009 року та 2010 року. Таким чином, недоплата податку на прибуток підприємств не має місця.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, підтримав з підстав зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали суду заперечення щодо позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив: ДПІ в м. Житомирі проведено планову виїзну перевірку ПП "Житомиркар'єрглавснаб" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.09.2010 року по 25.01.2008 року державними податковими інспекторами був складений акт №1399/23-1/35688729/0110 від 29.03.2011року.

Позивачем оскаржуються такі порушення, зазначені в акті перевірки:

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством безпідставно збільшено валові витрати за І півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року по рядку 5 Декларацій в сумі 141000 грн.;

- пп.2.8, 2.9, 3,5 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" підприємством допущено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму 206276,04 грн. за рахунок здійснення видачі готівкових коштів із каси підприємства по видатковим касовим ордерам, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача;

- пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено податковий кредит у рядку 16 Декларацій в сумі 29469 грн. за рахунок включення до його складу податку на додану вартість по податкових накладних попередній звітних періодів.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Житомирі винесені податкові повідомлення-рішення: - №0001122301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 86891,00 грн., в т.ч. основний платіж - 69513,00 грн. та 17378,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; - №0001822302, яким до підприємства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 415751,08 грн.; - №0001132301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38036,00 грн., в т.ч. основний платіж - 30429,00 грн. та 7607,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржені частково, а саме: податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі №0001122301 від 14.04.2011 року в сумі 35250 грн. основного платежу та 8812 грн. нарахованих штрафних санкцій; податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі №0001822302 від 14.04.2011 року в сумі 412552,08 грн. нарахованих штрафних санкцій; податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі №0001132301 від 14.04.2011 року в сумі 17813 грн. основного платежу та 4453 грн. нарахованих штрафних санкцій.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001122301, то воно оскаржено позивачем в частині нарахування податкових зобов'язань в сумі 35250 грн. основного платежу та 8812 грн. нарахованих штрафних санкцій.

В акті перевірки зазначено, що позивачем безпідставно збільшено валові витрати за І півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року по рядку 5 Декларацій в сумі 141000 грн. по періодах: І квартал 2009 року на суму30000,00 грн., І квартал 2010 року на суму30000,00 грн., І півріччя 2010 року на суму 141000,00 грн., 9 місяців 2010 року на суму 141000 грн.

Згідно абз.2 п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно п.1.5 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. N 143, податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п.11.1 ст.11 і п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

В поданій 28.04.2010 р. до ДПІ в м.Житомирі податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 р. в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» позивачем задекларовано показник в сумі 35000,00 грн.

В поданій 27.07.2010 р. до ДПІ в м.Житомирі податковій декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 р. в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» позивачем задекларовано показник в сумі 152000,00 грн.

В поданій 03.11.2010 р. до ДПІ в м.Житомирі податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 р. в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» позивачем задекларовано показник в сумі 177000,00 грн.

В поданій 01.02.2011 р. до ДПІ в м.Житомирі податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» позивачем задекларовано показник в нульовому значенні.

Таким чином, з урахуванням вимог абз.2 п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.5 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем самостійно виправлені помилки, допущені в податкових періодах квартал, півріччя, 9 місяців 2010 року, у тому числі по правопорушеннях, зазначених відповідачем в акті перевірки, шляхом декларування в податковій декларації за податковий період 2010 року показника в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» з нульовим значенням. Отже, додаткове визначення відповідачем податкового зобов`язання з податку на прибуток по вищевказаним правопорушенням призвело до задвоєння податку на прибуток за 2010 рік та необґрунтованого застосування штрафної (фінансової) санкції.

Суд не погоджується з позицією відповідача стосовно того, що податковою перевіркою був охоплений податковий період 9 місяців 2010 р., податковий період 2010 рік не перевірявся і показники податкової декларації за 2010 рік не могли бути враховані відповідачем при виведенні результатів перевірки. Податкова декларація за 2010 рік була подана відповідачеві 1 лютого 2011 року, тоді як перевірка позивача проводилась у період з 28.02.2011 року по 29.03.2011 року. Також, про самостійне виправлення помилок, допущених в рядку 05.2 податкових декларацій за квартал, півріччя, 9 місяців 2010 р., за рядком 05.2 в податковій декларації за 2010 рік позивачем зазначалось в запереченнях від 05.04.2011 року до акту планової перевірки від 29.03.2011 року №1399/23-1/35688729/0110. З урахуванням вищевикладеного, судом підтверджується, що відповідачем визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 35250,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 8813,00 грн. безпідставно.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001122301 підлягає скасуванню в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 35250 грн. основного платежу та 8812 грн. штрафних санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001822302, то воно оскаржено позивачем в частині нарахованої штрафної санкції в сумі 412552,08 грн. за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму 206276,04 грн. за рахунок здійснення видачі готівкових коштів із каси підприємства по видатковим касовим ордерам, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до п.3.5. постанови Національного банку від 15.12.2004, № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Встановлено, що на час перевірки касові ордери в кількості 25 штук на загальну суму 206276,04 грн. не були підписані одержувачами коштів, однак, це було виправлено до винесення рішення податковим органом і копії належним чином оформлених касових ордерів були направлені податковому органу разом із запереченнями до акту планової перевірки (а.с.115-118).

Відповідно до вимог п.44.6 Податкового Кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно п.44.7 Податкового Кодексу України, протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Отже, податковим органом при винесенні оскаржуваного рішення, неправомірно не були взяті до уваги документи, направлені разом із запереченнями до акту перевірки

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001822302 підлягає скасуванню в частині нарахованої штрафної санкції в сумі 412552,08 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001132301, то воно оскаржено позивачем в сумі нарахованого основного платежу - 17813 грн. та нарахованої штрафної санкції 4453 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивачем неправомірно завищено податковий кредит у рядку 16 Декларацій в сумі 29469 грн. за рахунок включення до його складу податку на додану вартість по податкових накладних попередній звітних періодів.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положення п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді позивач отримував податкові накладні від постачальників, за товар, поставлений в попередніх звітних періодах та суми сплаченого ПДВ відносив до податкового кредиту, що підтверджується реєстрами отриманих накладних.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до положень п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем в інших періодах без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Крім того, аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. Дата отримання податкової накладної за придбаний товариством товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит.

Така ж позиція висловлена у рішеннях апеляційної і касаційної інстанцій адміністративних судів та в довідці ВАС України "Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010 року.

Перевіркою не встановлено віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту в період отримання товарів. Податковий кредит формувався виключно в періодах отримання податкових накладних. Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що розбіжностей з контрагентами щодо декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість не встановлено.

Посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - відсутність звернення платника податку до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, суд вважає безпідставним, оскільки невиконання платником вказаної норми Закон не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит. Підпункт 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону не обмежує платника в праві на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарі (послуг).

На підставі викладеного, з урахуванням того, що під час перевірки виявлено завищення від'ємного значення по рядку 21 декларації за червень 2010 року на суму 11656 грн., суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001132301 підлягає скасуванню в сумі нарахованого основного платежу - 17813 грн. та нарахованої штрафної санкції 4453 грн.

Суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги ПП "Житомиркар'єрглавснаб" підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 158-163, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати:

податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі №0001122301 від 14.04.2011 року в сумі 35250 грн. основного платежу та 8812 грн. нарахованих штрафних санкцій;

податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі №0001822302 від 14.04.2011 року в сумі 412552,08 грн. нарахованих штрафних санкцій;

податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі №0001132301 від 14.04.2011 року в сумі 17813 грн. основного платежу та 4453 грн. нарахованих штрафних санкцій.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 29 грудня 2011 р.