Ухвала суду № 241184, 30.08.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

30.08.2006 р. справа № 29/24

к/с № 5-203/05

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Нечитайла О.М.,

суддів: Карася О.В.,

Костенка М.І,

Маринчак Н.Є,

Шипуліної Т.М.

при секретарі Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача не зявився

відповідача Сименюк І.Ю.,дов. від 28.12.2005р. № 7510/9/10

розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

на рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2005р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р.

у справі № 29/24

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Інтек”доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. КиєвапроВизнання недійсними податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтек” (далі по тексту позивач, ТОВ “Інтек”) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Польському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 14 вересня 2004р. №0001482303/0 та першої податкової вимоги від 08.11.2004р. №1/2775.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.03.2005р. позов ТОВ “Інтек” задоволено повністю визнано недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 14.09.2004р. №0001482303/0 та першу податкову вимогу від 08.11.2004р. №1/2775.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2005 року залишено без змін.

Задовольняючи позов місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що складання Акту №261/2370/31353919 від 14.09.2004р. є безпідставним, а його висновки про відсутність первинних документів та необґрунтованість віднесення до податкового кредиту є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

ДПІ у Подільському районі м. Києва, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подала касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2004 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В касаційній скарзі відповідач стверджує, що судами не належним чином застосовані норми матеріального права, а саме - п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При цьому відповідач стверджує, що на момент перевірки ТОВ “Інтек” не надані податкові накладні, а також первинні документи, що підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг) або їх оплату, які відповідно до п. 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” дають право на включення суми 4 723 грн. до складу податкового кредиту ТОВ “Інтек” у червні 2004 року.

Представник позивача у судове засаідання суду касаційної інстанції не зявився, про причини не явки суду не вказав, не зважаючи на те, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено наступне.

14.09.2004р. ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено позапланову документально тематичну перевірку достовірності відображення ТОВ “Інтек” сум ПДВ до відшкодування в рахунок наступних платежів згідно декларації з ПДВ за 10/2003, 11/2003,02/2004,03/2004, 06/2004р., за результатами якої було складено акт перевірки №261/2370/31353917 від 14.09.2004р. (далі по тексту Акт перевірки).

14 вересня 2004 року ДПІ у Подільському районі м. Києва, на підставі висновків вказаного вище Акту перевірки, прийнято податкове повідомлення рішення №0001482303/0, яким, відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, визначено, що у ТОВ “Інтек” виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі:

- жовтень 2003р. 77 640,29 грн.;

- листопад 2003р. 19 975 грн.;

- лютий 2004 р. 140 грн.;

- березень 2004р. 2 628 грн.;

- червень 2004р. 4 723 грн.,

та вказано, що у десятиденний термін від дня отримання цього податкового повідомлення рішення завищена сума бюджетного відшкодування зменшується у картці особового рахунку платника податків, яка ведеться у податковому органі.

Згідно першої податкової вимоги ДПІ у Подільському районі м. Києва від 08 листопада 2004р. №1/2775, контролюючий орган зобовязав позивача сплатити суму податкового боргу підприємства у розмірі 47 042 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування став висновок контролюючого органу про те, що ТОВ “Інтек” порушено п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування у розмірі 105 106,29 грн., в тому числі:

- в жовтні 2003р. у розмірі 77 640,29 грн.;

- в листопаді 2003р. у розмірі 19 975 грн.;

- у лютому 2004р. у розмірі 140 грн.;

- в березні 2004р. у розмірі 2628 грн.;

- в червні 2004р. у розмірі 4 723 грн.

Як свідчать матеріали справи , підставою для вказаного висновку контролюючого органу стало те, що на момент перевірки позивачем не надані податкові накладні, а також первинні документи, що підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг) або їх оплату, які дають право позивачу на включення відповідних сум до податкового кредиту.

В Акті перевірки вказано, що перевірка проведена без участі посадових осіб підприємства.

Ухвалами від 19.01.2005р., 16.02.2005р. та від 01.03.2005р. господарський суд міста Києва, зокрема, зобовязав відповідача надати суду належні та допустимі докази в підтвердження повідомлення позивача про початок перевірки, витребування документів, необхідних для перевірки, надіслання акту перевірки, належним чином засвідчену копію посвідчення на перевірку.

Відповідач не надав доказів, які б підтверджували витребування у позивача документів на підтвердження обґрунтованості формування податкового кредиту у періодах, що перевірялись контролюючим органом.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що позивач подав до ДПІ у Подільському районі м. Києва наступні податкові декларації:

- за жовтень 2003 року, в якій задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 349 529 грн.;

- за листопад 2003 року, в якій задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 66 050 грн.;

- за лютий 2004 року, в якій задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 140 грн.;

- за березень 2004 року, в якій задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 2 628 грн.;

- за червень 2004 року, в якій задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 4 723 грн.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, розмір задекларовано позивачем податкового кредиту підтверджується засвідченими копіями податкових накладних, актами прийому передач, накладних та платіжних доручень, що підтверджують перерахування грошових коштів за отримані товари ( роботи, послуги).

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України №429 від 16.09.2002р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за №1023/73211, контролюючий орган має викласти в акті документальної перевірки факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства чітко, обєктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Сам акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема, норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадової особи податкових органів, яка проводила перевірку.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства контролюючий орган має :

висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат субєкта підприємницької діяльності фізичної особи щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Як встановлено місцевим та апеляційними господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, контролюючий орган, визначаючи податкове зобов”язання позивачу фактично не досліджував первинну документацію останнього, обмежившись посиланням в акті перевірки на ненадання ТОВ „Інтек” відповідної документації.

Вказане свідчить не тільки про порушення контролюючим органом Порядку проведення перевірки та складання акту документальної перевірки, а і про те, що податкове зобов"язання було визначено позивачу безпідставно.

Вищий адміністравний суд України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскількт позивачем належними доказами доведено правомірність формування податкового кредиту у відповідних періодах, прийняття контролюючим органом оспорюваного податкового повідомлення рішення та першої податкової вимоги є безпідставним.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що місцевий та апеляційний господарські суди повно зясували обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ,-

ухвалив :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2005 року по справі №29/24 залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року по справі №29/24 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

судді: Карась О.В.,

Костенко М.І,

Маринчак Н.Є,

Шипуліна Т.М.

З оригіналом вірно

Суддя Нечитайло О.М.