Справа № 2-02058/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" травня 2012 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді: Шелудякова Л.В.,
при секретарях: Лабовкіній Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Лубенський молочний завод»про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільнення працівника та стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 в листопаді 2011 року звернулася до суду із позовом до відповідача -ПАТ Лубенський молочний завод»про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільнення працівника та стягнення моральної шкоди.
Свої позовні вимоги обґрунтовує наступними обставинами. Згідно наказу № 177-К від 19 червня 2006 року з 16 червня 2006 року вона працювала у ВАТ «Лубенський молочний завод», правонаступником якого є ПАТ «Лубенський молочний завод», на посаді торгового представника. З 20 листопада 2006 року була переведена на посаду супервайзера відділу маркетингу згідно наказу № 359-К від 20 листопада 2006 року, з 20 липня 2007 року на посаді маркетолога відділу маркетингу згідно наказу № 248-К від 20 липня 2007 року. Наказом № 197-К від 04 жовтня 2011 року вона була звільнена за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. При розрахунку в день звільнення їй не виплачена заробітна плата за жовтень 2011 року та компенсаційні виплати за невикористану відпустку в сумі 10099 грн. Згідно довідки, наданої відповідачем Лубенському міськрайонному центру зайнятості, її середній заробіток за один календарний день становить 135 грн. 98 коп.
Також зазначила, що в порушення вимог законів, відповідач належним чином не повідомив її про зміну істотних умов праці - систему та розмір оплати праці, чим суттєво погіршив її умови праці, а саме зменшив у вересні 2011 року розмір її заробітної плати до 2000 грн. проти середньої її заробітної плати за квітень - серпень 2011 року 4079 грн. 40 коп. (135,98 грн. ? 30 календарних днів).
Вказані дії відповідача призвели до того, що вона не мала коштів для задоволення нормальних життєвих потреб її сім'ї та повинна була прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Маючи дитину до одного року, змушена була перейти до неповноцінного харчування, використовувати дешевші за ціною дитячі суміші для годування. Змушена позичати гроші у друзів, звертатися за допомогою до батьків-пенсіонерів, що принижує її гідність. Неодноразово зверталась до керівництва заводу про повернення заборгованості по заробітній платі. Ці дії потребували матеріальних витрат та призвели до погіршення мого психоемоційного стану здоров'я.
Моральну шкоду, заподіяну їй відповідачем в зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати та безпідставним зменшенням заробітної плати за вересень 2011 року, вона оцінює в розмірі 4000 грн.
Враховуючи вказане, просила стягнути з ПАТ «Лубенський молочний завод»на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату та компенсаційні виплати за невикористану відпустку с сумі 10099 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати належних їй при звільненні всіх сум по день фактичного розрахунку виходячи з мого середнього заробітку 135 грн. 98 коп. за календарний день. Стягнути з відповідача на її користь недоплачену суму заробітної плати за вересень 2011 року в сумі 2079 грн. 40 коп., моральну шкоду в сумі 4000 грн. та зобов'язати відповідача виплатити належні їй кошти шляхом перерахування на її особистий розрахунковий рахунок в Філії - Полтавському облуправлінні «Ощадбанку».
В лютому 2011 року позивач просила позовну вимогу про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсаційних виплат за невикористану відпустку в сумі 10099 грн. залишити без розгляду. Ухвалою суду від 07 лютого 2012 року вказана заява задоволена (а.с.28).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 інші позовні вимоги підтримала, підтвердив зазначені в позові обставини, надавши всі можливі докази на їх підтвердження.
Представник відповідача Ломака А.В. позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати належних їй при звільнення сум по день фактичного розрахунку визнав частково, виходячи із середньої заробітної плати позивача 52 грн. 33 коп. та не заперечив проти відшкодування їй 2825 грн. 82 коп. В іншій частині позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що згідно наказу № 177-К від 19 червня 2006 року з 16 червня 2006 року ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Лубенський молочний завод», правонаступником якого є ПАТ «Лубенський молочний завод», на посаді торгового представника. З 20 листопада 2006 року була переведена на посаду супервайзера відділу маркетингу згідно наказу № 359-К від 20 листопада 2006 року. З 20 липня 2007 року ОСОБА_1 працювала на посаді маркетолога відділу маркетингу згідно наказу № 248-К від 20 липня 2007 року.
Наказом № 197-К від 04 жовтня 2011 року ОСОБА_1 була звільнена за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Відкрите акціонерне товариство «Лубенський молочний завод»(код 00446813) змінив найменування на Публічне акціонерне товариство «Лубенський молочний завод»(а.с.3-5, 156, 157).
При звільненні ОСОБА_1 ПАТ «Лубенський молочний завод» не виплатив належну їй заробітну плату та компенсаційну виплату за невикористану відпустку в розмірі 9998 грн. 98 коп., що в судовому засіданні представник відповідача визнав.
Вказана грошова сума була перерахована відповідачем на рахунок позивача в АТ «Ощадбанк», коли справа перебувала у провадженні суду, що підтверджується випискою з рахунку (а.с.26), а тому за заявою позивача позовна вимога про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсаційних виплат за невикористану відпустку в сумі ухвалою суду залишена без розгляду (а.с.28).
У разі невиплати з вини власника підприємства або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Згідно з п.8 постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»середньоденний заробіток позивача за останні два місяці роботи, що передували звільненню, становив 52 грн. 33 коп., заробітна плата в серпні-вересні становила 2011 року становила 1570 грн., що підтверджується довідками, наданими представником відповідача №№345, 346 від 30 березня 2012 року (а.с.151, 152).
При звільненні працівника з роботи, незалежно від підстав припинення трудових відносин, виплата всіх сум, належних працівникові, провадиться підприємством у день звільнення або не пізніше наступного дня після заявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку.
З огляду на те, що з моменту звільнення -04 жовтня 2011 року по день фактичного розрахунку -28 листопада 2011 року сплило 54 дні, з урахування показника середньоденної заробітної плати позивача за весь час затримки, суд вважає за необхідне стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лубенський молочний завод»на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку по зарплаті за період за період з 04 жовтня 2011 року по дату перерахування грошових коштів 28 листопада 2011 року, тобто 54 дні: 54 ? 52,33 = 2825 грн. 82 коп.
Суд не приймає доводи позивача щодо розрахунку її середнього заробітку згідно довідки від 13 жовтня 2011 року за № 2157, наданої відповідачем Лубенському міськрайонному центру зайнятості, відповідно до якої її середній заробіток за один календарний день становить 135 грн. 98 коп., оскільки вказаний розрахунок не підтверджується наданими сторонами доказами та у вказаний розрахунок враховано виплати, які згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» не повинні враховуватися, що підтверджується довідкою відповідача №347 від 30 березня 2012 року (а.с.150).
Вирішуючи спір стосовно неповідомлення позивача підприємством про зміну істотних умов праці - систему та розмір оплати праці, чим позивач вважає суттєво погіршено умови її праці, а саме зменшення у вересні 2011 року розмір її заробітної плати до 2000 грн. 00 коп. проти середньої заробітної плати за квітень-серпень 2011 року 4079 грн. 40 коп., суд виходить з наступного.
Заробітна плата ОСОБА_1 під час роботи в ПАТ «Лубенський молочний завод»у вересні складалась з посадового окладу в сумі 1570 грн., премії 327 грн. 28 коп., індексації в сумі 102 грн. 72 коп. У попередньому місяці -у серпні їй була нарахована сума за продуктовий пайок та соціальні виплати, які згідно доповнень до Колективного договору на 2010-2012 рік ПАТ «Лубенський молочний завод», відмінено з 01 вересня 2011 року (а.с.50-54, 146).
Виходячи з наданих відповідачем доказів, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 розмір заробітної плати у вересні 2011 року не був зменшений, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Стосовно відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.
Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 9 Пленуму ВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№4 від 31 березня 1995 року (зі змінами від 25 травня 2001 року та від 27 лютого 2009 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оскільки мало місце несвоєчасне проведення розрахунку відповідачем з позивачем при її звільненні, не виплата середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 надала суду докази того, що саме з вини відповідача були порушені її законні права, що призвело до моральних страждань, втрати її нормальних життєвих зв'язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя і суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн., яка буде співмірна тим моральним стражданням, які були їй заподіяні.
Враховуючи викладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 1000 грн. відшкодування за завдану моральну шкоду.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп. за вимогу майнового характеру та 107 грн. 30 коп. за вимогу немайнового характеру, а всього 321 грн. 90 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 15, 30, 60, 75, 88, 169, 208, 212-215, 218, 293, 367 ЦПК України, ст.ст. 2, 47, 95, 115-117, 237-1 КЗпП України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Лубенський молочний завод»про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільнення працівника та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лубенський молочний завод»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних їй при звільненні сум по день фактичного розрахунку в розмірі 2825 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) гривень 82 копійки.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лубенський молочний завод»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Лубенський молочний завод»стягнуті на користь ОСОБА_1 грошові кошти перерахувати на особистий рахунок останньої в Філії -Полтавському обласному управлінні «Ощадбанку».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за недоведеністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лубенський молочний завод» на користь держави судовий збір у сумі 321 (триста двадцять одну) гривну 90 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський райсуд в десятиденний строк з дня його проголошення, а у разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення надруковано суддею власноручно і є оригіналом.
Суддя: Л. В. Шелудяков
Судове рішення № 24113001, Полтавський районний суд Полтавської області було прийнято 08.05.2012. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2-02058/11. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: