Постанова № 24110227, 07.05.2012, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й М І С Ь К И Й С У Д Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року Справа № 407/326/2012

2-а/407/57/2012

Суддя Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, Шаповал Г.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги,

У С Т А Н О В И В:

05.04.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, керуючись ст.ст.21, 22, 24, 46, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 48, 70, 71, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік»,ст.ст. 6-11, 86, 159-163 КАС України, прохає:

- визнати дії відповідача щодо нарахування позивачу щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2011 рік не в повному обсязі -неправомірними. - зобов'язати відповідача здійснити перерахунок позивачу одноразової щорічної допомоги на оздоровлення, з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат у відповідності до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2011 рік та забезпечити виплату цих коштів.

В обґрунтування заявленого адміністративного позову позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи другої категорії, згідно посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.

Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист населення, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачується щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат (частина четверта статті 48 в редакції Закону № 230/96- ВР від 06.06.1996 р. та № 2321-4 від 12.01.2005 р).

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, у разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.( частина п'ята статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законами № 563-Х1V (563-14) від 25.03.1999 р.№ 2638-3 (2638-14) від 11.07.2001 р.)

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ст. 48 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 230/96 від 06.06.1996 р., ст.48 в редакції Закону № 2532-12 від 01.07.1992 р.)

За 2011 рік він отримав допомогу на оздоровлення у розмірі значно нижчому, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист населення, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, частково, в розмірі 100,00грн. Відповідач відповідно до вимог ст.48 зазначеного Закону зобов'язаний був 01 січня 2011р. здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 р. в повному обсязі, але цього не зробив. Це підтверджується довідкою № 766/01-14/12-03/03 від 28.02.2012 року про виплачену допомогу на оздоровлення за 2011 рік з відмовою у проведенні перерахунку. Позивач звернувся з відповідною заявою до Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про порушення його права на отримання щорічної допомоги відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист населення, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р., але йому було відмовлено в здійснені перерахунків та виплаті недоплачених коштів згідно діючого законодавства. Тому згідно ст. 55 Конституції України та ст. 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він вимушений звернутися до суду. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України... Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Згідно ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Згідно ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантія визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини. Так, закон - це нормативно-правовий акт, прийнятий в особливому порядку вищим представницьким органом державної влади ( в даному випадку - Верховною Радою) або безпосередньо народом (шляхом референдуму), що має найвищу юридичну силу і призначений для врегулювання найбільш важливих суспільних відносин. І головними проявами вищої юридичної сили є те, що ніхто, окрім органів законодавчої влади та народу, не може приймати закони, змінювати їх чи відміняти; усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів; у разі колізій між нормами закону та підзаконного нормативно-правового акта діють норми закону. Відповідно до статті 48 Конституції України при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достойний життєвий рівень. Тож є неправильним застосування Постанови № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо зменшення розміру сум на оздоровлення, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із змінами внесеними згідно із Законом № 107-УІ від 28 грудня 2007 року де одноразова компенсація учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановленого Кабінетом Міністрів, так як, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав чорнобильця, встановленого цим же законом. Крім того, внесення змін до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»згідно з Законом № 107-УІ від 28 грудня 2007 року зовсім не означає відміну або зниження розміру виплат передбачених в ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІ1 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної заробітної плати.

Відповідач позов не визнав та надав письмові заперечення, де зазначив, що Законом України від 22.12.2011 року № 4282-УІ "Про Державний бюджеі України на 2011 рік" передбачено відповідний обсяг видатків. Відповідно до п. 1 Порядку використання коштів Державного бюджету України для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936, який визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Міністерство соціальної політики України. Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та Законом України про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI органи праці та соціального захисту населення України виступають лише, як розпорядники бюджетних коштів, а порядок виплати щорічної допомоги на оздоровлення, визначається Кабінетом Міністрів України, який має щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти необхідні для виплати цієї допомоги. Згідно з ч.1 ст.47 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI : "Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів". Ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI "Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами". Розміри державних соціальних виплат на кожний рік встановлюються Законом України "Про Державний бюджет України" та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Тобто право встановлення розміру соціальних виплат надано Кабінету Міністрів України. Міністерство фінансів України і Державна Казначейська Служба України забезпечують щороку виділення коштів Міністерству соціальної політики України для виплати соціальної допомоги у розмірах та межах установлених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік. Міністерство соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного в Україні законодавства, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, визначених Верховною Радою України у Законі України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік. Виплата допомоги, передбаченої Законом України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, головним розпорядником бюджетних коштів по субвенції з Державного бюджету України КГІК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (компенсація за шкоду заподіяну здоров'ю та допомоги на оздоровлення, у випадку звільнення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) і як наслідок, належним відповідачем по справі за таким позовом є Міністерство соціальної політики України. ДСГП Вільногірської міської ради Дніпропетровської області виплату щорічної допомоги на оздоровлення здійснює на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір допомоги на оздоровлення для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії становить 100,00 гривень. Призначення та перерахунки цього виду допомоги проводиться відповідно програмного забезпечення «АСОПД/КОМТЕХ». Ця програма координується і контролюється Міністерством праці та соціальної політики України. На підставі вищенаведеного, керуючись статтею 183-2 Кодексу Адміністративного судочинства України відповідач просить відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову та закрити провадження у справі за відсутності протиправних дій з боку департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності дій відповідача при проведенні виплати щорічної разової допомоги на оздоровлення, та доводи відповідача, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановлених цим кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ, допомога на оздоровлення носить щорічний характер та виплачується на протязі поточного року. Певної дати виплати позивачу допомоги на наступні роки не встановлено, а ні Законом № 796-ХІІ, а ні домовленістю між позивачем та відповідачем, тому суд вважає, що строк виплати допомоги на оздоровлення за 2011 рік закінчується 31 грудня 2011 року, відповідно, після цієї дати починається обчислюватися строк, встановлений КАС України, на звернення до суду з адміністративним позовом.

Окрім того, відповідно до ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Згідно ст. 268 ЦК України, 1. Позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Таким чином, суд доходить висновку, що позивач надав позов до суду 05.04.2012 року щодо перерахування та виплати йому щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2011 рік, в межах строків, передбачених іншими законами, і відповідно до ст. 99 КАС України.

Позивач має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи, 2-ої категорії, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986-1987 р., серії НОМЕР_1 від 10.05.1993 р., з перереєстрацією Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, що також не заперечується відповідачем, відповідно до його письмових заперечень на позов, що надійшли до суду 19.04.2012 р., та відповідно до його листа на ім'я позивача від 28.02.2012 року № 766/01-14/12-03/03, згідно яких повідомляється, що позивачу на підставі постанови КМ України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було сплачено щорічну допомогу на оздоровлення у листопаді 2011 року - 100.00 грн.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991 року.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 -Х11 від 28.02.1991 року , в редакції Закону України № 2638-ІІІ від 11.07.2001 року, яка є чинною і на цей час, передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2-ї категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Суд вважає безпідставними доводи відповідача стосовно того, що останній є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 936 від 20.09.2005 р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради Дніпропетровської обласної, на обліку в якого перебуває позивач, та яке перебуває у складі Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради, тобто відповідача.

Пунктом 28 статті 67 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Таким чином, з 22.05.2008 року поновлена редакція ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2-категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Дія цієї правової норми до цього часу не зупинялася і не змінювалася. Оскільки закони мають пріоритет над підзаконними актами, то суд не погоджується з доводами відповідача про обґрунтованість застосування Постанови КМУ України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо виплати позивачу допомоги у розмірі 100.00 гривень. Крім того, стаття 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями щодо підвищення розмірів всіх доплат, пенсій і компенсацій, а не, навпаки, щодо зменшення розміру цих виплат. Дія цієї норми, взагалі, не змінювалася і не зупинялася.

Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

З огляду на судову практику Верховного Суду України в справах, розглянутих відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема на положення статей 21, 105, 162 КАС України, суд, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, може визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені

цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Конституція України не надає Закону України «Про Державний бюджет»вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний Суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України»не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія.

Згідно висновку Європейського Суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно ст. 13 ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік», встановлено мінімальну заробітну плату на 2011 рік: з 01січня -941 грн., з 01 квітня -960 грн., з 01 жовтня -985 грн., з 01 грудня -1004 грн. Зі змісту зазначеного Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування визначеного в ньому розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ.

Виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ, який був чинним на момент нарахування щорічної допомоги, органи соціального захисту населення повинні були виходити саме з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, а не з розмірів, визначених Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 року.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає, що відповідачем неправомірно нараховувалася та виплачувалася позивачу щорічна одноразова допомога на оздоровлення за 2011 рік, тобто, не у відповідності із ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а у меншій сумі, визначеній постановою КМУ № 562 від 12.07.2005р., всупереч Закону України. Суд дійшов висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Конституції України та законів, які регулюють правовідносини з питань призначення та виплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеної допомоги в установленому законами розмірі, відповідач керувався правовими нормами, які суперечили вимогам законів та Конституції України, та не діяв у відповідності до вимог міжнародного законодавства, всі заперечення відповідача проти позову не ґрунтуються на діючому законодавстві та нормах Конституції України.

Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення за 2011 рік, з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням частково отриманої суми цієї допомоги, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що установлений був на час виплати допомоги.

Відповідно до п.8 ч.6 ст. 183-2, та ст.256 КАС України, постанова підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України, відповідно до якої судові витрати в виді судового збору - 32.19 грн., слід покласти за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 6 , 17 - 19 , 94 , 99 - 100 , 105 , 158 , 161 - 163 , 183-2 , 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 23928609, юридична адреса: вул. Жовтнева, 29, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, щодо нарахування і виплати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Соколово, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986-1987 р., другої категорії, який мешкає АДРЕСА_1, щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ч.4 ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2011 рік не в повному обсязі -неправомірними.

Зобов'язати департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 23928609, юридична адреса: вул. Жовтнева, 29, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Соколово, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986-1987 р., другої категорії, який мешкає АДРЕСА_1, щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2011 рік, з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати цієї допомоги, та враховуючи частково виплачену позивачу суму даної допомоги.

Судові витрати в виді судового збору -32.19 грн. - покласти за рахунок Державного бюджету України.

Зобов'язати відповідача виконати постанову негайно.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копію постанови не пізніше наступного дня з дня її постановлення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу та відповідачу.

Суддя Шаповал Г.І.