Постанова № 24106931, 27.03.2012, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012 2-а/1224/1149/12

1224/14/12

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Томка В.В.

при секретарі - Брудницькій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора інспектора ВДАІ Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області лейтенанта міліції Вдовіченка Олександра Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про оскарження дій суб`єкта владних повноважень.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 17.02.2012 р., керуючи автомобілем «Hunday Tucson», д/н НОМЕР_1, він рухався на 71 км автомобільної дороги Р-04 за межами міста Фастів Київської області, де був зупинений відповідачем, який зазначив, що причиною його зупинки стало порушення позивачем п. 15.4 Правил дорожнього руху України, який перевищив максимальне обмеження швидкості на 27 км/год. Позивач вказує на те, що жодного дорожнього знаку, який би попереджував водіїв про обмеження швидкості на цій ділянці дороги встановлено не було. На місці події були присутні свідки, проте інспектором ДАІ в протоколі їх зазначено не було.

Крім того, позивач наголошує на тому, що він був позбавлений прав: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися допомогою адвоката. Також відповідач відмовився надати позивачу додатковий аркуш для надання розгорнутого пояснення по суті правопорушення і проігнорував клопотання про розгляд справи за місцем проживання.

Також позивач звертає увагу суду на те, що фіксація швидкості його транспортного засобу здійснювалася за допомогою вимірювального приладу «Тугром», який не входить до передбаченого законодавством переліку технічних засобів, якими може здійснюватися фіксація правопорушень. Відповідач не надав доказів щодо відповідності зазначеного технічного засобу необхідним вимогам відносно точності за певних умов його експлуатації, а в постанові не зазначено, хто саме фіксував правопорушення, тому неможливо встановити, чи була ця посадова особа допущена до роботи зі спеціальними засобами.

За таких обставин, позивач вважає, що він був притягнутий до адміністративної відповідальності безпідставно, просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомляли, тому суд, керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України, вирішив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, оцінивши надані письмові докази у справі в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову працівника Державтоінспекції МВС України про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищепоставлений орган або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, в порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2012 р. о 16-13 год. інспектором ВДАІ Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області лейтенантом міліції Вдовіченком О.С. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії AI1 № 413549 у відношенні позивача ОСОБА_1, відповідно до якого останній 17 лютого 2012 року о 16-13 год., керуючи автомобілем «Hyundai», держ. номер НОМЕР_1, рухаючись в м. Фастів на 71 км автодороги Р-04, перевищив максимально допустиму швидкість, рухався зі швидкістю 87 км/год, своїми діями порушивши п. 15.4 Правил дорожнього руху України, швидкість вимірювалась приладом «Туркам» (а.с. 3).

17.02.2012 р. тією ж посадовою особою у відношенні ОСОБА_1 було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії AI1 № 147172, відповідно до якої останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с. 4).

Стосовно посилань позивача на те, що прилад «Тугром» не входить до передбаченого законодавством переліку технічних засобів, якими може здійснюватися фіксація правопорушень, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки дослідженням протоколу судом встановлено, що вимірювання швидкості транспортного засобу позивача здійснювалося за допомогою технічного засобу «Трукам» № 000804 (англ. «TRUCam»), який наявний у Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 33 від 01.03.2010 р.

Стосовно посилань позивача на те, що він був позбавлений прав: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання про відкладення справи та її позивача, при розгляді справи користуватися допомогою адвоката, -суд вважає їх безпідставними, оскільки з пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення, що містяться у протоколі вбачається, що відповідних клопотань позивачем заявлено не було, надання яких саме доказів він був позбавлений в позові він не зазначив, а всі матеріали справи -протокол про адміністративне правопорушення та винесену на підставі нього постанову у справі про адміністративне правопорушення -позивачем було отримано на місці правопорушення одразу після їх винесення, чого він не заперечує.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідачем не було вписано до протоколу свідків, оскільки позивач не конкретизує, які саме свідки були присутні на місці події та скільки їх було.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на те, що в постанові не зазначено, яка саме посадова особа здійснювала фіксацію його правопорушення. Дійсно, відповідно до п. 13.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 111 від 27.03.2009 р., до роботи зі спеціальними технічними засобами допускаються лише працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правил їх застосування, перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу, а працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються. Проте ст. 283 КУпАП «Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення»не містить вимог щодо зазначення в постанові посадової особи, яка здійснювала фіксацію правопорушення за допомогою спеціального технічного засобу, якщо така фіксація мала місце.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в судове засідання не з`явився, заперечення проти позову не надав. Таким чином, дослідженням документів судом встановлено, що будь-які докази скоєння позивачем правопорушення в матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 1.6 Розпорядження МВС України від 21.05.2009 р. № 466 на працівників Державтоінспекції покладається обов`язок про виключення випадків складення відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доказів їхньої вини чи достатніх доказів порушення ними ПДР (фото-, відеоматеріалів, показань свідків тощо).

Виходячи з цього, постанову в справі про адміністративне правопорушення було винесено з порушенням ст. 251 КУпАП, оскільки відсутні будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, відповідач не навів на підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення показань свідків, технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам відносно точності, встановлених для цих засобів, за конкретних умов експлуатації.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того факту, що технічний засіб «TRUCam»№ 000804, який відповідач використовував при вимірюванні швидкості автомобіля позивача для виявлення та фіксування порушення ПДД України, відповідає необхідним вимогам точності.

Рішенням Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 14-1 та ч. 6 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення України. В п. 2 вказаного рішення зазначено, що положення ст. 14-1 та ч. 6 ст. 258 КУпАП визнані неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Оскільки з постанови серії AI1 № 147172 від 17.02.2012 р. вбачається, що відповідач при її винесенні керувався ст. 14-1 та ч. 6 ст. 258 КУпАП, які втратили чинність з 22.12.2010 р., суд приходить до висновку, що постанова була винесена з порушенням норм матеріального права.

За таких обставин, суд приходить до висновку про незаконність дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також про необхідність скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 283, 287, 288 КУпАП, ст.ст. 10, 11, 71, 159-163, 171-2 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області лейтенанта міліції Вдовіченка Олександра Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення -задовольнити.

Скасувати постанову серії AI1 № 147172 від 17.02.2012 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Томко