Постанова № 24104366, 07.05.2012, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 541/738/12

Провадження № 2-а/541/1214/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2012 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шишиліна О.Г.

при секретарі Матус Т.В.,

за участю:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що 25 січня 2012 року на нього складено протокол про адміністративне правопорушення АНІ № 542183 за ознаками ч. 2 ст. 122 КУпАП України за те, що керуючи власним автомобілем ЗАЗ-DEWOO, державний № НОМЕР_1, повертаючи праворуч, з провулка Нахімова на пр. Леніна (біля міської лікарні № 3), не надав перевагу в русі пішоходам, які знаходилися на пішохідному переході, чим порушив пункт 16.2 ПДР України та винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення АНІ № 115622, якою притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в розмір 425 гривень. Вважає постанову необгрунтованою та такою що не відповідає нормам КУпАП. Крім того, під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 276, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи, не з'ясовано і доведено обставин, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Просив скасувати постанову серія АНІ №115622 по справі про адміністративне правопорушення від 25 січня 2012 року і закрити провадження по даній справі.

Позивач у судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив його вимоги задовольнити та скасувати постанову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважних причин, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, та не повідомив про причини неприбуття, тому справа вирішена на підставі наявних у ній доказів відповідно до вимог ч. 1 ст. 171-2 КАС України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Судом встановлено, що 25.01.12 року, складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем ЗАЗ-DEWOO, державний № НОМЕР_1, повертаючи праворуч, з провулка Нахімова на пр. Леніна (біля міської лікарні № 3), не надав перевагу в русі пішоходам, які знаходилися на пішохідному переході, чим порушив пункт 16.2 ПДР України Згідно пояснень ОСОБА_1 у протоколі, останній зазначив, що правопорушення не скоював (а.с. 4).

Цього ж дня, на місці складення протоколу, інспектором ДАІ винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АНІ №115622, якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП та накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с. 5).

Постанова винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 25.01.2012 року, згідно якого інспектор ДАІ зафіксував порушення з боку ОСОБА_1 п. 16.2 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Пунктом 16.2 Правил дорожнього руху України передбачено, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

Пунктом 18.2 ПДР України передбачено, що на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Згідно зі ст.. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу. А також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення даної справи.

Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона має довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, окрім випадків, встановлених ст..72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок по доведенню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо позивач заперечує проти позову. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний надати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази по справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що при винесенні постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, інспектором не були з'ясовані жодні обставини, які передбачають адміністративну відповідальність, усі надані ним пояснення, були інспектором проігноровані.

Судом встановлено, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, інспектору було відомо про невизнання позивачем факту скоєння ним правопорушення, однак при винесені на місці події постанови, він не вжив жодних заходів щодо збору доказів на підтвердження наявності вини в діях позивача, а саме не встановив круг осіб, яки б могли бути свідками цієї події, не встановив особу пішохода та не отримав від нього пояснень.

Таким чином оскаржуємо постанова є такою яка не відповідає закону, оскільки у судовому засіданні, не встановлено з яких саме міркувань виходив інспектор, яким чином давав оцінку та досліджував обставини на підставі яких прийшов до висновку та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, притягнувши позивача до адміністративної відповідальності лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкту владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

За таких обставин усі сумніви трактуються на користь позивача, тому постанова, складена інспектором ДПС ДАІ про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-11,17,18,71,86,94,159-167 КАС України, ст..ст. 14-1,122 ч.2,251,252,254,258,287-289 КУпАП, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області задовольнити.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення АНІ №115622 від 25.01.2012 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 425 грн.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: Шишилін О. Г.