Ухвала суду № 24091209, 23.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2012 року справа №2а/0570/21537/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., сіддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Ванжа Н.Г.,

за участі представника позивача Пустовгар А.О.,

представника відповідача Лисенкова Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а/0570/21537/2011 за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 18.10.2011 р. № 0000921312/40340/10/1-16-23/3,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 08.11.2011 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що законодавством не встановлені вимоги щодо реєстрації податкової накладної саме в день її виписування. Тобто податкова накладна повинна бути зареєстрована до моменту видачі її покупцю. Позивач одержував податкові накладні після їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується штампами вхідної кореспонденції на них. Підприємство добросовісно, в повному обсязі виконало свої функції перед державою, задекларувавши суму податкових зобов'язань в податковій декларації та включивши суму податку на додану вартість до податкового кредиту, згідно податкових накладних, отриманих від продавців. У зв'язку з цим просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 18.10.2011 року № 0000921312/40340/10/1-16-23/3.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що апелянт вважає невірним прийняття судом першої інстанції до уваги надані позивачем докази одержання податкових накладних після їх реєстрації у Єдиному реєстрі, оскільки на думку апелянта такі докази не можуть вважатися допустимими. Апелянт вважає, що законодавством не передбачена реєстрація отриманих податкових накладних іншим чином, ніж у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Тому у разі суперечливості доказів, дату одержання податкової накладної слід встановлювати на підставі саме такого реєстру, а не журналу реєстрації вхідної кореспонденції, який не є належним доказом вказаного юридичного факту. За таких підстав відповідач наполягав на правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» зареєстроване виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області 23.11.2001 року як юридична особа (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 530201), знаходиться на обліку як платник податків в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Відповідач - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ДП «ВК «Краснолиманська» у податковій звітності з податку на додану вартість

За результатами перевірки складений акт від 21.09.2011 року № 602/15-16-23/3-31599557, яким податковим органом встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме - підприємством ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту за липень 2011 року віднесено суми податкового кредиту по податковим накладним, щодо яких встановлено порушення порядку реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних:

· податкова накладна від 25.07.2011 року № 1179/001, виписана Донецькою філією Державного підприємства «Регіональні енергетичні мережі», зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.07.2011 року під № 9005431573, сума ПДВ складає 1666666,67 грн., підприємством ДП «ВК «Краснолиманська» податкову накладну від 25.07.2011 року № 1179/001 отримано 25.07.2011 року;

· податкова накладна від 28.07.2011 року, виписана ТОВ «Кранолиманська», зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.07.2011 року під №9005560179, сума ПДВ складає 8843826,82 грн., підприємством ДП «ВК «Краснолиманська» податкову накладну від 28.07.2011 року № 41 отримано 28.07.2011 року.

· податкова накладна від 31.07.2011 року № 56, виписана ТОВ «Кранолиманська», зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 03.08.2011 року під №9005704841, сума ПДВ складає 498216,07 грн., підприємством ДП «ВК «Кранолиманська» податкову накладну від 31.07.2011 року № 56 отримано 31.07.2011 року.

На підставі співставлення даних Єдиного реєстру податкових накладених та реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача за липень 2011 року відповідач дійшов висновку, що на момент видачі податкових накладних та отримання їх позивачем вони не були зареєстровані належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладених.

Крім того, в акті зазначено, що ДП «ВК «Крас6нолиманська» не скористалось правом додати до податкової декларації за липень 2011 року заяву зі скаргою на вказаних постачальників, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011 року № 0000921312/40340/10/15-16-23/3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16513064,34 грн., у тому числі за основним платежем -11008709,56 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 5504354,78 грн.

Відповідно до ч.2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з додатком № 5 до декларації позивача з ПДВ за липень 2011 року обсяг придбання за контрагентами позивача становить: за ІПН 322815105166 (ТОВ «Краснолиманське») - 46710214,48 грн., ПДВ 9 342 042,9 грн., за ІПН 324028710363 (Донецька філія ДП «Регіональні електричні мережі») 8567091,5 грн., ПДВ 1 713 418,30 грн. (а.с.58-59).

Вказані суми ПДВ віднесені до податкового кредиту позивачем у декларації з ПДВ за липень 2011 року, яка подана позивачем 19.08.2011 року до податкового органу, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 78-89).

За даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивача за липень 2011 року вказані суми податку сформовані на підставі податкових накладних:

- від 25.07.2011 року № 1179/001, що видана Донецькою філією Державного підприємства «Регіональні енергетичні мережі» на суму ПДВ 1666666,67 грн. (а.с. 115);

- від 28.07.2011 року № 41 на суму ПДВ 8843826,82 грн. та від 31.07.2011 року № 56 на суму ПДВ 498216,07 грн., що видані ТОВ «Кранолиманська» (а.с. 118, 120).

В матеріалах справи наявні копії зазначених податкових накладних (а.с. 13, 14, 16).

Зауваження щодо заповнення їх обов'язкових реквізитів у сторін в суді першої та апеляційної інстанцій не виникло.

З витягів Єдиного реєстру податкових накладних, вказані вище податкові накладні зареєстровані у ньому відповідно 27.07.2011 року, 29.07.2011 року та 03.08.2011 року (а.с. 13, 15, 17), що також сторонами не оспорювалось ні в суді пешої, ні в суді апеляційної інстанцій.

Згідно з даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції бухгалтерії позивача, наведені вище податкові накладні надійшли до відповідача 29.07.11 року, 29.07.2011 року та 03.08.2011 року відповідно (а.с. 64, 66), тобто до їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Це також підтверджується відбитками штампів вхідної кореспонденції безпосередньо на податкових накладних, а також листами Донецької філії державного підприємства «Регіональні електричні мережі» №527/11 від 23.01.2012 року та ТОВ «Краснолиманське» від 23.01.2012 року № 98 (а.с. 131, 132).

Щодо посилання апелянта стосовно невідповідності у датах отримання податкових накладних, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, шо вона пов'язана з помилкою при заповненні реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача за липень 2011 року, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Зважаючи на те, що позивач, який склав реєстр отриманих та виданих податкових накладних, визнав помилковість записів у ньому, така помилковість підтверджується іншими письмовими доказами у справі - відповідями інших осіб на запити суду, відомостями журналу реєстрації вхідної кореспонденції, змістом самих податкових накладних, суд дійшов висновку про те, що спірні податкові накладні отримані позивачем 29.07.2011р., 29.07.2011р. та 03.08.2011 року.

За таких умов приписи п. 201.10 ст. 201 ПК України, згідно з яким при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у даному випадку не порушені, що спростовує протилежні твердження відповідача, викладені у Акті перевірки.

Колегія судів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність у нього під час перевірки документів, які б свідчили про іншу дату одержання податкових накладних, ніж зазначена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Дане твердження суд першої інстанції вірно оцінив з урахуванням того, що відповідачем проведена перевірка та складений акт у спосіб, що не відповідає Податковому кодексу України.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що відповідачем проведена камеральна перевірка, в ході якої ним були використані: додаток 5 до декларації позивача за липень 2011 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року, Єдиний реєстр податкових накладних, комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи (а.с. 9, 10).

Пунктом 75.1.1. статті 75.1 ПКУ передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Висновки відповідача фактично ґрунтуються не тільки на даних декларації позивача з ПДВ, а й на даних Єдиного реєстру податкових накладних та реєстру виданих та отриманих податкових накладних, що неприпустимо при проведенні камеральних перевірок.

За результатами обробки та аналізу податкової інформації (у тому числі наведеної вище), якщо відповідачем виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, відповідно до п. 73.3. ст. 73 ПК України він мав право направити позивачеві письмовий запит, у якому запропонувати позивачеві надати необхідні для проведення перевірки документи. Після одержання відповіді на такий запит в порядку п. 79.1 ст. 79 ПК України відповідач мав право провести документальну невиїзну перевірку. У випадку ненадання відповіді на такий запит відповідач мав право провести позапланову документальну перевірку у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Як невиїзна документальна, так і позапланова документальна перевірка на відміну від камеральної дозволяє контролюючому органу використовувати не тільки дані, зазначені у податковій декларації позивача. Під час таких перевірок можливо було встановити обставини, необхідні для висновку про наявність порушень при формуванні позивачем податкового кредиту.

Зважаючи на наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем обраний спосіб дій, внаслідок якого ним без законних на те підстав використані дані, що не зазначені у податкових деклараціях позивача. Відсутність у відповідача інших даних обумовлена його бездіяльністю, а не обмеженням у праві на їх одержання з боку позивача, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного слідує, що підставою для виникнення права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та одночасно підтвердженням такого права є саме податкова накладна, оформлена у відповідності до приписів ПКУ.

Цей висновок узгоджується з тим, що п.п. 44.1. ст. 44 ПКУ встановлений обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, вказаним підпунктом передбачена заборона платникам податків формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Такими документами у відповідності до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 та п.201.10. ст.201 ПКУ є податкові накладні. Саме вони мають підтверджувати дані податкової звітності.

Перелік документів, які належать до податкової звітності з ПДВ, наведений у п. 9 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року № 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за №197/18935).

Згідно з ним до податкової звітності належать як декларації з ПДВ, так і копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.

Зважаючи на це, дані щодо податкового кредиту, наведені у деклараціях з ПДВ та додатках до них, мають бути підтверджені не реєстром виданих та отриманих податкових накладних (який також є податковою звітністю), а податковими накладними.

Як вже зазначалося, Податковим кодексом України встановлені обмеження, за яких платник податку не може скористуватися правом на включення сплачених (нарахованих) сум податку до податкового кредиту.

До них належать приписи пункту 198.6. статті 198 ПКУ, яким встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також частина 9 п.201.10 ст. 201 ПК України передбачає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Рішення про віднесення сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг до складу податкового кредиту реалізується платником податків у податковій декларації та додатках до неї.

До подання такої декларації відсутні підстави для твердження про включення чи не включення платником податку сум податку до податкового кредиту навіть при відображенні відповідних податкових накладних у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

На користь такого висновку свідчать приписи ч.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, згідно з якими у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п 203.1. ст.. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, декларація позивача з ПДВ за липень 2011 року та додатки до неї були підписані 19.08.2011 року (а.с.53-59) та у той самий день подані до податкового органу. Тому суми податку, які підтверджені виданими Донецькою філією державного підприємства «Регіональні електричні мережі» та ТОВ «Краснолиманське» податковими накладними включені до податкового кредиту позивача саме 19.08.2011 року.

На час включення до податкового кредиту позивача сум ПДВ спірні податкові накладні повністю відповідали вимогам ст. 201 ПК України, оскільки містили усі необхідні реквізити та були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги, що відповідно до ч. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

На момент віднесення сум податку до податкового кредиту (19.08.2011 року) у позивача були відсутні підстави для неврахування одержаних ним від Донецької філії ДП «Регіональні електричні мережі» та ТОВ «Краснолиманське» податкових накладних у складі податкового кредиту звітного періоду або подання зазначеної скарги, оскільки такі податкові накладні були заповнені належним чином та зареєстровані у Єдиному реєстрі.

Отже висновки відповідача про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту сум ПДВ, підтверджених наведеними податковими накладними, є неправомірними.

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції вірно зазначив, що деталізованою інформаціює про результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача та його контрагентів - ТОВ «Краснолиманське» та ДП «Регіональні електричні мережі» за липень 2011 року, розбіжності між задекларованими сумами податкових зобов'язань та кредиту відсутні, тобто відсутні втрати дохідної частини державного бюджету (а.с. 77), з чим погоджеється колегія суддів.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку по даній справі не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а/0570/21537/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а/0570/21537/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 26 березня 2012 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін