Ухвала суду № 24089342, 18.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р.Справа № 2а-12457/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. по справі № 2а-12457/11/2070

за позовом ТОВ " ЛД Харків"

до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року адміністративний позов ТОВ «ЛД Харків» до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000410070 від 18.10.2011р., №0000400070 від 18.10.2011р.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного від 23.11.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

ТОВ «ЛД Харків» заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того , що висновок ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про порушення позивачем п.п. 7.2.6 п.7.2. п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 119211,24грн., порушення ст.215, ч.І ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів суперечить обставинам справи, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000410070 від 18.10.2011р., №0000400070 від 18.10.2011р. є протиправним і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцем ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ЛД Харків» з питань взаємовідносин з ПП «Сканто» за періоди лютий-грудень 2010р., січень 2011р., за результатами якої складено акт перевірки 1010/07-010/01597402 від 17.06.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем 7.2.6 п. 7.2 , п.п. 7.4.1 п. 7.4 , п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України , ст. 215, 216, 228 ЦК України , в результаті чого ТОВ «ЛД Харків» завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ за періоди лютий 2010 року на суму ПДВ 6435,72 грн., березень 2010 року на суму ПДВ 6401,87 грн., квітень 2010 року на суму ПДВ 11702,95 грн., травень 2010 року на суму ЛВ 10688,95 грн., червень 2010 року на суму ПДВ 8414,94 грн., липень 2010 року на суму ПДВ .553,38 грн., серпень 2010 року на суму ПДВ 16955,18 грн., вересень 2010 року на суму ПДВ 2.899,35 грн., жовтень 2010 року на суму ПДВ 6791,97 грн., листопад 2010 року на суму ПДВ 8936,73 грн., грудень 2010 року на суму ПДВ 6879,10 грн., січень 2011 року на суму ПДВ 3551,10 грн.

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова прийняті податкові повідомлення - рішення від 13.07.2011р. №0000240070 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 137260, 0грн., з яких за основним платежем - 109808грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27452грн. та №0000250070 від 13.07.2011р. яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 115059,5 грн., з яких сума завищення від'ємного значення - 92757грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22302,5 грн.

ТОВ «ЛД Харків» подало скаргу на податкові повідомлення-рішення до ДПА у Харківській області, за результатами розгляду якої ДПА у Харківській області виявила помилки щодо розрахунку штрафних санкцій та прийняла рішення, яким скасувало податкове повідомлення рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0000240070 від 13.07.2011р., в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13541, 25грн. (основний платіж - 10833грн., штрафна (фінансова) санкція 2708грн. та № 0000250070 від 13.07.2011р., в частині зменшення від'ємного значення у розмірі 72521,0 грн., та застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі - 22301,5 грн.

З урахуванням рішення ДПА у Харківській області, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова винесла нові податкові рішення:

№0000410070 від 18.10.2011р. яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 123718, 75грн., з яких за основним платежем - 98975грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24743,75грн.

№0000400070 від 18.10.2011р. яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20236,0 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1, 0 грн.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з пп.7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 -ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ЛД Харків» та ПП «Сканто» укладений договір поставки №12 від 01.02.2010р.

Предметом даного договору є поставка товару (кількість та асортимент визначений у видаткових накладних).

Відповідно до умов договору ТОВ «ЛД Харків» виступає покупцем, а його контрагент- постачальником товару. Поставка товару здійснюється на склад постачальника. Форма розрахунків -безготівкова.

На виконання вказаного правочину ПП «Сканто» виписані видаткові накладні №3210 від 01.02.10р., №3403 від 03.02.10р., №4902 від 18.02.10р., №6018 від 01.03.10р., №6909 від 10.03.10р., №9106, №9107 від 01.04.10р., №9204 від 02.04.10р., № 13103, № 13104, № 13105, № 13106, 13107 від 11.05.10р., №15218, №1519, №18220 від 01.06.10р., №18306 від 02.06.10р., №21418, №21417 від 02.08.10р., №24420 від 01.09.10р., №24912 від 06.09.10р., №25011 від 07.09.10р., №25107 від 08.09.10р., №27429 від 01.10.10р., №27717 від 04.10.10р., №27812 від 05.10.10р., №30611 від 02.11.10р., №30536 від 01.11.10р., №33531, №33530 від 01.12.10р., №33714 від 03.12.10р., №36905, №36906 від 04.01.11р., №37514 від 10.01.11р., №38609 від 21.01.11р., а також податкові накладні: №3210 від 01.02.10р., №3403 від 03.02.10р., №4902 від 18.02.10р., №6018 від 01.03.10р., №6909 від 10.03.10р.,№9106, №9107 від 01.04.10р., №9204 від 02.04.10р.,№13103, №13104, №13105, №13106, 13107 від 11.05.10р„ №15218, №1519, №18220 від 01.06.10р., №18306 від 02.06.10р., №21418. №21417 від 02.08.10р., №24420 від 01.09.10р., №24912 від 06.09.10р., №25011 від 07.09.10р„ №25107 від 08.09.10р., №27429 від 01.10.10р., №27717 від 04.10.10р., №27812 від 05.10.10р., №30611 від 02.11.10р., №30536 від 01.11.10р., №33531, №33530 від 01.12.10р., №33714 від 03.12.10р., №36905, №36906 від 04.01.11р., №37514 від 10.01.11р., №38609 від 21.01.11р.

Придбаний за зазначеними документами товар (морилка, розчинник, емаль, клей, гвізді, краска та інше) доставлений у складське приміщення позивача за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 18, яке ТОВ «ЛД Харків» орендує згідно з договором оренди №95 від 07.04.09р. та №95 від 01.03.10р. у ТОВ «Кооппосилторг».

Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №25 від 01.02.10р., №29 від 03.02.10р., №52 від 18.02.10р., №37 від 01.03.10р., №48 від 10.03.10р., №46 від 01.04.10р., №50 від 02.04.10р., №13103, №54 від 11.05.10р., №56 від 01,06.10р., №18306 від 02.06.10р, №78 від 02.07.10р., №79 від 02.08.10р., №85 від 08.09.10р., №27429 від 01.10.10р., №92 від 05.10.10р., №104 від 02.11.10р., №115 від 03.12.10р., №3 від 04.01.11р., №12 від 21.01.11р., №19 від 03.02.11р.

Придбаний товар оприбуткований на ТОВ «ЛД Харків» згідно рахунку: 281 (місце зберігання, ТМЦ, партії).

Вартість придбаного товару повністю сплачена позивачем по безготівковому рахунку, про що свідчать платіжні доручення, окрім того, факт повної оплати товару визнаний суб'єктом владних повноважень.

Також, між ТОВ «ЛД Харків» та ПП «Сканто» укладений договір №15 від 01.04.2010р. на транспортно-експедиторське обслуговування.

За умовами договору Експедитор (ПП «Сканто») від свого імені та за рахунок Замовника (ТОВ «ЛД Харків») забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом. Виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції, розроблення маршруту перевезення, пошук Перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням. При залученні Експедитором третіх осіб до виконання своїх зобов'язань Експедитор несе відповідальність перед замовником за їх дії як за свої власні. Відповідно до п.2.1 договору, експедитор організовує перевезення вантажів на підставі заявок, що подаються замовником.

Позивачем надані заяви на перевезення вантажів ПП «Сканто» від 01.04.10р., від 03.05.10р., від 01.06.10р. від 01.07.10р., від 01.08.10р., від 01.09.10р. і з зазначенням міста завантаження та розвантаження товару.

Про надання послуг з перевезення вантажів сторонами складалися акти здавання-приймання

Експедиторських послуг №1 від 30.04.10р., №1 від 31.05.10р., №1 від 30.06.10р., №1 від 31.07.10р., №5 від 31.08.2010р., №6 від 30.09.10р. із зазначенням пробігу машини в кілометрах та вартості послуг.

ПП «Сканто» виписані податкові накладні на суму наданих послуг № 12001 від 30.04.10р., №15102 Зі.05.10р., №18107 від 30.06.10р., №21201 від 31.07.10р, №24302 від 31.08.10р., №27307 від 30.09.10р.

Як свідчать наявні у справі документа, вартість послуг була в повному обсязі оплачена ТОВ «ЛД Харків» згідно з платіжними дорученнями №304 від 13.05.10р., №384 від 04.06.10р., №496 від 14.07.10р., № 561 від 10.08.10р., №630 від 07.09.10р., №706 від 13.10.10р.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЛД Харків» здійснює господарську діяльність в сегменті оптової та роздрібної торгівлі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається подальша реалізація отриманих від ТОВ «Сканто» товарів ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, АТ "Харківський електрощитовий завод", ТОВ фірма «Скорпіон РП» та іншим, про що свідчать договори, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні тощо.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючим у ході проведення перевірки не встановлено.

На час видання зазначених накладних ТОВ «Сканто» зареєстровано в органах державної податкової служби як платник податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання господарських операцій позивачем з ТОВ «Сканто» підтверджуються видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними , платіжних доручень тощо.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Тобто , така відповідальність покладена на ТОВ «Сканто», на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності його контрагентом.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, неподання податкової звітності або невизнання звітності інспекцією як податковою при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при неподанні податкової звітності продавцем або невизнанні його звітності інспекцією як податковою, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень п.п. 7.2.6 п.7.2. п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 119211,24грн., порушення ст.215, ч.І ст.216, ст.228 ЦК України.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ «Сканто» правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ «Сканто» не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено податковою накладною, а тому підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Крім того, ПП «Сканто» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними дії ХОДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки підприємства, визнання відсутньою у ХОДПІ компетенції по визнанню неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій, визнання відсутньою у ХОДПІ компетенції щодо визнання правочинів не дійсними та інші вимоги. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.11р. та Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.11р. позов ПП «Сканто»дії Харківської ОДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Сканто" та зазначено, що висновки незаконно проведеної перевірки не можуть бути визнані легітимними.

За таких обставин, в силу приписів ч.3 ст.70 КАС України складений Харківською ОДПІ акт перевірки ПП "Сканто" не може бути сприйнятий судом як належний та допустимий доказ вчинення позивачем порушення закону, так як вказаний акт згідно з судовими рішення (які набрали законну силу) складений з порушенням закону.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000410070 від 18.10.2011р., №0000400070 від 18.10.2011р. правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. по справі № 2а-12457/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.