Ухвала суду № 24087594, 10.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" травня 2012 р. м. Київ К-27445/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі Кременчуцька ОДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010

у справі № 2а-46176/09/1670

за позовом відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю»(далі Товариство)

до Кременчуцької ОДПІ

та Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області

про стягнення бюджетної заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010, уточнені позовні вимоги Товариства задоволено; з Державного бюджету України на користь Товариства стягнуто суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2009 року в розмірі 2 377 611 грн. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що факт відсутності з боку позивача правопорушень у формуванні відємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування у березні 2009 року, підтверджується довідкою податкового органу від 28.05.2009 № 23/309/00152299 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Кременчуцька ОДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову. Основним мотивом касаційних вимог скаржником зазначено повернення оспорюваної суми ПДВ на рахунок платника (позивача у справі), у звязку з чим підстави для задоволення цього позову відсутні.

З огляду на незявлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Кременчуцької ОДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у декларації за березень 2009 року позивачем було задекларовано суму бюджетного відшкодування в розмірі 2 377 611 грн. За наслідками проведення ДПІ позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за вказаний звітний період ДПІ було складено довідку від 28.05.2009 № 23/309/00152299, в якій не було зафіксовано допущених Товариством порушень податкового законодавства, однак на момент звернення позивача до адміністративного суду з цим позовом вказану суму не було повернуто позивачеві в звязку з необхідністю дослідження ланцюга постачання до виробника для фактичного підтвердження сплати податку до бюджету.

В подальшому податковим органом було направлено до Управління державного казначейства у м. Кременчук висновки про суму бюджетного відшкодування, належну до виплати позивачеві, втім вказані висновки були повернуті названим Управлінням без виконання.

У розгляді цієї справи попередні судові інстанції з огляду на установлені ними обставини справи дійшли правильного висновку про відсутність підстав для відмови Товариству у виплаті оспорюваної суми бюджетного відшкодування.

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7. цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, за відсутності факту порушень платником податкової дисципліни під час формування відємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування, підстави для позбавлення такого платника права на отримання суми бюджетного відшкодування, розрахованої у відповідності з наведеними законодавчими приписами, відсутні.

За таких обставин суди цілком правомірно задовольнили позовні вимоги Товариства, у звязку з чим підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 у справі № 2а-46176/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко